Справа № 718/2396/24
Провадження 2/718/597/24
"03" вересня 2024 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
Адвокат Андроник Б.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду з цим позовом, який мотивований тим, що на підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27.09.2019 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказує, що наразі позивач проходить службу в ЗС України, де за загальними підрахуваннями вартість необхідних речей для військового складає близько 65 975 грн, ці підрахунки не включають ціну на зброю та на допоміжне обладнання - приціли, тепловізори, рації). Крім того, з травня 2024 зменшилася його заробітна плата, а, отже, і погіршилося його матеріальне становище, тому просить суд зменшити розмір аліментів та стягувати з нього на утримання сина ОСОБА_4 частину його заробітну, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, адвокат Андроник Б.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , скерував заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі сторони позивача.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, скерувала заяву, зі змісту якої слідує, що вона позовні вимоги не визнає та просить справу розглянути без ї участі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Приймаючи до уваги описане, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено наступні правовідносини.
27.09.2016 Кіцманським районним судом Чернівецької області з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області, стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки с. Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з 08 липня 2016 року.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що у нього погіршився матеріальний стан, а тому вважає, що розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням суду, підлягає зменшенню. Доказом погіршення матеріального стану подано довідку про доходи за грудень 2023 - травень 2024, з якої слідує, що розмір його залітної плати з 123 421 грн зменшився до 70 011 грн.
З довідки про здійснення відрахувань та виплат № 12323 від 01.07.2024 встановлено, що із вказаної вище заробітної плати позивача протягом серпня 2023 - травня 2024 стягувалися аліменти у розмірі 1/3 частики від його доходу, і в залежності від розміру щомісячної зарплати стягувався відповідний розмір аліментів.
Позивач також вказував, що проходить службу в ЗС України і на його особисте утримання як військовослужбовця витрачаються значні кошти, зокрема, на придбання зброї та допоміжного обладнання - приціли, тепловізори, рації, що становить близько 66 000 грн. За вказаних обставин стягнення аліментів на користь відповідача у розмірі 1/3 частини всіх доходів ставить позивача в скрутне матеріальне становище. Водночас, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Отже, погіршення матеріального становища матері (батька) може бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Статтею 182 СК України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
З аналізу даних правових норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.
Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
З урахуванням викладеного, позивач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини, відтак не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Оцінюючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що обставини позову не узгоджуються з вимогами ст. 192 СК України.
Зменшення розміру аліментів є правом суду, а не його обов'язком, виходячи з диспозиції ст. 192 СК України, тобто навіть за умови доведеності факту зміни матеріального стану платника аліментів, суд, який розглядає справу, може не задовольняти вимоги останнього про зменшення розміру аліментів, зважаючи на інші обставини справи, зокрема, у разі, якщо зменшення розміру аліментів не відповідатиме інтересам малолітніх дітей, які мають право на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Доводи позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру аліментів.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано.
Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, а саме його погіршення, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Крім того, стороною позивача в ході розгляду даного спору не надано суду переконливих доказів, які б вказували на вагомі підстави щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Крім того, 27.09.2016 судом визначено розмір аліментів у частці від доходу позивача, отже, він збільшується або зменшується залежно від доходу позивача.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 3, 4 ст.12 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні спору суд приймає до уваги ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, якою визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Окремо слід звернути увагу на те, що згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть.
Суд враховує і той факт, що виховання дитини одним з батьків (в даному випадку мати виховує дитину самостійно), коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, а особливо на перших роках їх життя, у зв'язку з чим певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Зазначене призводить до дисбалансу у обов'язках батьків, чому кореспондується право одного з батьків подати позов до суду для спонукання іншого з батьків брати участь у витратах на дітей.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 180, 184, 192 СК України, ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - відмовити.
Рішення не проголошувалося на підставі ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Василь Скорейко