П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/9658/24
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
повний текст судового рішення
складено 06.06.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ) та просив:
- визнати протиправними дії ВЧ щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 08.09.2022 року по 31.12.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;
- зобов'язати ВЧ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 08.09.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії ВЧ щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язати ВЧ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії ВЧ щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 року по 03.02.2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року;
- зобов'язати ВЧ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 року по 03.02.2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії ВЧ щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати ВЧ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 68 відсотків місячного грошового забезпечення, враховуючи виплачені суми;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 100000,00 грн. за час стаціонарного лікування з 20.09.2022 року по 01.10.2022 року, з 04.11.2022 року по 13.01.2023 року та з 19.07.2023 року по 29.08.2023 року після поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- зобов'язати ВЧ здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії військового стану у розмірі 100000,00 грн. за час стаціонарного лікування з 20.09.2022 року по 01.10.2022 року, з 04.11.2022 року по 13.01.2023 року та з 19.07.2023 року по 29.08.2023 року після поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, враховуючи раніше виплачені суми.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 08.09.2022 року по 03.02.2024 року проходив військову службу у ВЧ.
Відповідно до наказу командира ВЧ №36 від 03.02.2024 року позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення 03.02.2024 року.
Проте, у день виключення позивача зі списків особового складу йому не було виплачено усі належні види грошового забезпечення у повному обсязі.
ВЧ надано грошовий атестат позивача. Із вказаного грошового атестату вбачається, що розмір посадового окладу та оклад за військовим званням визначався позивачу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, який для посадового окладу позивача становить 1,40 та для військового звання 0,30 (коефіцієнти визначені додатками 1 та 14 до Постанови КМУ №704), а саме:
посадовий оклад: 2470,00 грн = 1762,00 * 1,40;
оклад за військовим званням : 530,00 грн = 1762,00 * 0,30.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач призваний на військову службу по мобілізації 16.08.2022 року та звільнений з військової служби 03.02.2024 року. Тому, кількість повних місяців проходження військової служби по мобілізації складає 17, а розмір одноразової грошової допомоги при звільненні повинен складати 68 відсотків місячного грошового забезпечення (17 місяців х 4).
Проте, відповідно до наказу командира ВЧ №36 від 03.02.2024 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення.
В матеріалах справи також наявна довідка про обставини поранення №249 від 11.07.2023 року, згідно якої позивач 20.09.2022 року при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, в результаті обстрілу отримав поранення. Після отримання поранення позивач стаціонарно лікувався у період з 20.09.2022 року по 01.10.2022 року, з 04.11.2022 року по 13.01.2023 року та з 19.07.2023 року по 29.08.2023 року.
Однак, виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень позивачу за час стаціонарного лікування після поранення відповідачем здійснено не було.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення, розрахованих виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, є протиправними.
Суд також зазначив, що з військового квитка позивача вбачається, що останній пройшов військову службу по мобілізації терміном 17 місяців, а розмір грошової допомоги при звільненні повинен складати 68% (17 х 4% = 68%), а не 50%, як помилково зазначив відповідач.
Також суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди на період дії військового стану у розмірі 100000,00 грн. за час стаціонарного лікування з 20.09.2022 року по 01.10.2022 року, з 04.11.2022 року по 13.01.2023 року та з 19.07.2023 року по 29.08.2023 року після поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, враховуючи раніше виплачені суми.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, пов'язані, зокрема, із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
КМУ прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова №704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п.4 Постанови №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21 лютого 2018 року КМУ прийняв Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов КМУ, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, суд зазначає, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин (станом на 01.01.2019) пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704.
Вказаною постановою суду були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного слідує, що саме з 29.01.2020р. - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Таким чином, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення, розрахованих виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, є протиправними.
Натомість, використання відповідачем для розрахунку позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим званням такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня відповідного календарного року, суперечить положенням пункту 4 Постанови №704 в редакції, що діє після набрання законної сили судового рішення по справі №826/6453/18. Такі дії відповідача призвели до отримання позивачем у вказаному періоді в меншому розмірі щомісячного грошового забезпечення, а також інших видів грошового забезпечення, таких як одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії, розміри яких, залежить від розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням.
Таким чином, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, розрахованих виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, є протиправними.
Стосовно частини позовних вимог про визнання протиправними дії ВЧ щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати та виплатити таку допомогу у розмірі 68 відсотків, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого Постановою КМУ від 17.09.2014 року №460 (далі - Порядок №460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з п.2 Порядку №460, військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв'язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Як вбачається з військового квитка позивача, останній пройшов військову службу по мобілізації терміном 17 місяців, а тому розмір грошової допомоги при звільненні повинен складати 68% (17 х 4% = 68%).
Отже, на переконання апеляційного суду, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості цієї частини позовних вимог.
Стосовно частини позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ВЧ щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 100000,00 грн. за час стаціонарного лікування з 20.09.2022 року по 01.10.2022 року, з 04.11.2022 року по 13.01.2023 року та з 19.07.2023 року по 29.08.2023 року після поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, та зобов'язання здійснити таку виплату, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В п.-п. 2-4 ст.9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" чітко визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром Оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються КМУ.
Згідно з абзацами четвертим і п'ятим пункту 1 Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) (далі Постанова №168), відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, у період дії воєнного стану додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, повинна виплачуватись у збільшеному до 100000,00 грн розмірі, пропорційно часу перебування в таких закладах.
Відповідно до довідки №249 від 11.07.2023 року позивач за обставин виконання військової служби в районі бойових дій, під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, отримав поранення (акубаротравма).
Крім того, згідно виписок із медичної карти хворого, перевідних та виписних епікрізів, свідоцтва про хворобу, позивач у періоди з 20.09.2022 року по 01.10.2022 року, з 04.11.2022 року по 13.01.2023 року та з 19.07.2023 року по 29.08.2023 року перебував у стаціонарному лікуванні після поранення.
Таким чином, суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості цієї частини позовних вимог, про що вірно зазначив у резолютивній частині рішення.
Поряд з цим, у мотивувальній частині рішення судом першої інстанції зазначено висновок про відсутність у позивача права на отримання вищевказаної додаткової винагороди, що протирічить висновку, вказаному у резолютивній частині судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду 1-ї інстанції, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Резюмуючи усе вищевикладене та на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив частково помилкове мотивування правильного по суті рішення, у зв'язку з чим рішення суду 1-ї інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук