02 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/4208/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), у якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зарахуванні при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період відбування покарання у вигляді виправних робіт з 21.02.1986 року по 08.09.1987 року;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт з 21.02.1986 року по 08.09.1987 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 01.12.1995 року позивача було засуджено за ч. 1 ст. 140 КК України та призначено покарання 5 місяців виправних робіт без позбавлення волі за місцем проживання з відрахуванням в дохід держави 15% його заробітку щомісячно. Позивач в період з 03.01.1996 по 26.06.1999 працював на шахті гірником очисного забою підземним на ділянці з видобутку вугілля, що підтверджується листом ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» від 14.05.2014. 30.09.2022 року позивач звернувся до відповідача з питань зарахування періоду відбування кримінального покарання у вигляді виправних робіт з 03.01.1996 року по 31.05.1996 року за вироком Червоноградського міського суду Львівської області. Проте, відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії /зарахуванні періоду відбування кримінального покарання у вигляді виправних робіт, оскільки у трудовій книжці позивача міститься запис про не зарахування цього періоду роботи до загального трудового стажу. Для зарахування стажу роботи за цей період необхідно подати уточнюючу довідку про період роботи. Позивач вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин частина третя статті 42 КВК передбачає, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи. З огляду на це, період роботи позивача з 03.01.1996 року по 31.05.1996 року має бути зарахований до його страхового стажу. Просить задовольнити його позов.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
16 липня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до якого вказує, що позовні вимоги заявлені у даній адміністративній справі не мають правового підгрунтя, оскільки у трудовій книжці позивачки чітко вказано, що період з 21.02.1986 року по 08.09.1987 року не враховується до загального трудового стажу позивача, окрім цього за нормами чинними на час відбування покарання позивачки, вказаний період не зараховувався до стажу, та міг бути зарахований тільки у випадку добросовісної роботи та зразкової поведінки за наявності рішення суду.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (з дислокацією м.Волноваха) як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) з 09.03.2024 року.
ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою №305 від 08.02.2024 року про призначення пенсії згідно Закону №1058. Після реєстрації звернення обробка заяви пройшла за принципом екстериторіальності (відповідно до пп. 2 п.4.2 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Після реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію …»). Тобто за принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
При опрацюванні пенсійної справи спеціалістом єдиної черги Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області, до страхового стажу роботи ОСОБА_1 зараховано період відбування покарання у вигляді виправних робіт з 21.02.1986 по 08.09.1987 рік на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 (запис №12 з приміткою).
Для упередження переплати страховий стаж ОСОБА_1 переглянуто спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду Донецької області та відкориговано відповідно до норм чинного законодавства.
Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 12 квітня 1982 року у період з 21.02.1986 року по 08.09.1987 року відбувала покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі. Час відбування покарання в загальний трудовий стаж не зараховується. Наказ №116/п від 12.06.1987 року.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо не зарахування спірного періоду позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Згідно з ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування, тобто той період, за який сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України.
Поняття «страхового стажу» було введено Законом №1058, який набув чинності з 1 січня 2004 року.
Трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, використовується для нарахування пенсії та інших соціальних виплат так само як і страховий (фактично прирівняний до страхового).
Відповідно до ст. 103 Виправно-трудового кодексу України (прийнятого 23.12.1970 № 3325-VІІ, втратив чинність з 01.01.2004 у зв'язку з набуттям чинності Кримінально-виконавчим кодексом України від 11.07.2003 № 1129-ІV) в період, коли позивач відбувала покарання, час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці.
При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.
Положеннями ст.ст. 94, 95 Виправно-трудового кодексу України, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт, визначалось, що особа, засуджена до виправних робіт за місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або в організації, де вона працювала до засудження на тій же посаді або роботі, крім випадків, передбачених частиною першою статті 30 Кримінального кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України, який почав діяти з 01.01.2004, час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.
Отже, станом на час відбування покарання позивачкою у вигляді виправних робіт, було визначено, що час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці.
Водночас, при умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі, такий стаж міг бути зарахований позивачці на підставі відповідного рішення суду.
Як встановлено судом, згідно із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 12 квітня 1982 року у період з 21.02.1986 року по 08.09.1987 року відбувала покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі. Час відбування покарання в загальний трудовий стаж не зараховується. Наказ №116/п від 12.06.1987 року.
Позивачем не надано суду рішення суду про встановлення обставин сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі та зарахування вказаного періоду в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання.
У зв'язку з викладеним відсутні законні підстави для зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт з 21.02.1986 року по 08.09.1987 року до загального трудового стажу позивачки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до його загального страхового стажу періоду відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи з 21.02.1986 року по 08.09.1987 року, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що визначений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
За таких обставин позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 20453063, пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
СуддяЮ.Ю.Дору