в порядку судового контролю за виконанням судового рішення
04 вересня 2024 р. м.Житомир справа № 240/1457/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/1457/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром та доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.08.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром та щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з врахуванням виплачених сум.
Вказане рішення набрало законної сили 09.04.2024.
16.08.2024 до суду у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла заява ОСОБА_1 вх. №45961/24, в якій позивач просить встановити судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення від 18.03.2024 у справі №240/1457/24 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати до суду звіт про виконання цього рішення.
На обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що на виконання рішення суду ГУ ПФУ в Житомирській області здійснило перерахунок пенсії позивача, розмір пенсії склав 28614,31 грн, проте сума нарахованої пенсії до виплати виплачується у розмірі 27114,31 грн, яку позивач отримує з травня 2024 року (різниця складає 1500,00 грн). На підставі викладеного, позивач вважає, що ГУ ПФУ в Житомирській області рішення суду, яке набрало законної сили, протиправно не виконує в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
01.03.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" на підставі якої, він з 01.03.2024 набув право на підвищення розміру пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї Постанови №185, тобто право на індексацію його пенсії. Позивач вказує, що на виконання Постанови №185 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провело йому нарахування індексації, однак фактично з 01.03.2024 розмір його пенсії не збільшився, оскільки пенсія йому була виплачена без урахування вказаної індексації. У подальшому, отримавши від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відповідь на своє звернення листа позивач дізнався, що розрахунковий розмір його пенсії станом на 01.03.2024 із врахуванням індексації, передбаченої Постановою №185, складає 28614,31 грн, але розмір пенсії, який йому виплачується становить 27114,31 грн. Вказане, на переконання позивача, свідчить про те, що всупереч резолютивної частини рішення від 18.03.2024 у справі №240/1457/24, яким зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 01.08.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром та щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з врахуванням виплачених сум, пенсійний орган на власний розсуд обмежив розмір його пенсії. У зв'язку із цим, позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконує у повній мірі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №240/1457/24, а тому він просить встановити судовий контроль за виконанням цього рішення.
29.08.2024 від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю. У своїх заперечення Управління зазначило, що на виконання рішення суду від 18.03.2024 у справі №240/1457/24 Управлінням здійснено перерахунок та нарахування ОСОБА_1 з 01.08.2023 пенсії без обмеження максимальним розміром та із урахуванням індексації, нарахованої йому відповідно до Постанови №168. При цьому, управління зауважує, що при виконанні судового рішення, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія встановлюється без обмеження її максимальним розміром станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок. У даному випадку пенсія ОСОБА_1 була встановлена без обмеження її максимальним розміром станом на 01.08.2023. Відтак, в результаті перерахунку на виконання рішення суду загальний розмір пенсії з 01.08.2023 становив 27114,31 грн, у тому числі: основний розмір пенсії - 20714,31 грн; індексація 2022 - 2900,00 грн; індексація 2023 - 1500,00 грн; щомісячна доплата до 2000 відповідно до Постанови КМУ №713 від 14.07.2021 (за рішенням суду) - 2000,00 грн.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 2, 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідач зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Відтак, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
З наведеного вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суду у формі зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання такого рішення, є формою забезпечення виконання судових рішень. Передбачивши в Кодексі адміністративного судочинства України вищезазначений механізм, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що він зобов'язав вчинити суб'єкта владних повноважень у своєму рішенні.
У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший п.п.3.2 п.3, абзац другий п.4 мотивувальної частини).
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення. Отже, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 та ухвалі Верховного Суду від 03.07.2023 у справі №380/25987/21.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
З розрахунків пенсії позивача з його пенсійної справи судом встановлено, що відповідач на виконання рішення суду у справі №240/1457/24 здійснив перерахунок його пенсії з 01.08.2023. Так після цього перерахунку пенсії та у подальшому, після нарахування позивачу індексації пенсії на виконання Постанови КМУ №185, розмір його пенсії склав 28614,31 грн, однак фактично йому продовжує виплачуватись пенсія у розмірі 27114,31 грн. Вказане свідчить, що відповідач обмежує максимальний розмір пенсії позивача сумою, нарахованою йому на виконання рішення суду у справі №240/1457/24.
У свою чергу, твердження відповідача про те, що рішенням суду у справі №240/1457/24 не зобов'язано проводити перерахунки та виплату пенсії позивача у подальшому без обмеження максимальним розміром, є безпідставним.
У даному випадку висновки суду, викладені в рішенні у справі №240/1457/24 щодо перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром є обов'язковими для відповідача не лише у межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням позивача, включаючи подальші перерахунки пенсії.
Законодавство щодо пенсійного забезпечення позивача після ухвалення судом рішення не змінювалося, зважаючи на це, відповідач не повинен обмежувати максимальним розміром розмір пенсії позивача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними. Отже, рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/1457/24 у зазначеній частині не виконано і, як слідує з перерахунків пенсії позивача, він і надалі виплачує пенсію позивачу з обмеженням її максимальним розміром.
Таким чином, відповідач ухиляється від виконання рішення суду у частині виплати позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром.
З огляду на вищенаведене суд прийшов до висновку про наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю як подання звіту про виконання рішення суду, рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/1457/24 відповідачем не буде виконано.
Тому заява позивача про встановлення судового контролю в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подачі відповідачем звіту про виконання такого рішення підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256, 293, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №240/1457/24 задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати до Житомирського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №240/1457/24 у місячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Гурін Д.М.