Справа № 183/6655/24
№ 1-кп/183/1623/24
03 вересня 2024 року Дніпропетровська обл.,
м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю - секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62023170030001433 від 15.09.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Широке, Запорізького р-ну, Запорізької обл., громадянина України, не одруженого, із середньо освітою, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В судовому засіданні прокурор Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання зазначено, що стороною обвинувачення до суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023170030001433 від 15.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) від 12.05.2022 № 94 солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_5 призначено на посаду старшого вогнеметника вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, продовжуючи свою злочинну діяльність, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
05 квітня 2023 року, приблизно о 12 годині 45 хвилин, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, самовільно залишив тимчасове місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався у АДРЕСА_2 та до моменту його виявлення 26 квітня 2024 року, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами військової частини.
Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
30 квітня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України
Підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), наявні в обставинах, викладених у зібраних по кримінальному провадженню доказах, а саме; повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які надали свідчення щодо відомих їм обставин кримінального правопорушення; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 , який надав свідчення про обставини вчинення даного кримінального правопорушення; іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_5 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин.
Зазначене вище підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом судовий розгляд даного кримінального провадження, допитати всіх свідків не виявилося можливим, відтак ОСОБА_5 , у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап, однак підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_5 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, ОСОБА_5 на теперішній час являється військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим може покинути місце служби, чим фактично повторно вчинить кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 407-408 КК України. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_5 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку, наслідки злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу, в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки військовому підрозділу, в цілому, в час протистояння відкритій агресії Російської Федерації, внаслідок відкритої умисної відмови виконувати наказ начальника, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_5 неможливо, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 402, 407-408 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Водночас, відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 408 Кримінального кодексу України.
Враховуючи характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , значну суспільну небезпечність інкримінованого йому злочину, беручи до уваги, що військове кримінальне правопорушення у період воєнного стану, у вчиненні якого він підозрюється, є особливо тяжким та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії Російської Федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, та те, що вказана його протиправна діяльність створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження - безладдя та безкарності у Збройних силах України, сторона обвинувачення вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки вона не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Крім того, сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням та необхідність у допиті будь-яких осіб, під час судового розгляду клопотання, відсутня.
На цих підставах заявник клопотання просить продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому.
В судовому засіданні обвинувачений не погодився з клопотанням прокурора. Пояснив, що у продовженні щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не має сенсу оскільки він не збирається скриватись та буде з'являтися в судові засідання.
В судовому засіданні захисник також не погодився із заявленим клопотанням. Пояснив, що клопотання не обґрунтоване, ризики прокурором не доведені. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід в тому числі і заставу.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 22.05.2024 р. щодо ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 липня 2024 року без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор у судовому засіданні пояснив, що мається ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд приймає до уваги, що існує певна ймовірність того, що він, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Таким чином судом встановлено, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, суд звертає увагу на наступне.
Обвинувачений обізнаний про адресу мешкання свідків, а тому, перебуваючи на волі, може вжити заходів щодо незаконного впливу на вказаних осіб.
У зв'язку з цим судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Також прокурор наголошував на наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення.
Однак на підтвердження існування цього ризику прокурором не надано жодного доказу.
Таким чином існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не доведено.
При вирішення питання про дію запобіжного заходу, судом оцінюються в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину; вік та стан здоров'я обвинуваченого, який тяжких захворювань чи інвалідності не має; відомості про особу обвинуваченого, який не одружений, має постійне місце проживання.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, однак, з урахуванням встановлених судом обставин, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , тяжкого злочину, наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, суд вважає можливим продовжити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема, ст. 407 КК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , а саме, що він, будучи військовослужбовцем, обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти порядку несення служби під час воєнного стану, пов'язаного з самовільним залишенням військової частини в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку про не можливість визначення застави у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене суд вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 314-316, 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , заявленого у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62023170030001433 від 15.09.2023 року у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - задовольнити.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 (включно) листопада 2024 року без визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала, в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошений 04 вересня 2024 р. о 08 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1