Справа № 559/1058/24
Провадження № 2/559/433/2024
04 вересня 2024 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договром,-
І. Стислий виклад позиції сторін.
Представник ТзОВ "Діджи Фінанс» звернулася у суд з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 04.06.2021 в особистому кабінеті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 , особисто подав заяву на отримання кредиту, таким чином 04.06.2021 відповідач уклав Договір споживчого кредиту з ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 10 000 грн. Строк дії Договору - 23 дні, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та відсотків за користування кредитом - 27.06.2021. Товариство належним чином виконало умови Договору надавши позичальнику грошові кошти. 13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором щодо відповідача. Позивач зазначає, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 36 337,50 грн., яку і просить стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
29.03.2024 після усунення недоліків ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач просить розгляд справи проводити у його відсутності, про що зазначив у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 04.06.2021 ОСОБА_1 подав до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» Анкету-заяву на отримання кредиту та уклав з ТОВ «МІЛОАН» Договір про споживчий кредит №5169133, відповідно до умов якого Товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит в сумі 10 000 грн. строком на 23 дні до 27.06.2021. Згідно умов Договору, комісія за надання кредиту складає 1000 грн. яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають 2875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Також п.2.3 Договору передбачена пролонгація строку кредитування (а.с.17-20, 54).
Сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів. (а.с.21).
Даний Договір підписаний порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с.21-зворот, 22).
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за Договором про споживчий кредит виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №47935563 від 04.06.2021 (а.с.27).
Також, судом встановлено, що 13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу №07Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором про споживчий кредит №5169133 від 04.06.2021 щодо відповідача (а.с.40-46).
Розрахунок заборгованості за кредитним Договором про споживчий кредит №5169133 надано позивачем станом на 20.02.2024 за період з 13.09.2021 по 20.02.2024, згідно якого вбачається, що після відступлення права вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань (а.с.55).
ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу від 27.09.2023 щодо погашення заборгованості за договором №5169133 у розмірі 36 337,50грн. у термін до 15.11.2023. Однак така відповідачем виконана не була (а.с.26).
IV. Норми права, які застосував суд.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною першоюст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг'визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
У відповідності дост.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положеньст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно ізст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Суд робить висновок, що між первісним кредитором ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 виникли правовідносини у зв'язку з укладенням 04.06.2021 Кредитного договору №5169133. Згідно вказаного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, тому суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача за основним тілом кредиту. Доказів повної або часткової сплати заборгованості за тілом кредиту суду відповідачем не надано.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення суми заборгованості за відсотками по договору №5169133 суд зазначає наступне. На підтвердження наявності заборгованості за відсотками суду наданий Розрахунок заборгованості за період з 13.09.2021 по 20.02.2024, тобто на момент відступлення права грошової вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс». Однак, суду не були надані детальні розрахунки заборгованості, здійснені первісним кредитором. Тому суд вважає не підтвердженою заборгованість за відсотками, її розмір та період утворення. Арифметичним шляхом вирахувати, за який саме період нараховані відсотки та перевірити правильність їх нарахування, не вбачається можливим. Суду також не надані жодні підтверджуючі документи сплати позичальником суми кредиту чи відсотків, відповідно не відомо чи строк дії був продовжений. Разом з тим, Договором визначено, строк дії договору 23 дні, орієнтована загальна вартість кредиту складає 13 875 грн, а саме: кредит- 10 000 грн., проценти за коритсування кредитом - 2875,00 грн. нараховані за ставкою 1,25%, комісія за надання кредиту - 1000грн., яка нараховується на ставкою 10% від суми кредиту одноразово. Отже, вимоги позивача щодо стягнення відсотків за користування кредитом підлягають частковому задоволенню, а саме: у розмірі 3 875 грн, тобто в межах строку договору. У підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним. Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Судом встановлено, що понесені ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн., підтверджуються матеріалами справи: Договором №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023; детальним описом виконаних адвокатом робіт від 11.12.2023; Актом про підтвердження надання правничої допомоги від 11.12.2023 та додатковою угодою №003076223995 до Договору про надання правничої допомоги (а.с.11-14, 37-39).
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Разом з тим, суд звертає увагу, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам за відповідним клопотанням іншої сторони. В іншому випадку, таке необґрунтоване зменшення є втручанням у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, що суперечить принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19.
Суд зазначає, що від відповідача не надходило клопотань або заперечень щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, або інших заперечень. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19. позову суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2291,02 грн. (13875грн. х 6000грн. / 36337,50грн.)
Враховуючи наведене, а також часткове задоволення позову, відповідно до 141 ЦПК України з відповідача також підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: витрати по сплаті судового збору в розмірі 924,96 грн. (13875грн. х 2422,40грн. / 36337,50грн.) та на правову допомогу в розмірі 2291,02 грн. (13875грн. х 6000грн. / 36337,50грн.).
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 625, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд -
позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №5169133 від 04.06.2021 у розмірі 13 875 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 924,96 грн. та 2291,02 грн. витрат на правову допомогу, а разом 3215 (три тисячі двісті п'ятнадцять) гривень 98 копійок.
В решті в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8 код ЄДРПОУ 42649746, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346, електронна адреса: yu.karpenko@dgfinance.com.ua
Представник позивача: Гайова Анастасія Сергіївна, РНОКПП НОМЕР_3 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, код ЄДРПОУ 40484607, електронна адреса info@miloan.ua.
Суддя О.Ю. Жуковська