04 вересня 2024 року справа № 340/7446/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер - 2000» (далі - Товариство) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду зі заявою до відповідача про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2023 року, якими накладено штрафи за порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 176646,75 грн і 5100 грн.
У судовому засіданні представник підтримала вимоги позову.
Пояснила, що наказ про призначення фактичної перевірки не містить посилання на підставу прийняття.
Зазначила, що платник податків у фіскальних чеках вказав код підакцизного товару згідно з УКТ ЗЕД.
Стверджувала, що за одне порушення покарано двічі.
Управління заперечило стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.56-57).
У судовому засіданні представник пояснив, що податкові повідомлення-рішення прийняті за вчинення декількох порушень.
Зазначив, що порушення при складанні фіскальних чеків (відсутність коду підакцизного товару згідно з УКТ ЗЕД) доводять, що такі документи не є розрахунковими.
Стверджував, що фактичну перевірку призначили на підставі службової інформації, котра надійшла від Державної податкової служби України (далі - Служба).
07 вересня 2023 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (Том 1 а.с.51-52).
08 січня 2024 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у тому ж провадженні, однак з викликом сторін (Том 2 а.с.80).
03 вересня 2024 року сторони до суду не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомленні належним чином (Том 3 а.с.132-135, 140).
Представники сторін клопотали про завершення розгляду справи за їх відсутності (Том 3 а.с.136-139).
Керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України, суд прийняв ухвалу про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд, вислухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, основний вид діяльності Товариства - роздрібна торгівля паливом на автозаправних станціях.
Водночас на автозаправних станціях реалізують алкогольні напої і тютюнові вироби.
Одна з них розташована по АДРЕСА_1 .
03 квітня 2023 року Служба склала аналітичну інформацію стосовно можливого ухилення від сплати податків Товариством під час реалізації палива, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (недоліки в складанні фіскальних чеків стосовно реалізації підакцизних товарів) (Том 3 а.с.83-86).
25 квітня 2023 року відповідач прийняв наказ №524-п про проведення фактичної перевірки діяльності Товариства за згаданим адресом (Том 1 а.с.61).
Підстава - приписи підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Предмет перевірки - дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, трудового законодавства і інше.
27 квітня 2023 року провели перевірку (Том 1 а.с.68-69).
Податкові інспектори встановили таке порушення: з 01 березня 2023 року видали фіскальні чеки стосовно реалізації алкогольних напоїв і тютюнових виробів без зазначення коду підакцизного товару згідно з УКТ ЗЕД на загальну суму 117764,50 грн (Том 1 а.с.68-69, 73-76).
18 травня 2023 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким на Товариство накладено штраф за порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 176646,75 грн (Том 1 а.с.11-12).
Штраф застосовано на підставі приписів пункту 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон) за порушення приписів пункту 2 частини 1 статті 3 Закону.
18 травня 2023 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким на Товариство накладено штраф за порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 5100 грн (Том 1 а.с.13-14).
Штраф застосовано на підставі приписів пункту 7 частини 1 статті 17 Закону за порушення приписів пункту 11 частини 1 статті 3 Закону.
Процедуру адміністративного оскарження не застосовували.
Позов подано до суду 30 серпня 2023 року (Том 1 а.с.48).
Товариство не надало до суду електронних доказів стосовно змісту і форми фіскальних чеків, у неправильності складання яких звинувачує податковий орган (Том 3 а.с.137).
Такі докази зберігаються в пам'яті реєстратора розрахункових операцій.
Управління надало до суду електронні копії чеків, які платник податків надіслав до нього зразу ж після здійснення операції купівлі-продажу (Том 1 а.с.77-250, Том 2 а.с.1-59, Том 3 а.с.1-82).
У них не міститься коду підакцизного товару згідно з УКТ ЗЕД.
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, суд має дати відповідь на питання законності призначення перевірки.
Позивач - платник акцизного податку.
Приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Підставою призначення перевірки стала аналітична інформація Служби стосовно можливого ухилення від сплати податків Товариством.
Відповідно до приписів підпункту 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Отже, аналітична інформація Служби допускала можливе порушення позивачем вимог діючого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача.
Тому Управління правомірно прийняло наказ про призначення фактичної перевірки.
Управління надало до суду електронні копії чеків, які надіслав платник податків.
У них не міститься коду підакцизного товару згідно з УКТ ЗЕД.
Позивач не довів, що електронні копії чеків, які надав податковий орган (йому надіслало Товариство), відрізняються від тих, що він видав покупцям.
Процес порівняння можливий за умови збереження інформації в пам'яті реєстратора розрахункових операцій.
Платник податків не зберіг її, знаючи, що розпочалось судове провадження з приводу належного складання фіскальних чеків.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що платник податків видав покупцям фіскальні чеки щодо придбання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, в яких відсутній код підакцизного товару згідно з УКТ ЗЕД.
Приписами частини 1 статті 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Податковий орган встановив, що позивач, реалізовуючи підакцизні товари (алкогольні напої і тютюнові вироби), видав покупцям фіскальні чеки, які не містили коду підакцизного товару згідно з УКТ ЗЕД.
Отже, Товариство допустило порушення - видача фіскальних чеків, що не містили певних реквізитів.
Таким чином позивач недотримався обов'язків, які встановленні приписами пункту 11 частини 1 статті 3 Закону.
Цією нормою права встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Управління за таке порушення двічі притягло до юридичної відповідальності одного виду (штрафи у сумі 176646,75 грн і 5100 грн).
Так, штраф у сумі 5100 грн накладено на підставі приписів пункту 7 частини 1 статті 17 Закону.
Цією нормою права передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Штраф у сумі 176646,75 грн накладено на підставі приписів пункту 1 частини 1 статті 17 Закону.
Цією нормою права передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Висновок податкового органу про невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа ґрунтується на висновку про видачу фіскальних чеків, які не містили обов'язкових реквізитів.
Такий висновок жодним чином не доводить вчинення двох порушень, бо мова йде про основне і похідне.
Похідне не існує без основного.
Якщо ж вчинено два окремих порушення, то вони існують самостійно.
Отже, якщо не вдаватися до детального аналізу приписів пункту 1 частини 1 статті 17 Закону, то позивача двічі притягли до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що заборонено Основним Законом.
У такому випадку законним є накладення штрафу у меншому розмірі, що відповідає такому конституційному принципу як верховенство права (стаття 8 Основного Закону).
Сутнісний зміст принципу верховенства права розкрито у приписах частини 1 статті 6 КАС України.
Цією нормою права встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Аналіз приписів пункту 1 частини 1 статті 17 Закону.
Цією нормою права передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
На думку податкового органу, під «невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа» треба розуміти невидачу або видачу розрахункового документа без обов'язкових реквізитів.
Якщо погодитись з таким висновком, то виникає питання: навіщо встановлювати ще одну відповідальність за видачу розрахункового документа без обов'язкових реквізитів (без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості) (пункт 7 частини 1 статті 17 Закону)?
Якщо погодитись з висновком податкового органу, то за видачу розрахункового документа без згаданих обов'язкових реквізитів встановлено відповідальність за двома нормами права, що суперечить принципу верховенства права (мова про таку його складову як правова визначеність).
Підсумовуючи, суд зробив висновок про помилковість висновку податкового органу.
Відповідальність за приписами пункту 1 частини 1 статті 17 Закону виникає виключно у разі невидачі розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції (не видали нічого).
Тому позивача могли притягти до відповідальності у виді штрафу у сумі 5100 грн на підставі приписів пункту 7 частини 1 статті 17 Закону, так як видав фіскальні чеки з певними недоліками.
Таким чином суд визнає протиправним і скасовує податкове повідомлення-рішення, яким накладено штраф у сумі 176646,75 грн.
Отже, позов належить задовільнити частково.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору у сумі 2726,20 грн (Том 1 а.с.10).
Позов задоволено на 97,2% майнових вимог.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов частково.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 18 травня 2023 року, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер - 2000» накладено штраф за порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 176646,75 грн.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер - 2000» судові витрати у сумі 2649,86 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