03 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 489/2177/24
Головуючий в 1 інстанції: Кокорєв В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Альонішко С.І.,
за участю представника позивача - Головченка О.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В березні 2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії БАД №768847 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27.05.2023 р. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою від 27.05.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з тим, що він керуючи транспортним засобом здійснив обгін трамваю по зустрічній колії та відмовився пред'явити для перевірки посвідчення водія, чим порушив вимоги п.п. 2.4 "а" Правил дорожнього руху. При цьому, позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за обгін трамваю по зустрічній колії. Крім того, позивач просив у працівника патрульної поліції надати докази порушення ним ПДР, але поліцейський вказав на те, що ОСОБА_2 може поїхати на вул. Новозаводська в м. Миколаєві та ознайомитись із відеозаписом "порушення", що свідчить про те, що на місці вчинення адміністративного правопорушення у поліцейських не було жодних доказів вчинення такого правопорушення. Однак, поліцейський взводу 2 роти 2 батальйону 3 УПП в Миколаївській області сержант ОСОБА_3 та інший працівник патрульної поліції почали вимагати у позивача документи для перевірки, на що позивач повідомив, що документи у нього із собою, але він їх пред'явить після ознайомлення з доказами вчинення нібито правопорушення та пред'явлення поліцейськими власних повноважень. Таких доказів позивачу надано не було. Вказує, що в матеріалах справи також відсутні докази порушення позивачем ПДР, відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до відповідальності за порушення правил обгону. Позивач вказує, що він не відмовлявся від пред'явлення посвідчення водія, висновок щодо відмови зроблено самим сержантом поліції ОСОБА_3 самостійно внаслідок того, що ОСОБА_1 просив надати докази порушення останнім ПДР і після цього він надасть необхідні документи, які у нього були із собою.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову серії БАД №768847 від 27.05.2023, винесену поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержантом ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.126КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким визнати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 768847 від 27.05.2023 року обґрунтованою та законною.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова серії БАД №768847 була винесена 27.05.2023 року, а позовна заява була подана до суду майже через рік після її винесення. Відповідно до доданого позивачем відеозапису ОСОБА_1 був обізнаний про складання відповідної постанови але ігнорував даний факт майже рік. Апелянт вказує, що позивачем всупереч вимог ст. 121 КАС України не було належним чином поновлено пропущений процесуальний строк, встановлений законом, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які заяви щодо строків оскарження. Також вважає, що суд першої інстанції порушив норм процесуального права оскільки жодних ухвал про поновлення або продовження процесуального строку винесено не було.
Апелянт зазначає, що на відеозаписі зафіксовано, як позивачу було неодноразово запропоновано проїхати до управління патрульної поліції в Миколаївській області для ознайомлення з доказами його адміністративного правопорушення та подальшого розгляду адміністративної справи. Однак, позивач відмовився ознайомлюватись з матеріалами справи. Також, апелянт звертає увагу, що на відеозапису зафіксовані неодноразові вимоги інспекторів патрульної поліції пред'явити посвідчення водія та реєстраційне на транспортний засіб, які не були виконані позивачем. Вказує, що факт відмови пред'явлення посвідчення водія та реєстраційне на транспортний засіб підтверджується відеозаписом, наданим позивачем. Апелянт зауважує, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених є обґрунтованим, навіть коли факт порушення ПДР України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на постанову Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 127/19283/17. Вказує, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
29 серпня 2024 року до суду через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що відповідач, подаючи свій відзив 30.04.2024 року у відповідності до п.5 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) висловив ті заперечення на заявлений предмет та підставу позову, які вважав за необхідне. Наразі в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що порушено строк оскарження спірної постанови, відсутність ухвали суду про поновлення строку. Проте, в резолютивній частині відповідач просить відмовити в задоволені позову. Подаючи відзив на позовну заяву, - ним не ставилось питання про порушення строку звернення до суду, відтак обґрунтування в цій частині апеляційної скарги щодо не розгляд питання про поважність причини пропуску, не постановлення ухвали є безпідставним. Вказує, що відеозапис не містить жодних доказів того, що спірна постанова була складена в присутності ОСОБА_1 та що взагалі складалась. Відеозапис не містить в собі інформацію про те, хто складав таку постанову, в якому місці та з ким у присутності. Патрульний поліцейський, який підходив до позивача починав зачитувати якийсь текст, підходив та уходив на спілкування з іншими патрульними поліцейськими, проте не вбачається на складання постанови та головне, - її вручення саме ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, позивач вважає, що заявлена вимога про визнання протиправною та скасувати постанову серії БАД №768847 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27.05.2023р. і закрити справу про адміністративне правопорушення є обґрунтованою, рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і відповідач не навів в апеляційній скарзі іншого (не навів обґрунтувань в чому саме суд помилився), а відтак апеляційна скарга є не обґрунтованою і не може бути задоволена.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
11 липня 2024 року до суду через систему “Електронний суд» від представника Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання, в якому у зв'язку з неможливістю бути особисто присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи просить проводити розгляд справи без участі представника відповідача; відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27.05.2023 поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержантом Бовкуном А.В. винесено постанову серії БАД №768847 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він 27.05.2023 о 18:14 год. керуючи транспортним засобом FORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Потьомкінській, 63 у м. Миколаєві здійснив обгін трамваю по зустрічній колії та відмовився пред'явити для перевірки посвідчення водія, чим порушив вимоги п.п. 2.4 "а" ПДР; зазначено що події зафіксовано на камеру:470578,470709,470362 (а.с. 53).
