02 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/23/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд"
на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024
у справі за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд" (далі - ТОВ "Аріан-Трейд")
про визнання недійсними пунктів договору та стягнення грошових коштів,
1. У січні 2024 року Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просив визнати недійсними пункти 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 15.04.2022 № 286/1/22/2, укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ "Аріан-Трейд", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнути з ТОВ "Аріан-Трейд" на користь Міністерства оборони України 1 507 058,34 грн, з яких безпідставно сплачені кошти в сумі 1 260 399,60 грн, інфляційні втрати в сумі 189 162,73 грн та 3% річних у сумі 57 496,01 грн.
2. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, позов задоволено повністю.
3. 23.08.2024 ТОВ "Аріан-Трейд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
5. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
6. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
7. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
9. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
11. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
12. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
13. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
14. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
15. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
16. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкову умову для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
17. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
18. На аркуші 4 касаційної скарги у розділі касаційної скарги "обгрунтування підстав для касаційного перегляду оскаржуваного рішення винесеного в спрощеному провадженні (ст. 287 ГПК України)" скаржник зазначає наступне:
- "відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п.п. З, ч. 2 ст. 287 310 ГПК України). Фактично на сьогодні відсутні єдині висновки у застосуванні норм права у даній категорії справ. Так є аналогічно релевантні справи в яких суд застосовує норми права приходячи до протилежних з цією справою висновку, наприклад справа №910/14358/23, а висновки Верховного Суду зданої категорії справ відсутні";
- "порушено норми процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (п.п. 4, ч. 2 ст. 287 310 ГПК України, п. 1), ч. З, ст. 310 ГПК України). Суд в наслідок порушення процесуальних норм щодо стандартів доказування прийшов до помилкових висновків";
- "необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (п.п. , ч. 2 ст. 287 ГПК України)", "зміст Постанови КМУ № 178 дозволяє здійснювати її неоднозначне (подвійне) тлумачення. Вказане викликає необхідність відступлення від висновків викладених у застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (у справі № 910/2416/23, та у справі №911/1870/23) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення".
Окрім цього, скаржник вказує у касаційній скарзі таке: "такий висновок не грунтується на нормах законодавства України та не відповідає правовій позиції Верховного суду у Постанові від 12 квітня 2023 року у справі №461/4066/21 (провадження №61-8984св22)", також посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.03.2022 у справі № 296/3518/19 (провадження № 61-20356св21), що може бути розцінено Верховним Судом, як посилання скаржника на п.1 ч.2 ст.287 ГПК, однак скаржник чітко не зазначає цей пункт статті 287 ГПК.
19. Враховуючи вищевикладене, ні обґрунтування підстав, ні посилання на пункти статті 287 ГПК не відповідає вимогам, які описані, зокрема, у пунктах 7-17 цієї ухвали.
20. Отже, скаржнику необхідно чітко зазначити пункти статті 287 ГПК та усі підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 7-17 цієї ухвали.
21. Частиною 2 ст.292 ГПК передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
22. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
23. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".
24. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
25. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
26. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").
28. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
29. Враховуючи вимоги касаційної скарги (скаржник оскаржує рішення першої інстанції та постанову апеляційного суду повністю), скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 51 267,75 грн (1 507 058,34 х 1,5% х 200 % = 45 211,75 грн за одну вимогу майнового та 3 028 грн х 200 % = 6 056 грн одну вимогу немайнового характеру).
30. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.
31. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
32. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд" на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі №911/23/24 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О. Кібенко