02.09.2024 року м. Дніпро Справа № 904/1425/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.) від 17.04.2024р. у справі № 904/1425/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
до Фізичної особи-підприємця Ковальова Віталія Сергійовича
про стягнення 1 117 215 грн. 25 коп., -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024р. у справі № 904/1425/16 у задоволенні подання Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовлено.
Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 у справі № 904/1425/16, задовольнити подання Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до повного погашення заборгованості перед АТ "Банк Кредит Дніпро".
Так, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що оскаржувана ухвала прийнята без врахування всіх обставин справи та відмовляючи в задоволенні подання, суд зазначив, що сам факт наявності невиконаного рішення суду Боржником чи факт перетину державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.
В той же час суд не навів інших доводів того, чому через 7 років після відкриття виконавчого провадження, вжиття численних заходів виконавчою службою щодо встановлення наявності коштів/майна Боржника з метою подальшого стягнення, а також з урахуванням того, що Боржник не вживав жодних дій щодо погашення заборгованості хоча би в мінімальному частковому розмірі такі дії Боржника не можна розцінювати як ухилення від виконання рішення.
Також апелянт наголошує на тому, що ухилення варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.
Судом першої інстанції невірно оцінені наявні докази у справі, у зв'язку з чим ухвалено незаконне рішення щодо відмови в задоволенні подання Павлоградського ВДВС про обмеження у виїзді Боржника за кордон без вилучення паспортного документу.
При цьому апелянт вважає, що обмеження у праві виїзду за кордон, за вищенаведених обставин є справедливим обмеженням у демократичному суспільстві, яке носить тимчасовий характер та є дієвою юридичною санкцією, яка зумовить припинення нехтування своїми обов'язками та змусить Боржника віднайти способи для виконання рішення суду. Доказів на підтвердження того, що у Боржника відсутня можливість, від незалежних від нього обставин виконувати свої обов'язки по виконанню рішення суду ні виконавцю, ні суду подано не було.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Чус О.В., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024р. у справі № 904/1425/16, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.09.2024р.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Чус О.В. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.
У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною, просить апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області 17.04.2024 року у справі № 904/1425/16 залишити без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області 17.04.2024 року у справі № 904/1425/16 залишити без змін.
Відповідач зауважує на тому, що державним виконавцем не надано суду належних доказів навмисного ухилення від виконання рішення суду, таким чином наявність лише невиконаного зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження мене у праві виїзду за кордон.
Додатково привертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_1 є людиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . У разі погіршення стану здоров'я у останнього може виникнути необхідність у лікуванні за кордоном, тому апеляційна скарга AT "Банк Кредит Дніпро" у частині заборони виїзду за кордон є неприпустимою та такою, що - порушує основоположні права прописані Європейською конвенцією про захист прав основоположних свобод.
Відповідач та Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні, про час та місце його проведення були повідомлені апеляційним судом належним чином.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справі в судове засідання обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності відповідача та представника органу ДВС.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 позов задоволено повністю, стягнено з Фізичної особи-підприємця Ковальова Віталія Сергійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" заборгованість по сплаті орендної плати, пеню, три проценти річних та суму інфляційного збільшення заборгованості по договору № 02/02/8-15 оренди нежитлового приміщення та по договору № 01/02/8-15 оренди нежитлового приміщення у загальній сумі 1 117 215, 25 грн, судовий збір 16 758,22 грн.
10.05.2016р. на виконання вказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області судом видано відповідний наказ.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 відхилено клопотання відповідача в поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016, повернено апеляційну скаргу заявнику.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2016 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковальова Віталія Сергійовича залишено без задоволення, ухвалу від 03.08.2016 - без змін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2019р. повернуто заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та додані до неї документи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 23.03.2021р. в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Ковальова Віталія Сергійовича про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню -відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного суду від 20.05.2021р. ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2021р. залишено без змін.
Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього наказом № 904/1425/16 виданим 10.05.2016р. про стягнення боргу у сумі 1 125 768 грн. 33 коп.
В обґрунтування подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець зазначає, що боржником не виконано рішення суду, а боржник фактично ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Відмовляючи у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи , місцевий господарський суд виходив з того, що сам факт наявності невиконаного рішення суду Боржником чи факт перетину державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) державним виконавцем Літвішко Інною Володимирівною знаходиться виконавче провадження № 53497513 з виконання наказу № 904/1425/16 виданого 10.05.2016 про стягнення боргу 1125768,33грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянином України.
