Справа № 357/3064/24
Провадження № 2/357/2208/24
28 серпня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,
за участю:
представник позивача - адвокат Приймак Л.А.;
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Приймак Л.А., звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення відносин спільна дитина проживає з позивачем та повністю перебуває на її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дівчинки, оскільки не цікавиться її життям, не піклується про її фізичний та духовний розвиток та не приймає участь у шкільному житті дитини. Ще під час спільного проживання відповідач неодноразово вчиняв фізичне насильство в сім'ї, жертвою якого, в тому числі була донька, що свідчить про жорстоке поводження з дитиною. Оскільки нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками носять свідомий, тривалий характер, тому з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та інтересів дитини, позивач звернулась до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
28.02.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні 03.04.2024.
12.03.2024 на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 з запереченнями на позов. Зазначає, що він не проживає з позивачкою протягом чотирьох останніх місяців, тому вона чинить йому перешкоди в побаченні та спілкуванні з донькою. Раніше спілкувався з дівчинкою по телефону, однак наразі він є заблокованим. Банківська картка, на яку сплачував кошти на утримання дитини також є заблокованою. Вказує, що позивач налаштовує доньку проти нього та не допускає його до зустрічей. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
29.04.2024 ухвалою суду на місці закрито підготовче судове засідання (провадження) та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити, навели обґрунтування за змістом позову. Додатково позивач зазначила, що відповідач постійно гнобив дітей (у позивача є старша донька від попереднього шлюбу) та приходив в алкогольному сп'янінні ще коли разом проживали. З 01.12.2023 сторони проживають окремо, вона - разом з донькою. Відповідач тероризує доньку, по телефону погрожував, що зробить з собою щось і це буде на її совісті. Також приходив до під'їзду, кричав і вибивав двері. Його батьки знають ситуацію і підтримують позивача з донькою. Відповідач також не надає кошти на утримання дитини.
Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що з початку подачі позову відповідач не змінював відношення до дитини та не виконує батьківські обов'язки. Він жорстоко поводиться з донькою та при ній - з позивачем, тим самим вчиняє психологічний тиск. Дівчинка довго відходить від цього.
Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. Вказала, що відповідач був на комісії й казав, що любить доньку та хотів би з нею підтримувати стосунки, однак висновок не на його користь.
В судовому засіданні в присутності психолога з'ясовано дитину сторін.
Відповідач в судовому засіданні 28.08.2024 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Пояснив, що він любить доньку ОСОБА_3 , хоче бути її батьком і відповідати за неї. Він цікавиться життям дитини, її здоров'ям, школою, танцями, але йому не надають можливість спілкуватись з нею, позивач чинить перешкоди. Конфлікти були тільки з дружиною. Лише одного разу зачипив доньку, але це було випадково, а саме під час конфлікту с позивачем та її старшою донькою. Він офіційно працює і сплачує аліменти, при цьому зараз карта, на яку він перераховував кошти доньці, заблокована. ОСОБА_3 в нього єдина дитина і він просить залишити його бути батьком.
Суд, вислухавши пояснення позивач, її представника, відповідача, дитини та представника третьої особи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Відділу ДРАЦС Білоцерківського МРУЮ у Київській області серій НОМЕР_1 від 08.08.2012.
Наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 357/15363/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.12.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до довідки № 04/02-10 від 13.02.2024, виданої Білоцерківською гімназією-початковою школою № Білоцерківської міської ради Київської області, вихованням доньки ОСОБА_3 , учениці 6-А класу Білоцерківської гімназії-початкової школи № 5 Білоцерківської міської ради Київської області, займається її мати ОСОБА_5 . Батько дитини, ОСОБА_1 , навчанням доньки не цікавиться, батьківські збори не відвідує, з класним керівником не спілкується.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.04.2018 у справі № 357/3766/18 (3/357/1548/18) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУПАП, а саме за вчинення домашнього насильства.
Вищевказаною постановою встановлено, що 09.04.2018 о 10:30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за спільним місцем проживання вчинив сварку відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 в ході якої виражався в її адресу нецензурною лайкою, вчинив штовханину, пошкодив вхідні двері квартири, чим вчинено правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУПАП.
Згідно з протоколом ГП № 579680 про адміністративне правопорушення, близько 08 год. 00 хв. 10.04.2018 в АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою в адресу поліцейських, розмахував руками та хватався за формений одяг, чим вчинено правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
08.02.2022 постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/1314/22 (3/357/1215/22) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУПАП, а саме за вчинення домашнього насильства.
В матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження КЗ КОР "Київське обласне бюро судово- медичної експертизи" № 360 від 30.11.2023, відповідно до якого у ОСОБА_3 виявлені синці на лівій гомілці, заподіяні тупими предметами, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Із заяви відомо, що 28.11.2023 тілесні ушкодження спричинив батько.
За наслідками вказаної події ОСОБА_2 звернулась до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення.
29.11.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та розпочато досудове розслідування за № 12023116030002027.
30.11.2023 ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис серії АА № 443154 строком на 3 доби.
19.12.2023 постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/16311/23 (3/357/7353/23) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУПАП, а саме за вчинення домашнього насильства.
В матеріалах справи містяться виписка про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період з 07.04.2023 по 22.01.2024, з якого вбачається про здійснення часткових платежів позивачу без зазначення призначень.
Згідно з довідкою-розрахунком Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області № 157622 від 07.08.2024, заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 по судовому наказу № 2-н/357/2847/23 від 11.12.2023, станом на 07.08.2024 відсутня.
ОСОБА_1 надав суду фотографії спільного відпочинку родини в різні періоди часу, скріншоти переписки з донькою та довідки про встановлення йому третьої групи інвалідності за загальним захворюванням з 02.03.2015 довічно.
Відповідач працює на посаді комплектувальника відділу "Склад С" ТОВ "Епіцентр К" Логістичний склад "Калинівка", що вбачається з довідки № 30 від 09.04.2024.
У рішенні виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 292 від 09.04.2024, останній дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його малолітньої доньки, ОСОБА_3 .
В судовому засіданні у присутності психолога ОСОБА_6 заслухано думку ОСОБА_3 . Остання повідомила, що навчається в 5-й школі, переходить в 7-й клас, відповідач - це її папа і вона знає про дану справу. Вказала, що не хоче з ним жити, бо він постійно випиває. Також вона не хоче бачитись з ним, бо він постійно каже, що потрібно жити разом, а коли вона заперечує, той починає кричати. Дівчинка бачила, як папа ображав маму словами і міг штовхнути. Одного разу, коли батько хотів забрати в мами телефон, він штовхнув дівчинку і у неї були синяки. Він казав, що покінчить життя самогубством, якщо дитина його не пробачить. Вона не хоче, щоб він кричав на неї. Тато телефонує їй орієнтовно два рази в тиждень. Два дні назад дзвонив і просив скинути фото. Мамі дзвонить кожен день. Дівчинка вказує, що не знає, чи любить її тато, думає, що так. Якщо б тато захворів, то дитина віднесла б йому ліки. Їй всеодно чи буде він їй батьком по документах, чи ні.
Психолог ОСОБА_6 , в судовому засіданні зазначила, що дитина висловила те, що вважала за необхідне, тиску на ОСОБА_3 в судовому засіданні не було.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Норми статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 6 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у вихованні доньки, недоведеності свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками, наявності конфлікту між колишнім подружжям, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.
З досліджених судом матеріалів вбачається, що зі сторони відповідача наявна гіперактивна опіка над дитиною, пов'язана з бажанням повернути втрачену родину та боязню втратити її зовсім. При цьому відповідач в силу своїх особливостей не може домовитись з матір'ю дитини і діє агресивно, в тому числі по відношенню до своєї дитини.
Судом встановлено доведеність винної поведінки відповідача, оскільки він дійсно неодноразово вчиняв домашнє насильство по відношенню до позивача. Однак, зважаючи на поведінку ОСОБА_1 в межах даної справи, суд зауважує про його небайдужість до дитини.
Визначальним при прийнятті рішення в межах даного спору є саме думка дитини, яка вважає, що батько її любить.
З огляду на вказане, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин саме цієї справи не доведено.
В силу ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
На думку суду, лише самого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав. Також суд не може визнати даний висновок обґрунтованим у повній мірі, оскільки переважна частина його змісту сформульована з доводів позовної заяви.
За таких умов, враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно доньки ОСОБА_3 слід відмовити.
Разом з тим, як зазначає Пленум Верховного суду України у постанові від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька та матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Сукупність зібраних у справі доказів свідчить, що відповідач не в повній мірі належно виконував батьківські обов'язки щодо виховання малолітньої ОСОБА_3 .
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідача слід попередити про необхідність зміни його ставлення до виховання дитини і покласти на службу у справах дітей контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та покласти на Службу у справах дітей Білоцерківської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов'язків стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, адреса: вул. Павла Скоропадського, буд. 8, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 35615529.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.
Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02.09.2024.
Суддя А. Ю. Цуранов