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, сама по собі не є доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що представником відповідача не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП (зокрема, до матеріалів справи не долучено відеозаписи з камер, на які міститься посилання в оскаржуваній постанові серії БАД №768847 від 27.05.2023: 470578, 470709, 470362; відсутні покази свідків тощо).
Суд першої інстанції зазначив, що відсутні докази ознайомлення ОСОБА_1 з правами особи, не надано доказів вчинення правопорушення. Оскаржувана постанова не містить посилання на норми законодавства, які встановлюють заборону обгону трамваю по зустрічній колії, і які порушив позивач, та вказана постанова не містить кваліфікації даного правопорушення.
Крім того, суд зазначив, що докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення знаходилися у працівників патрульної поліції за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська 1Б, хоча справа розглядалася і постанова серії БАД №768847 від 27.05.2023 була винесена за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 63. Тобто, оскаржувана постанова винесена поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержантом Бовкуном А.В. без дослідження доказів у справі про адміністративне правопорушення. Представником відповідача не надано до суду доказів наявності будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи або необхідність розгляду справи не за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);
в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком “Діти»;
г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України “Про автомобільний транспорт», “Про дорожній рух» та “Про перевезення небезпечних вантажів» (далі - спеціальні правила);
ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);
д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
А саме, водій зобов'язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством; .
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Разом з тим, як вбачається з відеозапису що не заперечується позивачем, останній відмовився пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Так колегією суддів встановлено, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 768847 від 27.05.2023 року складена у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху, а саме порушення правил обгону трамваю по зустрічній колії, та у зв'язку з відсутністю у позивача посвідчення водія відповідної категорії, цей факт підтверджується матеріалами справи та відеозаписом.
Колегія суддів наголошує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
При цьому, поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що у зв'язку з вчиненням правопорушення, а саме, здійснення неправомірного обгону трамвая по зустрічній колії, позивача зупинено працівниками поліції, проінформовано про вчинення ним правопорушення та запропоновано надати посвідчення водія та документ про реєстрацію автомобіля, на що позивач повідомив поліцейських, що документи ним будуть пред'явлені тільки після того, коли йому покажуть відеозапис правопорушення.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були всі підстави притягнути позивача до відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП.
Доводи позивача, що він мав право не пред'являти посвідчення водія на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.
З відеозапису, що міститься в матеріалах справи та досліджено апеляційним судом, з поміж іншого, встановлено, що позивач зазначив про готовність пред'явити документи лише після надання йому доказів вчинення ним порушення правил дорожнього руху, що стали підставою для зупинки його транспортного засобу. При цьому, на пропозицію працівника патрульної поліції пройти для огляду необхідних доказів, позивач відповів відмовою.
З огляду на вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17.
Враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (непред'явлення на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія) мали місце, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для скасування постанови серії БАД №768847 від 27.05.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Стосовно посилань позивача на порушення процедури накладення адміністративного стягнення, колегія суддів зазначає, що з наявного відеозапису вбачається, що позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не зазначив жодного обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи, в той час як вимоги чинного законодавства передбачають її розгляд на місці вчинення адміністративного правопорушення.
В контексті зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року по справі №735/1246/15-а висловив правову позицію, що посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.
Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у справі № 161/7068/16-а від 22.10.2019 р. колегія суддів не приймає до уваги, оскільки цим рішенням Верховний Суд скасував постанову апеляційної інстанції, яка була прийнята на користь позивача, а справу направив для продовження розгляду для встановлення обставин та фактичних даних, що залишились поза межами дослідження судом апеляційної інстанції, а при повторному розгляді суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів звертає увагу, що в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, доказів направлення прийнятої відповідачем постанови на адресу позивача в матеріалах справи відсутні, а з позовної заяви вбачається, що постанову позивач отримав 25.03.2024 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. До суду з позовною заявою звернувся 27.03.2024 року, тобто у встановлений законом строк, у зв'язку з чим, підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
Відповідно до приписів ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Підсумовуючи вищевикладене та з урахуванням того, що з наданого відео вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 статті 126 КУпАП.
За таких обставин, аналізуючи зібрані докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів, які вказують на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, обставини справи та докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик