Справа № 147/1021/24
Провадження № 2/147/345/24
(заочне)
04 вересня 2024 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.,
з участю секретаря Прокопенко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
29 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.В обгрунтування позову покликається на те, що рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.11.2019 у справі № 147/811/19 шлюб з відповідачем було розірвано. За період шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які знаходяться на утриманні позивача. Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.11.2019 з відповідача ОСОБА_2 було стягнуто на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 23.07.2019 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2020 було відкрито виконавче провадження №60954877 та станом на 17.07.2024 за боржником рахується заборгованість за аліментами в розмірі 87267,57 грн.
На даний час відповідач має офіційний та постійний дохід у вигляді заробітної плати, оскільки був мобілізований до ЗСУ, а тому позивач бажає, щоб останній почав сплачувати аліменти на утримання дітей, щомісячно, в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), відповідно до ч.3 ст. 181 та ч.5 ст. 183 СК України, посилаючись на покращення матеріального становища відповідача, його офіційне працевлаштування до ЗСУ, оскільки на час ухвалення рішення суду він офіційно не працював та не мав постійних доходів, а на даний час обставини змінилися та відповідач має постійний офіційний дохід.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені нею витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10000 грн.
Ухвалою судді від 05 серпня 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, 04.09.2024 представником позивача - адвокатом Дудіним Л.В. подано до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позов підтримує та просить задовольнити. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлявся про дату, час та місце слухання справи, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с.37, 38, 49, 50), не з'явився у судове засідання, причин неявки суду не повідомив, відзив не подав.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №591/4832/22 (61-10261св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 752/11662/20 (провадження № 61-14813св21), від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.05.2007 виданим Демидівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.06.2018 виданим Тростянецьким міжрайонним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області (а.с.10).
Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с.9, 11).
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.11.2019 у справі № 147/811/19 шлюб позивача з відповідачем було розірвано (а.с. 12-13).
Позивач змінила прізвище на ОСОБА_6 у зв'язку з одруженням, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 11.08.2023 (а.с.7).
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.11.2019 у справі №147/813/19 з відповідача ОСОБА_2 було стягнуто на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 23.07.2019 і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.14-16).
Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
10 січня 2020 року старшим державним виконавцем Тростянецького РВ ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60954877 (а.с.17).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 03 липня 2023 року встановлено, що діти фактично проживають з матір'ю ОСОБА_5 (а.с.18).
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому впровадженню ВП №60954877 за боржником ОСОБА_2 станом на 17.07.2024 рахується заборгованість 87267,57 грн (а.с.19).
Факт перебування на виконанні виконавчого провадження ВП 60954877 підтверджується також Інформацією про виконавче провадження сформованою 26.07.2024 (а.с.20-23).
Відповідно до ч.1 ст. 18, ч.1, ч.2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч.3 ст. 80 СК України розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи вимоги ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Звертаючись до суду із позовними вимогами, ОСОБА_1 просить суд змінити спосіб стягнення аліментів з твердої суми на частку, стягнутих з ОСОБА_2 за рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.11.2019, посилаючись на збільшення затрат на утримання дітей, покращення матеріального становища відповідача.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, суду не надано документів про стан здоров'я платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних осіб на утримані, суд не досліджує зазначені обставини справи.
Таким чином суд приходить до висновку, що з урахуванням фактичних обставин справи та виходячи із закріплених ч.9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, розмір стягуваних аліментів підлягає зміні з 1500 грн на кожну дитину на 1/3 частину всіх видів заробітку відповідача щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З огляду на викладене необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Крім того позивачем було заявлено вимогу про стягнення витрат за надання правничої допомоги в розмірі 10000 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Позивачем у позові зазначено попередній розрахунок судових витрат у зв'язку з розглядом справи в сумі 10000 грн за надання професійної правничої допомоги.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження даного принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необгрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Такий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч.1-ч.3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що 25 липня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Дудіним Л.В., діючим на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №587, виданого 25.04.2008, укладено договір про надання професійної правової допомоги, відповідно до умов якого: п.1.1 клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання надати клієнту професійну правничу (правову) допомогу, визначену в п. 1.2. цього договору, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором; п.1.2 професійна правнича (правова) допомога полягає в наступному: надання усної консультації, вивчення матеріалів наданих клієнтом, розробка стратегії відновлення прав клієнта, та підготовка позовної заяви клієнту до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей, надання консультації з приводу прав та обов'язків клієнта, як позивача по даній справі, підготовка процесуальних документів, консультації з приводу перебігу справи в суді. Відповідно до п.2.1 договору за надання правової допомоги за цим договором сторони встановили фіксовану оплату у розмірі 10000 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) (а.с.24-25).
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
У якості доказів понесених витрат та правильного розрахунку суми витрат на правничу допомогу позивачем надано суду:
договір про надання правової допомоги від 25.07.2024;
заявку-розрахунок на надання професійної правничої допомоги від 25 липня 2024 року (а.с.26);
прайс-лист вартості професійної правничої допомоги (а.с.27);
акт про виконання/погодження професійної правничої допомоги від 25.07.2024(а.с.28), згідно з яким сторони погодили види та обсяг професійної правничої допомоги за наступним списком: 1/ усна консультація, вивчення матеріалів наданих клієнтом, розробка стратегії відновлення прав клієнта, підготовка процесуальних документів: заяв, клопотань на суму 4000 грн (1 год. + 2 год.); 2/ підготовка позовної заяви клієнту до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на суму 6000 грн (4 год. х 1500 грн) (а.с.28);
копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.29).
Натомість розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та фінансового стану обох сторін.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Судом встановлено, що 29.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 05.08.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представником позивача 20.08.2024 подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою відповідача. Також представником позивача було підготовлено наступні документи: позовну заяву.
Враховуючи доводи викладені у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг виконаних/наданих адвокатом робіт/послуг, час витрачений останнім на виконання відповідних робіт, значенням справи для сторони, суд вважає, що сума гонорару в розмірі 10000 грн є завищеною щодо іншої сторони спору та не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим, співмірним та обгрунтованим є розмір витрат понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 133, 247, 259, 264, 268, 280 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягнутих аліментів на утримання дітей, визначений рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року у справі №147/813/19.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Виконавчий лист, виданий на виконання рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року у справі №147/813/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- відкликати після набрання даним рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат за надання правничої допомоги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до відповідного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне ім'я сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 04 вересня 2024 року.
Суддя А.М. Мудрак