03 вересня 2024 року м. Рівне №460/3933/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 у нерозгляді рапорта капітана ОСОБА_1 від 22.01.2024 року зареєстрованого за вхідним №1333 від 22.01.2024 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами; зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 у відповідності до пп. »г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу» звільнити з військової служби капітана ОСОБА_1 з посади заступника командира роти матеріального забезпечення з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_3 , у зв'язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір'ю ОСОБА_2 на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії №2826 від 12 грудня 2023 року.
В позовній заяві позивач вказує, що набув право на звільнення зі служби у зв'язку з постановою ЛКК його матір потребує стороннього догляду. З огляду на наявні сімейні обставини позивачем подано рапорт про звільнення зі служби з відповідними доказами, однак вони не були задоволені. Позивач наполягає на наявності підстав для його звільнення з військової служби та просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 25.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.05.2024 до суду від військової частини НОМЕР_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Військова частина НОМЕР_1 подала заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .
22.01.2024 позивачем було подано на ім'я командира військової частини НОМЕР_3 (в якій він проходить службу) рапорт з проханням про клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби в порядку, визначеному пп. »г» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу»а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду
На підтвердження права на звільнення, ОСОБА_1 до рапорту було додано:
- Нотаріально завірена копія паспорта громадянина України НОМЕР_5
- Нотаріально завірена копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_6
- Нотаріально завірена копія свідоцтво про народження серія НОМЕР_7
- Довідка висновок із постанови ЛКК №2826 від 12.12.2023
- Лікарсько -консультативне заключення №466 від 13.12.2023
- Довідка про склад сім'ї №17-04-02/05 від 02.01.2024
- Нотаріальна заява про потребу в постійному сторонньому догляді №2 від 09.01.2024
- Акт обстеження матеріально-побутових умов №17-05-06/02 від 02.01.2024
- Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 16.01.2024
- Нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть батька серії НОМЕР_8
- Нотаріально завірена копія довідки ВЛК №10604 від 30.10.2023
- Нотаріально завірена копія паспорта громадянина України НОМЕР_9
- Нотаріально завірена копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_10 .
Листом від 22.02.2024 №501/3/437 начальник управління персоналом штабу військової частини НОМЕР_1 надіслав на адресу командира військової частини НОМЕР_3 службові матеріалі до звільнення капітана ОСОБА_1 для доопрацювання. Із зазначенням що медичний висновок ЛКК №2826 від 12.12.2023 не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Листом від 29.03.2024 №2114 командир військової частини НОМЕР_3 повідомив позивача, що долучені документи до рапорту було скеровано до вищого - штабу військової частини НОМЕР_1 для прийняття рішення по суті. Однак 05.03.2024 супровідним листом військова частина НОМЕР_1 за змістом якого службові матеріала було повернуто командиру військової частини НОМЕР_3 на доопрацювання. Командир військової частини НОМЕР_3 зазначив, що процедура доопрацювання не може бути реалізована оскільки службові матеріали були опрацьовані у повному обсязі та оформлені з дотриманням вимог відтак Ваш рапорт залишено без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 №49/2024 від 05.02.2024, 14.05.2024 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ, у частині четвертій якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так, відповідно до абз 3 пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" від 12.06.2013 №413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Судом встановлено, що відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії №2826 від 12.12.2023 КНП «Корецький центр первинної медико - санітарної допомоги» Корецької міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заключення кіста байкера зліва, потребує в постійному сторонньому догляді
Як вже зазначалося судом, позивач подав рапорт про звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України за абз 3 пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII у зв'язку зі здійсненням постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 .
Даний рапорт позивача було скеровано до командира військової частини НОМЕР_3
Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд відмічає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
З наведеного слідує, що рапорт був поданий відповідно до чинного законодавств з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.
Суд зазначає, що, згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з положеннями п.14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
Водночас, суд зауважує, що позивач, просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення зі служби на підставі поданих 23.08.2023 документів та рапорту про звільнення.
Надаючи оцінку підставам звільнення позивача зі служби.
Так, суд дослідив Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Підпунктом 1 пункту 11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір'ю має підтверджуватися відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною (до досягнення дитиною 18-річного віку) підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
За таких обставин, норми Закону №2232-XII та Постанови №413 не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення Постанови конкретизують суб'єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду.
В даному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за матір'ю ОСОБА_2 , позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії.
Так, судом встановлено, що позивачем до рапорту від 22.01.2024 було долучено довідку висновок із постанови ЛКК від 12.12.2023 №2826
Водночас, подана позивачем разом з рапортом про звільнення висновок лікарсько-консультативної комісії №2826 від 12.12.2023, видана КНП «Корецький центр первинної медико - санітарної допомоги» Корецької міської ради, не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі служби в Збройних Силах України за абз. 3 пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII.
Таким чином, на час розгляду даної справи в суді та за наявних у матеріалах справи доказів у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення зі служби в Збройних Силах України через необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір'ю.
Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи не впливають на висновку суду.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даній справі позивач не довів належними та достатніми доказами наявність у нього права на звільнення з військової служби відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII, яке в даній справі спростовано відповідачем.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 03 вересня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 )
Суддя У.М. Нор