Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
03 вересня 2024 року № 520/366/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної організації (установи, закладу) військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 від 04.03.2023 про призначення службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 );
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Державної організації (установи, закладу) військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 АДРЕСА_3 від 31.03.2023 про результати службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ).
Також разом із позовними вимогами позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причин пропущення строку на звернення до суду.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що накази військової частини НОМЕР_1 № 4473 від 04.03.2023 про призначення службового розслідування та № 7310 від 31.03.2023 про результати службового розслідування в частині, що його стосуються є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 10.01.2023 року прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, оскільки самостійно у позовній заяві вказано на обставини порушення його прав у березні 2022 року, тоді як до суду останній звернувся лише 28.12.2023 року. В той же час жодних обґрунтувань щодо поважності причин пропущення строку на звернення до суду позивачем не наведено. Також представником відповідача вказано, що перебуваючи у відпустці в період з 16.02.2023 року до 25.02.2023 року, позивачем було прийнято рішення про неповернення до місця розташування військової частини, де проходив військову службу. Так представником відповідача зазначено, що з 26.02.2023 року позивач відсутній на службі без поважних на то причин. Позивач не відповідав на телефонні дзвінки, місце знаходження його не відоме. Перебуваючи у статусі військовослужбовця, позивач повинен був звернутись до свого безпосереднього начальника з рапортом щодо направлення його на проходження військово-лікарської експертизи. Крім того відповідно до поданих позивачем документів рапорт від 03.03.2023 року та рапорт від 15.03.2023 року надісланий засобами поштового зв'язку, вже після неприбуття до військової частини, не містить жодного додатку, що були б підставою для направлення позивача на військово-лікарську комісію.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив таке.
ОСОБА_1 05.06.2022 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 був мобілізований до лав Збройних Сил України, вступив на військову службу.
Наказом командира Військова частини НОМЕР_4 від 06.06.2022 № 26 позивач був зарахований в списки Військової частини НОМЕР_4 на посаду стрільця-снайпера.
У зв'язку із ліквідацією Військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 переведено до Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військова частини НОМЕР_1 від 15.02.2023 № 71 позивач був зарахований в списки Військової частини НОМЕР_1 на посаду стрільця-снайпера. Зазначені обставини підтверджуються копією військового квитка ОСОБА_1 та витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 71 від 15.02.2023.
У позовній заяві позивачем вказано, що його не було ознайомлено із наказом командира про його переведення до Військової частини НОМЕР_1 .
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 перебував у відпустці з 16.02.2023 по 25.02.2023 року.
Водночас позивачем зазначено, що під час проходження військової служби стан його здоров'я значно погіршився, про що він неодноразово повідомляв безпосередніх командирів. Разом з тим, на усні звернення позивача щодо надання йому можливості пройти військово-лікарську комісію безпосередні командири не відреагували та заявили, що після повернення з відпустки ОСОБА_1 повинен буде відправитись на виконання бойових завдань.
З огляду на вказані обставини, як зазначає позивач, ним було прийнято рішення не повертатись до місця розташування військової частини, оскільки він за станом здоров'я не був здатен виконувати бойові завдання та міг завдати шкоди собі та/або іншим. Натомість ОСОБА_1 вживав заходів щодо проходження військово-лікарської комісії та отримання належного лікування.
Також позивачем вказано, що 03.03.2023 року він надіслав на адресу відповідача рапорт про призначення військово-лікарської комісії, який було отримано Військовою частиною НОМЕР_1 09.03.2023 року. В подальшому, 16.03.2023 року ОСОБА_1 надіслав повторний рапорт на адресу відповідача, який Військовою частиною НОМЕР_1 отримано 16.03.2023 року.
Зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того, що жодної реакції на свої звернення він не отримував. Натомість в подальшому ОСОБА_1 стало відомо, що його було знято з речового, котлового та грошового забезпечення, а також увільнено із займаної посади та виведено у розпорядження командира військової частини у зв'язку з тим, що він самовільно залишив місце служби.
Представником позивача 29.11.2023 року було отримано від відповідача відповідь на адвокатський запит № 22473 від 28.11.2023, до якого, зокрема, долучено витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 4473 від 04.03.2023 про призначення службового розслідування, акт службового розслідування від 31.03.2023 з додатками, та витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування № 7310 від 31.03.2023.
Так з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що командиром Військової частини ОСОБА_2 було складено доповідь про самовільне залишення частини (без зброї) військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) солдатом ОСОБА_1 , згідно якої 26.02.2023 року від командира 1 механізованого батальйону капітана ОСОБА_3 надійшла доповідь про самовільне залишення військової частини Військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдатом ОСОБА_1 . При цьому попередньо встановлено, що 26.02.2023 року о 08 годині 00 хвилин під час перевірки особового складу 1 механізованого батальйону на ранковому шикуванні ( АДРЕСА_4 ) були виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 , який не повернувся з відпустки, пошукові заходи позитивних результатів не дали, на телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження солдата ОСОБА_1 не відоме.
Командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 було видано наказ про призначення службового розслідування від 04.03.2023 № 4473 «Про призначення службового розслідування», яким відповідно до доповіді вх. №2647 від 27.02.2023 року за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 наказано призначити службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 26.02.2023 року солдатом ОСОБА_1 .
З наявної в матеріалах справи копії акту службового розслідування вбачається, що в ході службового розслідування було встановлено, що солдат ОСОБА_1 відсутній на службі з 26.02.2023 року по теперішній час, без поважних причин, дозволу та попередження. На телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження його невідоме. По даному факту була подана довідка-доповідь про самовільне залишення частини військовослужбовцем від 27.02.2023 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.02.2023 року вх. №71 стрілець-снайпер 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , вибув з пункту постійної дислокації у щорічну основну відпустку за 2023 рік на 10 діб, з 15.02.2023 року по 25.02.2023 року. Станом на 26.02.2023 року солдат ОСОБА_1 не повернувся до пункту постійної дислокації АДРЕСА_5 .
Зі змісту акту службового розслідування вбачається, що з огляду на вказані обставини солдат ОСОБА_1 , з 26.02.2023 року по теперішній час, незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб. Також зазначено, що в діях стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , вбачаються ознаки злочину, передбаченого частиною 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
У акті службового розслідування зазначено, що неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась полягає в тому, що солдат ОСОБА_1 без поважних причин самовільно залишив місце несення служби 26.02.2023 року в умовах воєнного стану.
У графі акту службового розслідування «Вина військовослужбовця» зазначено, що головною причиною, що сприяла вчиненню даного правопорушення є негативне відношення військовослужбовця до обов'язків служби та особиста недисциплінованість солдата ОСОБА_1 , а також порушення ним вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.
Зі змісту акту службового розслідування вбачається, що в рамках проведення такого було відібрано пояснення у офіцера 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_4 , який повідомив, що 26.02.2023 року о 08:00 при перевірці особового складу на ранковому шикуванні у пункті постійної дислокації АДРЕСА_5 , було виявлено відсутність стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , який не повернувся з відпустки. На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали, майно та зброя в наявності.
Також під час проведення службового розслідування було відібрано пояснення у навідника 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , який повідомив, що 26.02.2023 року о 08:00 при перевірці особового складу на ранковому шикуванні у пункті постійної дислокації АДРЕСА_5 , було виявлено відсутність стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу З механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , який не повернувся з відпустки, на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали, майно та зброя в наявності.
Відповідно до висновку акту службового розслідування за результатами такого було запропоновано:
- вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 , за порушення вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_1 ;
- помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби, згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, стрільцю-снайперу 2 механізованого відділення З механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 призупинити виплату грошового забезпечення з 26.02.2023 року, а також не виплачувати йому премію за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини, у повному обсязі;
- заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення- начальнику відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 направити копію матеріалів цього службового розслідування до органів досудового розслідування для прийняття правового рішення, щодо порушення кримінального провадження, за фактами, виявленні в ході проведення службового розслідування протягом 10 діб з дати підписання наказу командира частини про затвердження його результатів.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2023 року №7310 «Про результати службового розслідування» наказано вирішення питання щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 , за порушення вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту України, відкласти до його повернення на військову службу Військової частини НОМЕР_1 . При цьому зі змісту вказаного наказу вбачається, що солдат ОСОБА_1 з 26.02.2023 року по теперішній час, незаконно в умовах воєнного стану перебуває за межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб; в діях стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того, що накази відповідача № 4473 від 04.03.2023 про призначення службового розслідування в частині та № 7310 від 31.03.2023 про результати службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 , є протиправними, оскільки матеріали службового розслідування не містять відомостей про те, що до службового розслідування був залучений безпосередній начальник позивача, відповідачем не було встановлено усіх обставин, що мають значення для справи, не враховано мотиви, з яких він вирішив не повертатись у місце розташування, не встановлено обставин, які пом'якшують відповідальність позивача та не розглянуто звернення позивача, які ним були подані під час проведення службового розслідування. Відповідачем під час проведення службового розслідування не було ознайомлено позивача із його правами та обов'язками, не було надано можливості надати свої усні та/або письмові пояснення, зауваження та пропозиції стосовно проведення службового розслідування. Також позивачем вказано, що пояснення свідків було відібрано з порушенням та останні не відповідають жодним стандартам доказування. В той же час позивачем наголошено на обставинах того, що полковник ОСОБА_6 згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є командиром Військової частини НОМЕР_1 , такою посадовою особою є ОСОБА_7 , а отже ОСОБА_6 не є особою, яка уповноважена на підписання спірних у цій справі наказів. Вказані обставини, на переконання позивача, є свідченням того, що відповідачем службове розслідування щодо нього було проведено з суттєвими порушеннями чинного законодавства.
