Справа №534/2475/23
Провадження №2/534/696/23
20 серпня 2024 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
у складі головуючої судді Комарової Д.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савченко Я.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 18.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явились.
Позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить розгляд справи провести у його відсутність, просить позовні вимоги задовольнити повінстю.
Від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він наголошує, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав та обов'язків, що виникли після набуття ним чинності. З огляду на вищевказані правові норми порядку набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України.
Відповідач, будучи повідомленим у встановленому законом порядку, до суду не з'явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав, клопотань про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов не надходило.
Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Керуючись вимогами ч.1 ст.281 ЦПК України, 20.08.2024 судом постановлена ухвала про проведення заочного розгляду даної справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні від 05.08.2024 були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що вона є сусідкою позивача, підтвердила той факт що з 1991 року відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на скільки їй відомо, ніяких стосунків він з позивачем не підтримує.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що сторони являються її батьками, у 1991 році її батько (відповідач у справі) пішов з дому, більше не повертався. До цього часу вона не знає де він проживає, їхнім життям з мамою не цікавився. Вважає, що мама ОСОБА_1 придбала квартиру за власні кошти.
Суд заслухавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що з 20.11.1971 по 23.05.2005 сторони перебували у шлюбі. Вказані обставини підтверджуються копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану (а.с.8) та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.9).
Під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 було придбано майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним 29.02.1992 (а.с.13).
Згідно довідки житлового відділу департаменту економічного розвитку та ресурсів сектору з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб від 12.07.2023, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 12.01.1977 (а.с.10).
Згідно довідки, виданої КП «МБТІ» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.07.2023, за даними архівного обліку станов на 28.12.2013 зареєстроване нерухоме майно з часткою 1/1, власником якого є ОСОБА_1 (зворотній бік а.с.10).
Зі змісту розпорядження начальника виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління №53 від 03.02.1992 вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_2 про перевід особового рахунку на його дружину ОСОБА_1 у зв'язку з переїздом на інше місце проживання, наймачем визнано ОСОБА_1 та укладено договір найму жилого приміщення з відкриттям особового рахунку на її ім'я (а.с.11).
Згідно довідки №03-22/4143/2676 від 18.10.2023, виданої виконавчим комітетом Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, відповідно до відомостей наявної картотеки реєстраційного обліку місце проживання ОСОБА_2 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 у період з 02.10.1978 по 26.02.1991 (зворотній бік а.с.11).
Згідно договору-зобов'язання від 02.03.1992 квартира придбана у приватну власність на підставі рішення виконкому Комсомольської міської ради народних депутатів від 25.02.1992 № 91 за договором купівлі-продажу від 29.02.1992 №926 (а.с.14-17).
До позовної заяви позивачем додано квитанцію до прибуткового касового ордеру №185, якою підтверджено прийняття від ОСОБА_1 за викуп квартири грошових коштів в сумі 5061 руб. (а.с.18).
Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Нормами частини 3 статті 5 ЦК України встановлено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, оскільки спірне майно було придбане у шлюбі у 1992 році, правовий статус цього майна повинен регулюватися нормами КпШС в редакції, що діяла на момент придбання квартири.
Пунктом 9 постанови від 12.06.1998 р. №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім?ю України» (чинному на дату виникнення спірних правовідносин) Пленум Верховного Суду України роз?яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з?ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст. 22, 25, 27-1 КпШС України, спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).
Відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до частини другої статті 28 КпШС суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Як вбачається з пояснень позивача та свідків, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично припинили шлюбні відносини у 1991 році, приблизно за рік до придбання ОСОБА_1 спірної квартири.
Також, як вбачається з копії трудової книжки позивача, вона з 15.09.1990 по 10.10.1991 працювала на посаді завідуючої Дома Побуту, з 10.10.1991 переведена на посаду начальника швейного та розкрійного цеху. Таким чином показання позивача, що вона придбала квартиру за свої власні кошти, повністю узгоджується з матеріалами справи. Що також підтверджується інформацією про показники середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях економіки України за 1958-1991 роки та за 1992-2002.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем повністю доведено, що з 1991 року її шлюб з відповідачем фактично припинився, вони з 26.02.1991 року проживали роздільно, спірну квартиру позивач придбала за свої власні кошти у вказаний період. Таким чином вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат вирішено на підставі ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право особистої приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 073 грн 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Д.Ю. Комарова
Повний текст рішення виготовлено 23.08.2024.