ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" вересня 2024 р. справа № 300/3252/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Скільського І.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, а також у проведенні перерахунку її стажу роботи за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, у відповідності до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно з пунктом «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 13 березня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 13 березня 2024 року перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 22 жовтня 1947 року по 10 вересня 1956 року на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років».
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачці у призначенні підвищення до пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому статтею 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та п. «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також провести перерахунок стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні.
Ухвалою від 01.05.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.23-24).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача зазначила про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» позивачу як члену сім'ї примусово переселеної особи розмір підвищення становить 43,52 грн. Представник зазначає, що ОСОБА_1 була разом із батьками примусово переселена та не була притягнута до відповідальності, не перебувала під вартою, не відбувала покарання в місцях позбавлення волі та засланні та не перебувала на примусовому лікуванні, а тому вимога про зарахування часу перебування у висланні у потрійному розмірі до стажу роботи є безпідставною (а.с.29-31).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження від 30.06.1958 НОМЕР_1 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком (а.с.10).
Відповідно до довідкивід 07.07.1992 № 3/3-17566 про реабілітацію, виданоїуправлінням внутрішніх справ Івано-Франківської області МВД УССР про те, що ОСОБА_3 виселена із с. Ст. ЛисецьЛисецького району Станіславської області на спецпоселення в Карагадинскую область з конфіскацією майна разом з неповнолітніми ОСОБА_4 / в деяких документах ОСОБА_5 1943 року народження і ОСОБА_6 , 1944 року народження. Звільнена з спецпоселення ОСОБА_3 - 10.09.1956.
На підставі статті 3 Закону УССР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - вищезазначені особи реабілітовані (а.с.16).
На підтвердження статусу реабілітованої особи та наявність права на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ОСОБА_1 долучила посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.08.2021, видане Івано-Франківською міською радою (а.с.11).
Позивач, 13.04.2024 звернулася до органу ПФУ із заявою від 13.03.2024 про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» з зарахуванням терміну перебування на спецпоселенні під комендатурою в трикратному розмірі до загального стажу (а.с.18).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 10.04.2024 № 3891-2487/К-02/8-0900/24 надало позивачу відповідь на її заяву з інформацією про проведені перерахунки та підвищення до пенсії позивача. У листі також зазначено, що ОСОБА_1 як члену сім'ї примусово переселеного і згодом реабілітованого виплачується підвищення до пенсії в сумі 43,52 грн. та згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» немає підстав для зарахування стажу в потрійному розмірі (а.с.19-20).
Також, ОСОБА_1 13.03.2024 подала до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області заяву від 13.03.2024 в якій просила пенсійний орган згідно Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» перерахувати їй пенсію з розрахунком доплати до пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком (а.с.17).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 10.04.2024 № 3893-2489/К-02/8-0900/24 надало позивачу відповідь на її заяву, в якій вказало на те, що у ОСОБА_1 підстави для підвищення пенсії у розмірі 25%мінімальної пенсії за віком, оскільки вона була переселеною (не були притягнуті до кримінальної відповідальності, не перебували під вартою, не відбували покарання в місцях позбавлення волі та засланні, а також на примусовому лікуванні)(а.с.21).
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон № 962-XII, в редакції чинній на час набуття позивачем статусу реабілітованого) реабілітованими особами належить вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Стаття 3 Закону № 962-XII у вказаній редакції містила положення, згідно з якими належить реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Пунктом 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1) визначено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до пункту г) статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІІ репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно з частиною четвертою цієї статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова №654) установлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідно до пункту 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною першою статті 6 Закону № 962-XII у вказаній вище редакції визначено, що реабілітованим громадянам відповідно достатті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
05.05.2018 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII (далі - Закон № 2325-VIII), яким внесені зміни, зокрема, у Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Так, серед іншого:
- змінена назва Закону: «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
- викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, внесені зміни до статті 6 Закону №962-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Статтею 58 Закону № 1788-ХІІІ визначено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З долучених до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058. Відповідно до довідки від 07.07.1992 № 3/3-17566 про реабілітацію, виданої управлінням внутрішніх справ Івано-Франківської області МВД УССР, ОСОБА_7 (як член сім'ї репресованої особи) була примусово виселена разом із батьками з місця постійного проживання до спецпоселення де перебувала під наглядом спецкомендатури, визнана реабілітованою.
Відповідач встановив позивачу та виплачує надбавку до пенсії у розмірі, визначеному Постановою № 654, який є значно меншим, а ніж той, що встановлений нормою пункту «г» статті 77 Закону № 1788-ХІІІ.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Виходячи із цього нормативного положення суд дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, слід застосовувати положення Закону № 1788-ХІІІ, а не Постанови № 654.
Згідно з вимогами пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач має право на підвищення пенсії з розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, а не з розрахунку 50%, так як ОСОБА_1 є реабілітованою особою на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», як член сім'ї репресованої особи, яку було примусово переселено, а не як особа, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій.
Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2019 у справі №446/1515/16а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а.
Суд не заперечує, що позивач, у силу вимог статей 1 і 3 Закону №962-XII, як член сім'ї репресованої особи, вважається реабілітованою і такою, яку поновлено в усіх громадських правах.
У розумінні статті 4 Закону №962-XII ОСОБА_1 є членом сім'ї репресованої особи, на яку розповсюджуються права реабілітованих осіб, втім остання не є особисто репресованою особою.
Отже, ОСОБА_1 має право на підвищення до пенсії у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком як особі, яка була примусово переселена як член сім'ї репресованих та згодом реабілітованих, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком, а відповідач протиправно виплачує їй підвищення до пенсії в розмірі, визначеному Постановою № 654 (розмір цієї виплати є суттєво меншим за той, що підлягає виплаті реабілітованим особам на підставі пункту «г» статті 77 Закону № 1788-ХІІІ). За таких обставин дії відповідача щодо відмови виплачувати позивачу надбавку до пенсії у розмірі, визначеному пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-ХІІІ є протиправними.
Такий висновок суду відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 21.11.2018 у справі №446/1563/16-а, від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, від 14.02.2019 у справі №345/1416/17, від 15.08.2019 у справі №446/1567/16-а та від 31.10.2019 у справі №442/6456/17.
Враховуючи, що Законом № 962-ХІІ з 05.05.2018 розширено коло осіб (зокрема такі норми поширено й на позивача), які мають передбачені Законом № 962-ХІІ пільги, то саме з цієї дати в ОСОБА_1 виникло право на перерахунок підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії щодо перерахунку підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.03.2024, як просить позивач необхідно задовольнити.
Норми статті 6 Закону України № 962-XII у редакції, що набрала чинності 05.05.2018 та статті 58 Закону №1788-ХІІІ, визначають зарахування особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована, до її стажу терміну перебування в засланні в потрійному розмірі. Таким чином, частина перша статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» із змінами, внесеними Законом № 2325-VIII, передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано (як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018).
З огляду на викладені норми суд критично оцінює доводи відповідача про те, що в чинному законодавстві не встановлено положення про зарахування до стажу реабілітованих осіб, які були необґрунтовано репресовані, періодів їх перебування на спецпоселенні, оскільки такі твердження є хибними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства.
За обставин цієї справи ОСОБА_1 була примусово виселена з постійного місця проживання до спецпоселення, тобто відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» перебувала в засланні, а відтак має право на зарахування терміну її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
За наведених обставин суд уважає протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні
ОСОБА_1 як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Частиною другою вказаної статті встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Обираючи ефективний спосіб відновлення порушених прав позивача суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка була примусово переселена як член сім'ї особи, що зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, належить виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Враховуючи, що відповідач неправомірно виплачував позивачу підвищення до пенсії відповідно до Постанови № 654, то його необхідно зобов'язати здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 13.03.2024 (як просить позивач в позовній заяві, з врахуванням заяви від 13.03.2024), з урахуванням уже виплачених за цей період сум такого підвищення до пенсії.
Крім того, відповідачу з 13.03.2024 необхідно здійснити зарахування терміну заслання ОСОБА_1 , яка була примусово переселена як член сім'ї особи, що зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, до її стажу в потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII.
Підсумовуючи свої висновки, суд задовольняє позовні вимоги частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так як позивач, згідно з квитанцією від 24.04.2024 підтвердила сплату судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1211,20 грн (а.с.1), підлягає стягненню із відповідача на користь позивача 968,96 гривень судових витрат, що пропорційно становить 80% від задоволених позовних вимог.
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина сплаченої нею суми судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, а також у проведенні перерахунку її стажу роботи за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, у відповідності до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно з пунктом «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 13 березня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 13 березня 2024 року перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 22 жовтня 1947 року по 10 вересня 1956 року на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.