Стосовно клопотань позивача про визнання поважними причин пропущення строку на звернення до суду та доводів представника відповідача про пропущення позивачем строку на звернення до суду суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того, що службове розслідування було розпочато 04.03.2023 та завершено 31.03.2023, проте він зміг ознайомитись із наказом про призначення службового розслідування, актом службового розслідування та витягом ізнаказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 7310 від 31.03.2023 про результати службового розслідування в день отримання відповіді на адвокатський запит, тобто лише 20.11.2023 року, що підтверджується роздруківкою скріншоту пошти представника позивача та супровідним листом до відповіді на адвокатський запит.
Вказані обставини, на переконання позивача, є достатніми підставами просити суд поновити строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4473 від 04.03.2023 про призначення службового розслідування та наказом .№ 7310 від 31.03.2023 про результати службового розслідування в частині, що стосується позивача, оскільки його пропуск зумовлений тим, що відповідач не повідомив його вчасно про проведення службового розслідування та сторона позивача змогла ознайомитись із матеріалами службового розслідування лише 29.11.2023.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає, що частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи доводи позивача стосовно дати ознайомлення із оскаржуваними наказами та з огляду на обставини звернення останнього із позовом до суду у цій справі у межах місячного строку з вказаної дати, суд вважає строк звернення ОСОБА_1 у цій справі не пропущеним.
Відтак доводи представника відповідача в цій частині є необґрунтованими та недоведеними.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Положеннями ст.11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно ст.12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Положеннями ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст.ст.26, ст.27 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, (далі - Дисциплінарний статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Положеннями ст. 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 цього ж Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність.
Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Аналіз наведених норм свідчить на користь того, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання останнім службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Водночас, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Згідно з абз.4 п.2 розділу I Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608, (далі - Порядок №608) службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 передбачено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Під час розгляду справи встановлено, що командиром Військової частини ОСОБА_2 було складено доповідь про самовільне залишення частини (без зброї) військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) солдатом ОСОБА_1 , згідно якої 26.02.2023 року від командира 1 механізованого батальйону капітана ОСОБА_3 надійшла доповідь про самовільне залишення військової частини Військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдатом ОСОБА_1 . При цьому попередньо встановлено, що 26.02.2023 року 08 годині 00 хвилин під час перевірки особового складу 1 механізованого батальйону на ранковому шикуванні ( АДРЕСА_4 ) були виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 , який не повернувся з відпустки, пошукові заходи позитивних результатів не дали, на телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження солдата ОСОБА_1 не відоме.
Отже, командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 було видано наказ про призначення службового розслідування від 04.03.2023 № 4473 «Про призначення службового розслідування», яким відповідно до доповіді вх. №2647 від 27.02.2023 року за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 наказано призначити службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 26.02.2023 року солдатом ОСОБА_1 .
В подальшому, за результатами проведеного службового розслідування наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 від 31.03.2023 року №7310 «Про результати службового розслідування» наказано вирішення питання щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 , за порушення вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту України, відкласти до його повернення на військову службу Військової частини НОМЕР_1 .
Позивачем у позовній заяві вказано на обставини відсутності повноважень у полковника ОСОБА_8 на видання вказаних наказів.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача суд зазначає, що ухвалою суду від 23.04.2024 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 інформацію та належним чином засвідчені копії доказів наявності у ОСОБА_8 повноважень на складення та підписання наказів Військової частини НОМЕР_1 № 4473 від 04.03.2023 та № 7310 від 31.03.2023 станом на березень 2023 року; витребувані документи вказано надати до Харківського окружного адміністративного суду у строк протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали суду з дня отримання зазначеної ухвали з дотриманням вимог ч.9 ст. 79 КАС України.
В подальшому ухвалою суду від 25.06.2024 року повторно витребувано від Військової частини НОМЕР_1 інформацію та належним чином засвідчені копії доказів наявності у ОСОБА_8 повноважень на складення та підписання наказів Військової частини НОМЕР_1 № 4473 від 04.03.2023 та № 7310 від 31.03.2023 станом на березень 2023 року; витребувані документи вказано надати до Харківського окружного адміністративного суду у строк протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали суду з дня отримання зазначеної ухвали з дотриманням вимог ч.9 ст. 79 КАС України.
На виконання зазначених ухвал суду представником відповідача надано до суду клопотання про долучення доказів, в якому, зокрема, зазначено, що відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29 жовтня 2022 року № 982, припису командира військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_6 від 03 січня 2023 року № 360 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.01.2023 року № 6, ОСОБА_9 зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та 05 січня 2023 року останній приступив до прийняття справ та посади.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2023 р. № 15, 13 січня 2023 року ОСОБА_9 прийняв посаду командира військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання посадових обов'язків.
Отже, представником відповідача повідомлено суду, що повноваження на складення та підписання наказів військової частини НОМЕР_1 передбачено статутами Збройних сил України, іншими нормативно правовими актами та наказами про призначення на посаду.
Надаючи оцінку вказаному суд зазначає, що згідно із ст. 66 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону): в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.
Командир бригади є прямим начальником усього особового складу полку.
Положеннями ст. 6 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» визначено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження.
Таким чином враховуючи вказане вище, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.
Також суд зазначає, що оскільки наказ від 04.03.2023 № 4473 «Про призначення службового розслідування» було видано відповідно до доповіді вх. №2647 від 27.02.2023 року за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 уповноваженою особою та за наявності на те підстав, визначених законодавством, то у суду відсутні підстави вважати такий протиправним.
Суд зазначає, що відповідно до пп.14 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2023 №131 відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі), нижчепойменованих осіб солдатського та сержантського складу, які виведені в розпорядження наказом командира НОМЕР_6 окремої механізованої бригади від 07 березня 2023 року № 66-рс, увільнено від займаних посад та зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 07 березня 2023 року: солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону, у зв'язку з самовільним залишенням частини.
Відповідно до п.144-1 Положення № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно із п.144-2 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2023 №514 увільнено від займаних посад та призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зокрема солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , колишнього стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону, який самовільно залишив військову частину 26.02.2023 року згідно ЄРДР від 08.07.2023 року №42023041110000094 - з 08 липня 2023 року.
З огляду на вказані норми та встановлені судом обставини, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було допущено порушення прав позивача.
В той же час, як встановлено судом під час розгляду справи, наказом відповідача від 31.03.2023 року №7310 «Про результати службового розслідування» наказано вирішення питання щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 , за порушення вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту України, відкласти до його повернення на військову службу Військової частини НОМЕР_1 .
Відтак наказом відповідача від 31.03.2023 року №7310 позивача не було притягнуто до відповідальності.
Позивачем у позовній заяві вказано на допущення відповідачем порушень під час проведення службового розслідування, що призвело до видання протиправного наказу.
Так суд зазначає, що згідно п.12 розділу ІІІ Порядку №608 розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Як свідчать матеріали справи та сам акт службового розслідування, під час проведення службового розслідування було надано позивачу службову характеристику командиром 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону, яка є додатком до акту.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що безпосередній начальник позивача приймав участь у службовому розслідуванні, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.
Стосовно доводів позивача про не встановлення під час службового розслідування всіх обставин, які сприяли тому, що позивач покинув місце розташування військової частини, суд зазначає таке.
Зі змісту акту службового розслідування вбачається зазначення про те, що на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місце заходження останнього не відоме.
Доводи позивача про направлення до Військової частини НОМЕР_1 рапортів від 03.03.2023 та від 16.03.2023 року з поясненнями не можуть вважатися судом достатнім та належним обґрунтуванням залишення місця розташування військової частини.
Також, викладені в рапортах позивача обставини не спростовують того, що під час проведення службового розслідування встановлено самовільне залишення позивачем місця несення служби.
Стосовно доводів позивача щодо того, що пояснення відібрані під час службового розслідування не відповідають жодним стандартам доказування суд зазначає, що у вказаних поясненнях зазначено про те, що під час перевірки 26.02.2023 року о 08:00 особового складу на ранковому шикуванні у пункті постійної дислокації смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області було виявлено відсутність позивача, який не повернувся з відпустки.
При цьому, позивач не заперечував того, що він покинув місце розташування військової частини.
Відтак доводи позивача в цій частині є такими, що не підлягають врахуванню.
Стосовно інших доводів позивача, суд зазначає, що останні не спростовують обставин залишення позивачем місця розташування військової частини та не мають прямого впливу на встановлені службовим розслідування обставини.
Таким чином, позовні вимоги та доводи позивача є такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 260 - 262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.