Рішення від 04.09.2024 по справі 200/2978/24

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Справа№200/2978/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Аляб'єва І.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у не нарахуванні у невиплаті ОСОБА_1 компенсації за речове майно та парадну форму за період його військової служби у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, НОМЕР_2 , 2023 роках; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) компенсацію за речове майно та парадну форму за період його військової служби у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, НОМЕР_2 , 2023 роках.

Ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.05.2024 позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначає, що На виконання ухвали суду від 20 травня 2024 року представник позивача надав суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив, що ОСОБА_1 до 23.05.2023 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , та не мав можливості вчасно належним чином підготувати документи для позову до суду.

19.02.2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Александров О.О. надав до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит від 19.02.2024 року із вимогами виплатити ОСОБА_1 належні йому виплати за період його військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

29.03.2024 року адвокат Александров О.О. отримав відповідь військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2024 року № 458 на адвокатський запит від 19.02.2024 року, з фактичною відмовою виплатити ОСОБА_1 належні йому виплати та надати довідки зазначені у адвокатському запиті від 19.02.2024 року. Одночасно було надано довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.11.2016 по 23.05.2023.

Таким чином, представник позивача зазначив, що однією з обставин пропуску строку звернення з відповідним позовом до адміністративного суду є те, що військова частина не надала розрахунків нарахувань та виплат грошових винагород за період військової служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 .

У зв'язку з викладеним, позивач просить вважати причину пропуску звернення до суду поважною та поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду разом з відзивом докази на підтвердження того, із закупівельної вартості на яку дату виплачено позивачу компенсацію за речове майно.

В обґрунтування позову зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу з ОСОБА_1 не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за недоотримане ним під час служби речове майно. У зв'язку з цим представник позивача 19.02.2024 звернувся до військової частини із заявою щодо надання йому довідки про вартість неотриманого речового майна та здійснення компенсації за неотримане речове майно. Листом Військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2024 повідомлено представника позивача про неможливість надати довідку про вартість неотриманого речового майна та нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 невбачається можливим, адже первинні документи речової служби Військової частини НОМЕР_1 за всі роки (картки обліку, речові атестати, накладні та роздавальні відомості) були знищені у лютому 2022 року, а також оригінали первинних документів речової служби Військової частини НОМЕР_1 вилучені ДБР у рамках досудового слідства у грудні 2022 року та у лютому 2023 року. З огляду на наведене позивач вважає, що відповідач фактично відмовив йому у наданні довідки про вартість речового майна, що належала йому на момент звільнення та у виплаті компенсації за отримане майно, а тому звернувся до суду за судовим захистом.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивач жодного разу за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а також на день звільнення, не звертався з рапортом (заявою) в порядку передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, хоча як слідує з позовної заяви знав про таку виплату та порядок її отримання. Окрім цього, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду встановлений ч.2 ст.122 КАС України, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_5 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 15.05.2017 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2016 №350 було зараховано ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №143 від 23.05.2023 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 23.05.2023 за підпунктом «а» - по досягненню граничного віку перебування на військовій службі (20.02.2023).

Представник позивача 19.02.2024 звернувся до військової частини із заявою щодо надання йому довідки про вартість неотриманого речового майна та здійснення компенсації за неотримане речове майно.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2024 № 458 повідомлено представника позивача про неможливість надати довідку про вартість неотриманого речового майна та нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 не вбачається можливим, адже первинні документи речової служби Військової частини НОМЕР_1 за всі роки (картки обліку, речові атестати, накладні та роздавальні відомості) були знищені у лютому 2022 року, а також оригінали первинних документів речової служби військової частини НОМЕР_1 вилучені ДБР у рамках досудового слідства у грудні 2022 року та у лютому 2023 року. Після відновлення первинних документів та обліку в речовій службі військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчена копія довідки про вартість неотриманого речового майна буде надана в найкоротші терміни, а грошова компенсація виплачена в повному обсязі.

Позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2016 №178 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що зумовило звернення останнього до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи, повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Стаття 1 цього Закону визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтю 1-2 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Стаття 9-1 Закону №2011-XII регулює питання про продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців.

Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацем 1 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі Порядок №178, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цим Порядком затверджена також форма Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Відповідно до пункту 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Згідно пункту 4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно пункту 5 Порядку №178, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно пункту 7 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З системного аналізу указаних правових норм вбачається, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно гарантується державою, після звільнення військовослужбовець зберігає право на її отримання і виплата цієї компенсації має обов'язковий характер у разі його подальшого звернення з рапортом чи заявою.

Подібна правова позиція стосовно тлумачення наведених норм висловлена Верховним Судом, зокрема, у пункті 43 постанови від 30.07.2020 у справі №820/5767/17.

Гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно позивачу у зв'язку (у разі) зі звільненням з військової служби відповідачем не виплачена, чим порушені права позивача, оскільки він має право цю компенсації, що має обов'язковий характер, й у разі його подальшого звернення з рапортом чи заявою.

З огляду на зазначене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно, а також для належного захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести розрахунок за неотримане позивачем речове майно станом на 23.05.2023 та виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало йому до видачі станом на 23.05.2023.

Проте, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині включення до складу неотриманого речового майна парадну форму одягу, як передчасних, оскільки розрахунок та виплату компенсації за неотримане речове майно відповідачем проведено ще не було, тому у даному випадку право позивача щодо включення/не включення до складу неотриманого речового майна парадної форми одягу та отримання компенсації за неї, не є порушеним.

Згідно положень ст. 5 КАС України захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

Судом відхиляються твердження відповідача стосовно того, що відповідно до пункту 242 Положення №1153/2008 позивач погодився з проведенням із ним усіх необхідних розрахунків під час звільнення, оскільки він без будь-яких зауважень чи заперечень ознайомився з наказом та залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 .

Право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виникає у військовослужбовця незалежно від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу) та таке право реалізується ним шляхом подання відповідної заяви або рапорту.

Викладений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (К/9901/38716/18), у постанові від 17.01.2019 у справі №822/2309/17 (К/9901/2022/18).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ухвалою суду зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду разом з відзивом докази на підтвердження того, із закупівельної вартості на яку дату виплачено позивачу компенсацію за речове майно

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не надано витребувані судом докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактична адреса для листування: АДРЕСА_3 , для передачі командиру військової частини НОМЕР_1 ) провести розрахунок за неотримане ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) речове майно станом на 23.05.2023 та виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало йому до видачі станом на 23.05.2023.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 04.09.2024 року.

Суддя І.Г. Аляб'єв

Попередній документ
121384102
Наступний документ
121384104
Інформація про рішення:
№ рішення: 121384103
№ справи: 200/2978/24
Дата рішення: 04.09.2024
Дата публікації: 06.09.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Донецький окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (27.02.2025)
Дата надходження: 13.01.2025
Розклад засідань:
18.12.2024 00:00 Перший апеляційний адміністративний суд