03 вересня 2024 рокусправа № 380/3314/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області про визнання протиправними дій,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області від 11.12.2023 № 05695001340 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійною забезпечення» з 08.12.2023 із зарахуванням до страхового стажу період роботи з 21.07.1992 по 03.10.1992 (колгосп рос. «Рассвет» Ясинуватського району, Донецької області) та до пільгового стажу 05.10.1992 по 31.12.1998 («Комишівський психоневрологічний інтернат»).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 08.12.2023 звернулася із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою подала паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 17.10.1990, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої 30.11.2023 вих. № 010236 комунальною установою «Комишівський психоневрологічний інтернат» та накази про атестацію робочих місць. Проте на підставі рішення № 05695001340 від 11.12.2023 ГУ ПФУ у Львівській області відмовило у призначенні пенсії. Відповідно до вказаного рішення, відповідач не зарахував період роботи до страхового стажу з 21.07.1992 по 03.10.1992 на роботі у колгоспі «Рассвет» Ясинуватського району Донецької області, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлену норму та вироблені вихододні та довідку про перейменування колгоспу. Щодо зарахування періоду з 05.10.1992 по 31.12.1998 («Комишівський психоневрологічний інтернат»), оскільки довідка від 30.11.2023 вих. 01-236 не відповідає додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме відсутні підписи головного бухгалтера та відділу кадрів. Між тим, позивач зазначає, що зверталася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років. Проте, відповідач зазначив, що право на пенсію за віком на пільгових умовах відсутнє у зв'язку з відсутністю необхідного віку та безпідставно відновив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з тих підстав, що позивач не досягла віку 55 років. На думку позивача, у спірному випадку необхідно врахувати рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах. Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, на думку позивача, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла відповідного пенсійного віку (50 років), встановленого п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здобула необхідний загальний і пільговий страховий стаж, який визнається відповідачем, для призначення пенсії за Списком № 2. Позивач вважає, що її протиправно позбавлено права на призначення пенсії, позивачем надано всі належні та допустимі письмові докази для призначення пенсії. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.
Ухвалою від 19.02.2024 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач позову не визнав. 07.03.2024 від відповідач надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5013ел.), в якому зазначив, що позивач звернулася із заявою про призначення пільгової пенсії 11.12.2022, у віці 52 роки 6 місяців 22 дні. Позивач станом на 11.12.2023 не досягла 55-річного віку, тому підстави призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України № 1058, а не на підставі п. «б» ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ. Враховуючи вимоги п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам після досягнення 55 років. На підставі викладеного, питання щодо призначення позивача пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може розглядатись після досягнення нею 55 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивача відсутнє. Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 на спірні правовідносини не впливає, так як норми п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на час розгляду заяви позивача є чинними (не визнанні неконституційними та не скасовані). Враховуючи наведене, ГУ ПФУ у Львівській області просить суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 08.12.2023 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років. Вказане питання не є спірним у справі.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 11.12.2023 № 056950001340, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з підстав відсутності у неї необхідного пенсійного віку 55 років. У цьому рішенні також зазначено такі відомості: вік заявниці - 52 роки 6 місяців 22 дні; страховий стаж особи 31 рік 2 місяці 16 днів; пільговий стаж особи 23 роки 4 місяці 27 днів. Також зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Результати розгляду документів доданих до заяви: *за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 21.07.1992 по 03.10.1992, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлену норму та вироблені вихододні та довідку про перейменування колгоспу. До пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 05.10.1992 по 31.12.1998, згідно уточнюючої довідки № 01- 236 від 30.11.2023, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме відсутні підписи головного бухгалтера та відділу кадрів.
Період роботи з 01.01.1999 по 31.01.2011 та з 05.05.2011 по 31.08.2022 зараховано до пільгового стажу згідно відомостей по спеціальному стажу.
Позивачка, вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 11.12.2023 № 056950001340 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
03.10.2017 Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст. 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 рішення).
Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (п. 2 рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з одного боку, та Законом № 1058-ІV, з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-ІV.
Таким чином, спірним у цій справі є досягнення позивачем необхідного віку, який би давав останньому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Позивач вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягненням 50 років вона має право на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідач керується Законом № 1058-ІV (в редакції Закону № 2148-VIII), за яким пенсійний вік становить 55 років.
З наявної у матеріалах справи копії громадянина України серії ВС № 704699, суд встановив, що позивач народилася 16.05.1971.
На час звернення позивачки до з-1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (08.12.2023) позивачу виповнилося 52 роки.
Тому відмова відповідача у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Адже відмовляючи позивачу оскаржуваним рішенням у призначенні пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідач не врахував правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової юридичної сили з одного й того ж предмету правового регулювання, у зв'язку з чим безпідставно не віддав перевагу у застосуванні найбільш сприятливого для позивачки закону.
Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 21.07.1992 по 03.10.1992 у колгоспі «Рассвет» Ясинуватського району Донецької області.
Як передбачено ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
На момент внесення у трудову книжку позивача спірних записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Згідно вимог ст. 62 Закону 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наведене узгоджується також із положеннями п. 1.1 Інструкції № 58 та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок 637).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року у справі № 242/2536/16-а.
Водночас порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).
