І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа № 2-5320/10
(заочне)
4 листопада 2010 року
Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
головуючої судді - Токарєвої Н.М.,
при секретарі - Наугольнікової О.В.,
за участю
позивачки - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення та поділ майна, що є у спільній сумісній власності, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про вселення та поділ майна, що є у спільній сумісній власності.
Свій позов позивач мотивувала тим, що їй, ОСОБА_1, та відповідачу, ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності є Свідоцтво про право власності на квартиру № 3761, виданого Фондом комунального майна Донецької місцевої ради народних депутатів, від 19.05.1993 року. Вказане право власності було зареєстровано в КП БТІ м. Донецька, що підтверджується довідкою № 58 від 24.02.2009 року.
У зв'язку із тим, що на теперішній час її майнові права не визнані відповідачем, що підтверджується діями відповідача по утриманню правовстановлюючих документів, перешкоджанні позивачу у володінні та користуванні належним їй нерухомим майном, та позбавлення позивача доступу до нього, позивачка вимушена звернутися до суду. Просила суд провести поділ квартири АДРЕСА_1, що є у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № 3761, виданого Фондом комунального майна Донецької місцевої ради народних депутатів, від 19.05.1993 року наступним чином: ? - ОСОБА_1 та ? - ОСОБА_3. Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_3, шляхом вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримав позовні вимоги надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили суд визначити за ОСОБА_1, ОСОБА_3 частку у спільній сумісній власності кожному у розмірі по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1
Відповідачка ОСОБА_3 у судові засідання не з'явилася. Про день, час і місце розгляду справи була сповіщена у порядку ст. 169 ЦПК України, що підтверджується представленими в матеріалах справи документами. Від відповідача не надійшло до суду повідомлення про причини нез'явлення. У справі мається досить матеріалів про права і взаємини сторін, суд приходе до висновку про можливість розглянути дану справу заочно у відсутність відповідача на підставі наявних досліджених у судовому засіданні доказів відповідно до вимог ст.224 ЦПК України. Позивачка не заперечувала проти такого порядку вирішення справи.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог та наявних у справі доказів, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 3 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст.ст. 319, 369 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до вимог ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, та відповідачу, ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності є Свідоцтво про право власності на квартиру № 3761, виданого Фондом комунального майна Донецької місцевої ради народних депутатів, від 19.05.1993 року. Вказане право власності було зареєстровано в КП БТІ м. Донецька, що підтверджується довідкою № 58 від 24.02.2009 року. На теперішній час майнові права позивача очевидно не визнані відповідачем і підлягають судовому захисту.
Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Статтею 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до вимог ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільній сумісній власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
При праві спільної сумісної власності кожному співвласникові належить стиснуте право власності на спільне майно. Тому майно, що є об'єктом права їх спільної сумісної власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. При поділі майна між учасниками права спільної сумісної власності, а також при виділі частки одного зі співвласників необхідно попередньо визначити розмір частки кожного зі співвласників у праві власності на спільне майно. При поділі майна, що належить учасникам права спільної сумісної власності, вважається рівність часток у праві власності, що належить учасникам права спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено законом, домовленістю сторін або не встановлено судом згідно з вимогами ст.. 372 ЦК України.
Так, у приватизації спірної квартири взяли участь два чоловіка і частка кожного повинна відповідати 1/2 частини квартири, оскільки Житловий кодекс України не передбачає ніякого пріоритету в праві на жилу площу кого-небудь з членів сім'ї наймача і самого наймача, що проживає в квартирі. Тому, суд вважає, що і частки при передачі квартири в приватну власність особам, що проживали в квартирі на момент приватизації повинні бути рівними, тобто в розмірі 1/2 частини від квартири за кожним із співвласників.
Судом встановлено, що співвласники договори про виділ частки, про поділ нерухомого майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, не укладали. Вони в рівній мірі користувалися сумісною власністю - квартирою АДРЕСА_1 і вважали, що їх частки є рівними. У такий спосіб суд вважає, що їх частки є рівними, тобто кожному по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1
Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до вимог ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Як убачається з матеріалів справи в спірній квартирі мали і мають реєстрацію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, і її матір ОСОБА_3, 1949 року народження. Як достовірно встановлено у судовому засіданні позивачка ОСОБА_5 не має вільного доступу до спірного житлового приміщення, що підтверджено поясненнями свідків у судовому засіданні. Як пояснила свідок ОСОБА_6, вона була присутня при тому, як позивач не змогла відкрити вхідних дверей квартири АДРЕСА_1; свідок ОСОБА_7 в березні 2010 року була присутня при телефонній розмові позивача з відповідачем і їй достовірно відомо, про те що відповідач позбавила позивача можливості доступу до квартири АДРЕСА_1, крім того, свідок ОСОБА_8 також підтвердила факт порушення прав позивача з боку відповідача.
Проаналізувавши конкретні обставини справи, оцінивши надані суду в силу вимог ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає, що неможливість користування позивачкою ОСОБА_1 спірною квартирою як співвласника обумовлена особистими взаємостосунками, що склалися, між сторонами, що розцінюється судом як об'єктивна перешкода в володінні, користуванні спірною квартирою. Тому суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо усунення перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_3, задовольнити та вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 88 ЦПК України всі судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача, тому сплачена позивачем сума судового збору в дохід держави у розмірі 8,50 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, ст.ст. 355, 368, 370, 372 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,61, 79,88,212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення та поділ майна, що є у спільній сумісній власності - задовольнити.
Визначити за ОСОБА_1, ОСОБА_3 частку у спільній сумісній власності кожному у розмірі по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1
Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в квартиру АДРЕСА_1, зобов'язав ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні у квартирі АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, 1949 року народження, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8,50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів, з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Донецька шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Токарєва