28.02.2017 виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 362064041 боржнику належить майно, а саме: Земельна ділянка, кадастровий номер: 6522185200:02:001:0729, площа 0,15га, яка знаходиться за адресою Херсонська область, село Стрілкове. Згідно Наказу Міністерства з питані реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.20211 року дана територія входить до переліку територій на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих територій, що унеможливлює подальшу реалізацію цього майна.
З метою виконання рішення суду виконавцем були скеровані запити до державних органів задля перевірки майнового стану боржника.
Згідно запиту МВС від 12.01.2021 року щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів встановлено, що боржнику належить легковий автомобіль Mapкa:MITSUBISHI LANSER; рік виробництва:1995,VIN: НОМЕР_3 ;номерний знак: НОМЕР_4 . 17.06.2021 року державним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника. На 05.04.2024 місцезнаходження майна не відоме.
Згідно відомостей ЄДР ОСОБА_1 з 07.10.2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, № 22320000000000414, одержує доходи, однак кошти по рішенню суду не сплачує.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України 17.01.2024 року повідомлено про те, що ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2819902456 перетинав державний кордон України.
За повідомленням Державної міграційної служби України від 17.01.2024 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_5 .
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що станом на день звернення до суду з поданням судовий наказ № 904/1425/16 від 10.05.2016 не виконаний, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, приватний виконавець, на підставі ст.337 ГПК України, звернувся до суду з вимогою про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта для виїзду за кордон боржника - ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим наказом №904/1425/16 від 10.05.2016.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. (п.2мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 180рп/2012).
Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч.1,2,3 ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ч.4 статті 11 ГПК України, Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, згідно якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до статті 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи - боржника за межі України є винятковим заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Разом з тим, аналіз Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", дає можливість дійти висновку, що даним законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17)
Тобто наявність лише самого зобов'язання фізичної особи-підприємця, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, так як на момент такого звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити про невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасної явки за вимогою виконавця; надання пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, тощо.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
При розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника лише у разі доведення ухилення боржником від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Як роз'яснив Верховний Суд України в листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Отже, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, а також самого боржника за місцем реєстрації не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.
Відповідно до вищевказаного листа Верховного Суду України, однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Таким чином, наявність самого лише зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, якщо не доведений факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які саме свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, тобто, коли виконати цей обов'язок у боржника є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Аналіз Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» дає підстави для висновку про те, що ним (законом) передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Також, Верховний Суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року виклав правову позицію, яка полягає у наступному: тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Тобто наявність лише самого зобов'язання фізичної особи-підприємця, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає, що державним виконавцем не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, тобто наявність лише невиконаного зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Зокрема державним виконавцем не подано доказів направлення відповідачу матеріалів виконавчого провадження, отримання останнім доходів від підприємницької діяльності чи інших доходів, за рахунок, яких можливо виконати рішення суду, наявності та приховування іншого майна, систематичного виїзду за кордон України, тобто доказів свідомого ухилення відповідача від виконання судового рішення за наявності коштів для цього.
Як вже вище зазначалось, задоволення подання можливе лише за умови доведеності ухилення боржника від виконання зобов'язання. Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником чи факт перетинання державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.
Таким чином враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що державним виконавцем не в повному обсязі реалізовано надані йому права та обов'язки, не вжито усіх заходів з примусового виконання судового наказу № 904/1425/16, що суперечить принципам ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій, передбачених ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", що в сукупності свідчить про відсутність підстав для застосування судом виняткового заходу забезпечення, передбаченого ст. 337 ГПК України.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не доведено необхідність застосування виключного заходу забезпечення виконання судового рішення у вигляді тимчасового обмеження фізичної особи - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, а зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 у справі № 904/1425/16 відсутні.
Під час звернення з апеляційною скаргою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40грн., який позивач згідно з заявою від 31.07.2024р. просить йому повернути як безпідставно сплачений, оскільки він звільнений від його сплати згідно з п. 18 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".
Проте, апеляційний суд не вбачає підстав для повернення, сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору, адже згідно з пунктом 18 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», за яким судовий збір не справляється за подання позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі України, стосується саме позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі України. Закон України «Про судовий збір» не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних скарг на ухвали суду за результатами розгляду подання державного або приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284, 337 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024р. у справі № 904/1425/16 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024р. у справі № 904/1425/16 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро"
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 03.09.2024р.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд