Провадження № 22-ц/803/5197/24 Справа № 202/17115/23 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
02 вересня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року в цивільній справі номер 202/17115/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,
У вересні 2023 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що сторони з 12 березня 2005 року до 26.05.2009 року перебували у шлюбі. Від шлюбних відносин вони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг 18-ти річного віку та є студентом третього курсу Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу, навчається на денній формі, а тому потребує матеріальної допомоги батьків. На даний час син перебуває на утриманні позивачки, однак остання самостійно не має можливості забезпечити достатній життєвий рівень сина, який окрім іншого має захворювання цукрового діабету типу 1.
Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно, до закінчення навчання або до досягнення ним 23 років.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини - задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи стягнення з 12 вересня 2023 року до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бабенка О.А. про перегляд заочного рішення суду від 14 лютого 2024 року по цивільній справі № 202/17115/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини - залишено без задоволення.
Із вказаним заочним рішенням не погодився ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2024 року в цивільній справі №202/17115/23 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що було прийняте судом першої інстанції упереджено, з суттєвим порушенням норм процесуального та матеріального права, дане рішення не відповідає фактичним обставинам справи, які в суді не досліджувалися, цим рішенням суд протиправно позбавив відповідача права на захист прав та інтересів.
Приймаючи заочне рішення за відсутності відповідача, суд виходив з того, що неодноразове відкладення судових засідань у межах даної справи та повідомлення учасників справи про нові дати судових засідань, свідчить про надання ОСОБА_1 додаткового часу та можливостей для реалізації права на захист, однак, відповідач не скористався такою можливістю, хоча жодним чином не був обмежений судом у реалізації цього права. Зазначене не відповідає дійсності, оскільки представником відповідача при поданні клопотань про відкладення розгляду справи наводилися підстави таких відкладень, зокрема те, що на адвокатські запити, які були скеровані до відповідних установ з метою збирання доказів по справі на день розгляду справ не були отримані відповіді.
Згідно з листом від 08.11.2023 року №304 Дніпропетровського транспортно-економічного фахового коледжу Міністерства освіти і науки України ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання у коледжі з 01.09.2021 року по 31.01.2025 року за кошти обласного бюджету (регіональне замовлення) та отримує соціальну стипендію у розмірі 890.00 грн.
Відповідно до відповіді Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради №9/352 від 09.02.2024 року, яка надійшла на адресу суду на виконання вимог ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проходження лікування в умовах стаціонару в плановому порядку отримував інсулінотерапію та забезпечувався безкоштовно протягом 2022 року - 2023 року лікарськими препаратами та медичними засобами.
26.11.2011 року відповідачем було укладено шлюб з ОСОБА_4 , від цього шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже, на утриманні відповідача є малолітній син. Крім цього, 24.03.2022 року відповідач змушений був звільнитися з роботи, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу про звільнення №3-ОК від 24.03.2022 року у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, оскільки у нього було виявлено невиліковну хворобу, а саме: А99 Захворювання/стан не уточненої природи, тому відповідач потребує сторонньої соціальної допомоги на несоціальному рівні, також наявність виявленого у нього захворювання позбавляє його можливості працевлаштуватися на роботу. ОСОБА_1 постійно проходить стаціонарне та амбулаторне лікування, та перебуває на знеболювальних препаратах. Єдиним годувальником його сім'ї є його дружина.
Від позивачки ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Ю.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі 202/17115/23 від 14 лютого 2024 року - без змін.
Написання відзиву на позовну заяву, вираження своєї позиції є правом, а не обов'язком в справі. Те, що відповідач та представник відповідача, не скористувались правом вчасно подати до суду відзив на позовну заяву або взагалі виразити свою позицію по суті спору, не означає, що суд обмежив відповідача в реалізації цього права.
На всі судові засідання представником позивачки, окрім 19.01.2024 року, де представник відповідача особисто приймала участь, були написані заяви про відкладення судового засідання у зв'язку з тим, що на адвокатські запити, які були скеровані до відповідних установ з метою збирання доказів по справі на день розгляду справи не були отримані. Але це не відповідає дійсності, представник відповідача намагався ввести суд в оману. Так із документів поданих до заяви про перегляд заочного рішення видно, що відповіді на адвокатські запити були отримані 07.11.2023 року та 08.11.2023 року. Тобто на судове засідання, яке мало відбутися.
На даний час ОСОБА_3 отримує препарати з частковим відшкодуванням у розмірі 25% і навіть стипендія у розмірі 890,00 грн не покриває витрати на ці препарати, що також підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що він був вимушений звільнитись з роботи у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, а саме захворювання А99 захворювання/стан не уточненої природи не знайшло свого підтвердження. Із трудової книжки відповідача та наказу про звільнення вбачається, що він звільнився за власним бажанням. Відповідно електронного направлення від 05.08.2022 року, відповідачу було рекомендовано госпіталізація, діагноз А99 захворювання/стан не уточненої природи. Клас звернення «А» - загальні та неспецифічні. А99 не є діагнозом та не є хворобою, це є класифікатором причин звернення за консультацією до лікаря. Отже, відповідачу було рекомендовано госпіталізація для встановлення подальшого діагнозу, але він так і не скористався цією можливістю, тому що жодної виписки з лікарні про проходження стаціонарного та амбулаторного лікування, а також доказів з підтвердженням діагнозу до справи додано не було. Взагалі-то звертаю увагу суду, що всі довідки були надані лише за 2022 рік. Жодної довідки за 2023-2024 рік стосовно лікування або стаціонарного лікування не додано.
Те, що відповідач не працює, це його особиста справа і це не звільняє його від відповідальності утримувати свою дитину в порядку ст. 199 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів.
Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 12 березня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2009 року (а.с. 5, 6).
Від шлюбних відносин сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
На час звернення до суду ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг повноліття.
Повнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 11).
Відповідно до довідки №175 від 22.08.2023 року Дніпровського транспортно-економічного фахового коледжу ОСОБА_3 є студентом 3 курсу, групи 073-2-1 спеціальності (освітньої програми) 073 Менеджмент (менеджмент на транспорт), відділення «Управління та адміністрування», форма здобуття освіти «Денне», за кошти - «Обласний бюджет», термін навчання з 01 вересня 2021 року по 31 січня 2026 року (а.с. 15).
26.11.2011 року відповідачем укладено шлюб з ОСОБА_6 (а.с. 80).
Відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 79).
З листа Дніпровського транспортно-економічного фахового коледжу №304 від 08.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання у коледжі з 01.09.2021 року по 31.01.2025 року за кошти обласного бюджету (регіональне замовлення) та отримує соціальну стипендію у розмірі 890,00 грн (а.с. 81-83).
До матеріалів справи долучено довідки про доходи ОСОБА_1 за формами ОК-5 та ОК-7 за період з 2004 року по 2022 рік та з 2011 року по 2022 рік (а.с. 86-88, 84-85).
Відповідно до відповіді Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради №9/352 від 09.02.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проходження лікування в умовах стаціонару в плановому порядку отримував інсулінотерапію, також в даній довідці містяться відомості про забезпечення ОСОБА_3 безкоштовно протягом 2022 року - 2023 року лікарськими препаратами та медичними засобами (а.с. 89-90).
Із трудової книжки відповідача та наказу про звільнення №3-ОК від 24.03.2022 року вбачається, що 24.03.2022 року відповідач був звільнений з роботи за власним бажанням (а.с. 92-93).
До матеріалів справи долучено консультаційні висновки спеціаліста щодо стану здоров'я ОСОБА_1 (а.с. 91, 95).
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Проте, апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Зі змісту ст. 199 Сімейного кодексу (надалі СК України), вбачається якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Згідно з ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 12 березня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2009 року.
Від шлюбних відносин сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки №175 від 22.08.2023 року Дніпровського транспортно-економічного фахового коледжу ОСОБА_3 є студентом 3 курсу, групи 073-2-1 спеціальності (освітньої програми) 073 Менеджмент (менеджмент на транспорт), відділення «Управління та адміністрування», форма здобуття освіти «Денне», за кошти - «Обласний бюджет», термін навчання з 01 вересня 2021 року по 31 січня 2026 року.
26.11.2011 року відповідачем укладено шлюб з ОСОБА_6 .
Відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З листа Дніпровського транспортно-економічного фахового коледжу №304 від 08.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання у коледжі з 01.09.2021 року по 31.01.2025 року за кошти обласного бюджету (регіональне замовлення) та отримує соціальну стипендію у розмірі 890,00 грн.
Відповідно до відповіді Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради №9/352 від 09.02.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проходження лікування в умовах стаціонару в плановому порядку отримував інсулінотерапію, також в даній довідці містяться відомості про забезпечення ОСОБА_3 безкоштовно протягом 2022 року - 2023 року лікарськими препаратами та медичними засобами.
Із трудової книжки відповідача та наказу про звільнення №3-ОК від 24.03.2022 року вбачається, що 24.03.2022 року відповідач був звільнений з роботи за власним бажанням.
До матеріалів справи долучено консультаційні висновки спеціаліста щодо стану здоров'я ОСОБА_1 .
Виходячи з наведеного вище та принципу розумності та справедливості, а також з огляду на те, що батьки зобов'язані забезпечити дітям виховання, навчання, розвиток, беручи до уваги матеріальне становище повнолітнього сина, що продовжує навчання, стан його здоров'я, а також враховуючи, що у відповідача на утриманні перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_5 , а також стан здоров'я самого відповідача, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, підлягають частковому задоволенню у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 12 вересня 2023 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не повному обсязі встановив обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України вказані обставини є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з 12 вересня 2023 року до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
В інший частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: