г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2688/22
Номер провадження 2/213/49/24
29 серпня 2024 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Мазуренка В.В., за участю секретаря судового засідання Гусарової О.С., представника позивача, відповідача, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що надає послуги з постачання теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач свої зобов'язання з оплати за отримані послуги належним чином не здійснював, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Просить стягнути з останнього заборгованість за період з 01.12.2018 по 01.08.2022 та плату за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.08.2022 у загальному розмірі 11329,14 грн.
Представником позивача було подано письмове пояснення (а.с.58), відповідно до якого зазначено, що вузол обліку теплової енергії, що змонтовано на другому вводі житлового будинку АДРЕСА_1 було придбано за кошти співвласників будинку та належить мешканцям будинку. Монтажні роботи виконувались ФОП ОСОБА_2 , та 29.10.2021р. вузол обліку прийнято на абонентський облік.
Відповідачем подано пояснення (а.с.101-103), відповідно до якого вказує, що договір та акт стосовно прийняття на облік тепло лічильника є «фейковим». Вказував про те що попередній вузол обліку не демонтували, такі роботи не проводились взагалі. Також просив застосувати позовну давність за період 01.12.2018р. - 08.11.2019р.
Представником позивача подано Письмові пояснення (а.с.123), відповідно до яких вказано, що причиною заміни попереднього вузла обліку було те, що обчислювач не відображав дані, пломба була присутня. Прилад було визнано непридатним для подальшої експлуатації.
27.08.2024р. відповідачем подано письмові пояснення, відповідно до яких вказує про необґрунтованість прийняття на облік вузла обліку позивачем та ввод його в експлуатацію. Вказує, що позивач на ділянках трубопроводів не проводив ніяких робіт, теплоізоляція належним чином не була встановлена, тому опалення квартири відповідача не здійснювалось.
17.05.2023р. скасовано заочне рішення та справу призначено до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити повністю, посилалась на обставини викладені у позові та поясненнях. Щодо застосування строку позовної давності, звертала увагу, що відповідач здійснював платежі, тобто визнавав заборгованість, тому строк переривався.
Відповідач в судовому засіданні просив у позові відмовити з підстав викладених у письмових поясненнях. Також звертав увагу суду, що пропущено строк позовної давності.
Представник відповідача до суду не з'явився, повідомлявся належним чином.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем комунальних послуг, які надає позивач за вказаною адресою, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Встановлено, що позивачем регулярно та відповідно до тарифів на теплову енергію надавалися комунальні послуги, що підтверджується актами обстеження будинку, актами припинення та подачі теплової енергії на будинок . Однак відповідач оплату за надані послуги належним чином та в повному обсязі не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості за період з 01.12.2018 року по 01.08.2022 становить 11329,14 грн, з яких: 3999,56 грн за послугу з опалення за період з 01.12.2018 по 04.11.2021; 7157,36 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 01.08.2022; 172,22 грн - плата за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.08.2022. Правильність нарахування суми боргу підтверджується розрахунком.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають з неналежного виконання споживачем зобов'язань зі сплати наданих послуг.
Згідно зі статтею 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2004 року, який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
З 05 листопада 2021 року договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку п.11 ч.1 ст.1, ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ від 09.11.2017, відповідно до якого, до плати виконавцю комунальної послуги включено також плату за абонентське обслуговування.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Твердження відповідача про неналежне надання позивачем послуг, суду не доведено, спростовано наданими представником позивача доказами (а.с.59-68, 124-130), з яких видно в тому числі факт надання відповідачу послуг позивачем, та правомірність прийняття на облік та введення в експлуатацію вузла обліку. Надані відповідачем документи (а.с.104-113), а саме6 перелік робіт за відписом відповідача, заява відповідача до поліції, довідки Новаком, не спростовують надання позивачем відповідачу послуг. Відповідачем також надано фотографії труб, на що суд зазначає, що неможливо встановити що це за труби, місце їх розташування, дата хоча й наявна на фото, але чи дійсно це дата з'йомки, не підтверджено відношення даних знімків до справи, тобто не підтверджено належність доказів.
Встановлено, що позивач свої обов'язки з надання комунальних послуг виконував, доводи позивача щодо розміру заборгованості нічим не спростовуються і ці обставини слід вважати доведеними, суд вважає доведеним факт утворення заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 грудня 2018 року по 01 серпня 2022 року у розмірі 11329,14 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу»(див. mutatismutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO NeftyanayaKompaniyaYukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom»,заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦПК України).
Частиною 1статті 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Крім того, обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 вказаної статті).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Вказане викладене у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15-ц.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач звертаючись до суду із позовом просив суд стягнути із відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, яка виникла за період з 01.12.2018 року по 01.08.2022 року.
При цьому з розрахунку заборгованості по особовому рахунку вбачається, що за вказаний період відповідачем було здійснено оплати за надані послуги (а.с.6).
З аналізу розміру нарахувань та проведених відповідачем оплат вбачається, що за вказаний період ним періодично вносилися платежі за попередній час. Отже, відповідач в межах загальної позовної давності частково погашав зазначену заборгованість, тобто своїми діями перервав перебіг позовної давності.
Встановивши, що відповідач неодноразово частково сплачував житлово-комунальні послуги, суд приходить до висновку про переривання відповідачем позовної давності.
Вказане також узгоджується із постановою Верховного Суду у справі №464/2736/15-ц від 14 листопада 2019 року.
Крім того, Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято 11 березня 2020 року постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» за №211, якою установлено із 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. У подальшому Кабінет Міністрів України неодноразово його продовжував.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин настрок дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
З урахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що строк позовної давності станом на момент подання позову до суду позивачем не пропущено.
Отже, оцінив кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка виникла за період з 01 грудня 2018 року по 01 серпня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 11329 (одинадцять тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 14 коп, з яких: за послугу з централізованого опалення в розмірі 3999,56 грн; за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 7157,36 грн; плата за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.08.2022 в розмірі 172,22 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", код ЄДРПОУ 03342184, юридична адреса: пров. Дежньова, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50099.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 03.09.2024р.
Суддя В.В. Мазуренко