Згідно п. п. 1, 2 Постанова № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п. п. 5, 6 Постанови № 310 до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Водночас підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Так, досліджуючи зміст записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , суд встановив, що 21.07.1992 позивач прийнята в члени колгоспу, а 03.10.1992 виведено позивача з членів колгоспу «Рассвет» Ясинуватського району Донецької області
При цьому суд встановив, що у трудовій книжці відсутні відомості про кількість вироблених трудоднів за вказаний період. З цього приводу суд зазначає таке.
Пунктом 13 Постанови № 310 встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з п. 14 Постанови № 310 правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Таким чином, відповідальність за організацію робіт з ведення трудових книжок покладено на голову колгоспу, а не працівника.
Відтак, суд висновує, що доводи відповідача стосовно не надання довідки про вироблені трудодні є безпідставними, оскільки не надання такої довідки не може свідчити про відсутність у позивача права на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 21.07.1992 по 03.10.1992 за наявності належним чином оформлених записів про прийняття на роботу та звільнення з такої.
Щодо зарахування періоду роботи з 05.10.1992 по 31.12.1998 у Комишівському психоневрологічному інтернаті до пільгового страхового стажу.
Пункт 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок застосування Списків № 1 і № 2 або Порядок № 383), встановлює, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Так, у спірний період діяли:
- Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком (за старістю) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 Розділ XXIV Установи охорони здоров'я і соціального забезпечення. в) у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних установах і відділеннях будинків дитини: 2260000в Молодший медичний персонал; 2260000в Середній медичний персонал);
- Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162. (Розділ XXIV Установи охорони здоров'я і соціального забезпечення. в) у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних установах і відділеннях будинків дитини: 2260000в Молодший медичний персонал; 2260000в Середній медичний персонал).
Отже, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування на посаді або виконання робіт, що містяться у Списку № 2.
Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розмішуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 17 указаного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Судом досліджено наявну у матеріалах справи копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , згідно з якою підтверджується період роботи позивача, зокрема:
- з 05.10.1992 позивач прийнята санітаркою-прибиральницею у Комишівський психоневрологічний інтернат (запис у трудовій книжці № 11);
- 14.03.1993 переведена санітаркою палатною (запис у трудовій книжці № 9);
- 01.02.2002 відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України № 110/72 від 22.02.2002 та наказу по будинку-інтернату № 22 від 01.02.2002 посада санітарки палатної перейменована на молодшу медсестру (няню палатну);
- 01.09.2005 відповідно до наказу МПСП і МОЗ України № 308/519 Комишівський психоневрологічний інтернат перейменований з 01.07.2021 на комунальну установу «Комишівський психоневрологічний інтернат» згідно розпорядження голови Донецької ОДА, керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 116/5-21 від 15.02.2021.
- 05.10.2005 посада молодшої медсестри (няні-палатної) перейменована у молодшу медсестру по догляду за хворими;
- 14.01.2011 звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (запис у трудовій книжці № 12).
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.11.2023 № 01-236, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала у Комунальній установі «Комишівський психоневрологічний інтернат» з 05.10.1992 по 18.06.2022 на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими була зайнята у безпосередньому контакті з хворими повний робочий день (на пільгових умовах за Списком № 2).
Суд зауважує, що діючі на момент роботи позивача Списки № 2 містили категорію пільгових посад, яка визначена як «молодший медичний персонал», а тому, на думку суду, періоди роботи позивача з 05.10.1992 по 31.12.1998 у Комишівському психоневрологічному інтернаті необхідно зарахувати до пільгового стажу позивача.
Щодо доводів оскаржуваного рішення про те, що уточнююча довідка № 01-236 від 30.11.2023 не відповідає додатку № 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме те, що відсутні підписи головного бухгалтера та відділу кадрів, то суд зазначає таке.
У постанові Верховний Суд від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 дійшов висновку про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
Таким чином, надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників передбачено для підтвердження спеціального трудового стажу та є необхідним лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постанові від 31.03.2020 у справі № 678/65/17.
Таким чином, з урахуванням підтвердження періоду роботи позивача з 05.10.1992 по 31.12.1998 записами трудової книжки, суд дійшов висновку, що відсутність у довідці № 01-236 від 30.11.2023 підписів головного бухгалтера та відділу кадрів не є підставою для безумовної відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу.
За змістом ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскаржуване рішення відповідача , яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені у п. п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати, а першу позовну вимогу задовольнити повністю.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії та необхідними документами 08.12.2023 (пропущено трьох місячний строк звернення до пенсійного органу з дня досягнення пенсійного віку), відповідно пенсію необхідно призначити з дати звернення до пенсійного органу.
Відтак, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області № 056950001340 від 11.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 08.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах у порядку п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 21.07.1992 по 03.10.1992 у колгоспі «Рассвет» Ясинуватського району Донецької області та до пільгового страхового стажу період роботи з 05.10.1992 по 31.12.1998 у Комишівському психоневрологічному інтернаті.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056950001340 від 11.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) з 08.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» статі 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 21.07.1992 по 03.10.1992 роки у колгоспі «Рассвет» Ясинуватського району Донецької області та до пільгового страхового стажу період роботи з 05.10.1992 по 31.12.1998 у Комишівському психоневрологічному інтернаті.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. судових витрат у вигляді судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 03.09.2024.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна