02 вересня 2024 року м. Житомир справа № 278/4151/21
категорія 112050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №22 від 20.05.2020 (затверджену командиром військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 ) в частині зняття старшого лейтенанта ОСОБА_1 з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 , що звільнені в запас у зв'язку з закінченням терміну дії контракту та, як наслідок такого скасування зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити старшого лейтенанта ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, для отримання житла за рахунок житлового фонду при військовій частині НОМЕР_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення відповідача про зняття позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, є неправомірними, такими, що порушують права та гарантії позивача на отримання житла.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначив, що рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №22 від 20.05.2020, в частині зняття позивача з квартирного обліку, прийняте з дотриманням вимог законодавства, на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2020 № 89 позивача звільнено зі служби у військовій частині НОМЕР_1 у запас у зв'язку із закінченням строку контракту; виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, календарна вислуга становить 23 роки 09 місяців 03 днів.
На засіданні житлової комісії військової частини НОМЕР_1 20.05.2020 було прийняте рішення про зняття позивача з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №22 від 20.05.2020, позивача знято з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд, зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальної) - захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно із ст. ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Пунктом 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Абзацом 1 п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок № 1081) затвердив порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно п. 4 Порядку № 1081 центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.
На підставі п. 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 1865-IV від 24.06.2004 (далі - Закон № 1865-IV) військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Абзац 4 п. 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 1865-IV покладає зобов'язання на Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Порядком № 1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Пункт 23 Порядку №1081 визначає, що для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника).
Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.
Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.
Пунктом 32 Порядку № 1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення).
З системного аналізу наведених норм видно, що військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).
Інструкція № 380 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до п.1 розділу VІ Інструкції № 380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Пунктом 6 розділу І Інструкції № 380 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей до одержання ними жилого приміщення для постійного проживання мають право зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням.
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 380 визначено що, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії.
Згідно положень п. 16 розділу VI житлові комісії військових частин (об'єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах.
Суд зазначає, що ч. 1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Посилання відповідача про те, що звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту не передбачає залишення військовослужбовця на квартирному обліку у військовій частині суд вважає безпідставним, з огляду на таке.
Суд вказує, що у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров'я», що міститься у п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі умови як вік і стан здоров'я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас».
Така юридична визначеність зазначених понять підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 359/2295/17, від 08.04.2020 у справі № 683/2197/18, від 15.10.2020 у справі № 636/1424/19, у справі № 260/764/21 від 10.08.2022, від 28.11.2023 у справі № 580/11303/21, від 22.12.2023 у справі № 260/675/21.
Згідно п. 21 розділу VI Інструкції № 380 (діючої на момент звільнення позивача), зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Інших випадків, які передбачені законодавством, суд не встановив.
Натомість, суд встановив, що позивач перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач був зарахований на квартирний облік внаслідок подання ним відомостей, що не відповідають дійсності або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік, надано не було.
Водночас, звільнення військовослужбовця, який перебуває на квартирному обліку, у запас за закінченням строку контракту за наявності у нього відповідної вислуги є підставою для залишення його на такому обліку відповідно до вимог п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Виходячи з викладеного, суд констатує, що рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №22 від 20.05.2020, про виключення зі списків осіб, що перебувають на загальній черзі та потребуючих поліпшення житлових умові при військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 є протиправними та його необхідно скасувати та поновити позивача на квартирному обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.
У зв'язку із задоволенням позову, згідност.139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №22 від 20.05.2020 в частині зняття старшого лейтенанта ОСОБА_1 з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 , що звільнені в запас у зв'язку з закінченням терміну дії контракту.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити старшого лейтенанта ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, для отримання житла за рахунок житлового фонду при військовій частині НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 грн.00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева