про відмову в забезпеченні позову
29 серпня 2024 року 320/40576/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі;
- заборонити вчиняти певні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 заява передана на розгляд судді Колесніковій І.С.
Заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав заявника, що в свою чергу може мати вплив та негативні наслідки для заявника.
На думку заявника, в даному випадку, є достатні правові підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам.
Заява про забезпечення позову та матеріали, які надійшли разом із такою заявою, відповідають вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
З урахуванням наведеного вирішується питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову (частина друга статті 154 КАС України).
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк (частина третя статті 154 КАС України).
Суд, ознайомившись з заявою позивача про забезпечення позову та доданими до неї документами, дійшов висновку, що її розгляд не потребує отримання додаткових пояснень від заявника (позивача) та додаткових доказів.
Відтак, у зв'язку з відсутністю необхідності заслухати пояснення заявника та отримати від нього додаткові докази для вирішення питання щодо забезпечення позову, із врахуванням достатності доказів для розгляду заяви про забезпечення позову, вказана заява розглянута судом без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року, справа №380/4273/21, провадження № К/9901/27591/21).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивачем вказано про порушення процедури проходження медичного огляду під час мобілізації. Позивачем наголошено про неврахування його стану здоров'я на момент проходження військово-лікарської комісії.
Відтак, як вказує позивач існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також те, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи заяви про забезпечення адміністративного позову фактично зводяться до не погодження з діями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо винесення результатів ВЛК.
Суд зазначає, що правомірність спірного рішення підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про її оскарження та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Поряд з цим, задоволення вимог цієї заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є неприпустимим (див. постанову Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22).
Разом з тим, заявником не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів заявника без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Тобто, не зазначено беззаперечних обставин, наявність яких є підставою для вжиття заходів до забезпечення адміністративного позову.
Важливо наголосити на тому, що у випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів дій чи рішення суб'єкта владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.
Відтак, судом не встановлено очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Додатково суд зауважує, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Колеснікова І.С.