Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2381/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомІзюмського комунального підприємства теплових мереж
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Ізюмське КПТМ звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 16.906,69грн та витрати зі сплати судового збору.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 17.11.2014 №462 в частині оплати одержаної від позивача теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 з урахуванням малозначності справи №922/2381/24 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Відсутність адресата за вказаною адресою".
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).
Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між Ізюмським КПТМ (теплопостачальна організація) та ФОП ОСОБА_1 (споживач) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 17.11.2014 №462 (надалі - Договір). Згідно з його умовами теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку режимів відпустку теплової енергії, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в порядку та в терміни, передбачені цим Договором.
Згідно з пунктом 2.3. Договору приймання теплової енергії переданої теплопостачальною організацією споживачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі теплової енергії.
Відповідно до пунктів 6.2., 6.3. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 20 числа розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації повну вартість заявленого в договорі обсягу споживання теплової енергії з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Цей Договір набирає чинності з 20.10.2014 та діє на невизначений строк (пункт 10.1. Договору).
У Додатку №1 до Договору сторонами зазначені обсяги постачання теплової енергії споживачу, зокрема, енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді в межах 4,4038 Гкал/рік, з максимальним тепловим навантаженням 0,0020 Гкал/год.
В Додатку №2-А зазначена схема поділу теплової мережі, а саме приміщення вбудоване в житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
На підставі Актів від 28.10.2019, від 23.10.2020, від 22.10.2021 житловий будинок та вбудоване нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 були підключені до системи централізованого опалення.
Як зазначає позивач на виконання умов Договору ним протягом опалювальних сезонів 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022 років була поставлена відповідачу теплова енергія на загальну суму 24.471,42 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.10.2020, від 30.11.2020, від 31.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021, від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, частина з яких підписана з боку відповідача.
Відповідач частково оплатив вартість поставленої позивачем теплової енергії на суму 7.834,73 грн. Залишок заборгованості складає 16.906,69 грн.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав та здійснив відпуск теплової енергії відповідачу в період з жовтня 2019 по лютий 2022 на загальну суму 24.471,42 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи акти приймання-передачі теплової енергії. Натомість, відповідач лише частково оплатив вартість поставленої теплової енергії на суму 7.834,73 грн, у зв'язку з чим заборгованість останнього станом на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом становить 16.906,69 грн.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості з оплати поставленої позивачем теплової енергії в розмірі 16.906,69 грн не надано.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за невиконання зобов'язань за Договором у розмірі 16.906,69 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3.028,00 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (Україна, 64300, Харківська обл., м. Ізюм, пр. Незалежності, буд. 33, код ЄДРПОУ 32284148) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 16.906,69 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3.028,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "04" вересня 2024 р.
Суддя Н.С. Добреля