27 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 347/201/23
Провадження № 61-11272ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 2 липня 2024 року
у справі за позовом скаржника до Акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз» (далі - відповідач) про захист прав споживача і
1. Скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив: скасувати нарахування 72 012,56 грн збитків за втручання в роботу лічильника згідно з актом № Кс-22 (000560)/03.2АКТ-2994-1121 від 12 листопада 2021 року та стягнути з відповідача 50 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями.
2. 27 березня 2024 року Косівський районний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.
3. 2 липня 2024 року Івано-Франківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
4. 1 серпня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини шостої статті 19 ЦПК України).
5.5. Предметом позову є вимоги скасувати нарахування 72 012,56 грн збитків за втручання в роботу лічильника, а також стягнути 50 000,00 грн відшкодування моральної шкоди. Ціна позову не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (161 040,00 = 60 х 2 684,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»). З огляду на це Верховний Суд визнає справу № 347/201/23 малозначною.
5.6. У касаційній скарзі скаржник зазначив, що справа становить для нього виняткове значення. Мотивував тим, що він ніколи не порушував закон, є законослухняним громадянином, Заслуженим художником України, його ніколи до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності не притягали, а дії працівників відповідача, які, на думку скаржника, зробили з нього «крадія газу», є образливими та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію як викладача Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Проте такі доводи не можна вважати підтвердженими. Додатком до касаційної скарги є лише її копія для відповідача.
5.7. Потребу в касаційному перегляді судових рішень саме у цій справі скаржник не мотивував. Інакше кажучи, відсутнє належне обґрунтування її виняткового значення для скаржника. Його твердження у касаційній скарзі фактично засвідчують незгоду з оскарженими судовими рішеннями. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржник належно не мотивував, заявлені аргументи не підтвердив. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь його позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 19, 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 2 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз» про захист прав споживача.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко