Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба
30 серпня 2024 р. Справа № 440/17913/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2024, АДРЕСА_1 по справі № 440/17913/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся із позовом до Полтавського окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.07.2022 по 09.07.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.07.2022 по 09.07.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він під час проходження військової служби 26.07.2022 отримав поранення під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини та у період з 26.07.2022 по 09.07.2023 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Також, позивач зазначив, що йому протиправно не виплатили додаткову грошову винагороду за спірний період відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року позов задоволений частково.
Визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.03.2023 по 31.05.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.03.2023 по 31.05.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позову - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні законні підстави щодо нарахування та виплати позивачеві додаткової грошової допомоги в розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць за період з 14.03.2023 по 31.05.2023, оскільки ним не надано підтверджуючих документів щодо перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за вказаний період, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 24.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", що підтверджено копією військового квитка (а. с. 13-17).
У спірний період позивач проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що відповідач не спростував.
Довідкою від 04.11.2022 №5567 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 26.07.2022 одержав вогнепальні кульові поранення н/3 лівого стегна та н/3 лівої гомілки з вогнепальним переломом н/3 лівої стегнової кістки та н/3 обох кісток лівої гомілки за обставин безпосереднього виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Семигір'я Донецької області в результаті штурмових дій зі сторони противника (а.с. 22, зі звороту).
У зв'язку з отриманим пораненням позивач перебував на лікуванні з 26.07.2022 по 09.07.2023, що підтверджується копіями виписок із медичної карти стаціонарного хворого свідоцтва про хворобу (а.с. 22-36).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати у період з 26.07.2022 по 09.07.2023 року додаткової грошової винагороди, відповідно до Постановою №168 у розмірі 100 000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не було нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.03.2023 по 31.05.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статей 17, 65 Конституції України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції. Тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до ст.9 Закону України №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до п. 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану " (далі Постанова №168).
Згідно з п. 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
01.04.2022 до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесені зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається дві умови, необхідні для виплати, збільшеної до 100 000 грн., винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини,
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Підставою для видання наказу щодо виплат додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
У довідці обов'язково зазначати: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо). Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн за час цієї відпустки.
Довідкою від 04.11.2022 №5567 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 26.07.2022 одержав вогнепальні кульові поранення н/3 лівого стегна та н/3 лівої гомілки з вогнепальним переломом н/3 лівої стегнової кістки та н/3 обох кісток лівої гомілки за обставин безпосереднього виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Семигір'я Донецької області в результаті штурмових дій зі сторони противника (а.с. 22, зі звороту).
Після отримання поранення позивач проходив безперервне лікування з 26.07.2022 по 09.07.2023, що підтверджено виписками з історії хвороби та медичної картки стаціонарного хворого, свідоцтвом про хворобу від 29.08.2023 №889 (а.с. 22-36).
Разом з тим, судом апеляційної інстанції досліджено довідку про доходи № 7029 від 18.12.2023 надану відповідачем разом з відзивом на позов, зі змісту якої суд встановив, що позивачу у липні 2022 року - лютому 2023 року, червні 2023 року щомісячно нарахована додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн, у березні 2023 року - 41935,48 грн, у липні 2023 року - 22580,65 грн; у квітні та травні 2023 року - 0,00 грн (а.с. 55).
Факт отримання позивачем цих коштів підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 19.02.2024 №1631-2024-0000356 (а.с. 68).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані сторонами довідки про виплату додаткової винагороди свідчать, що за період з 14.03.2023 по 31.05.2023 позивачу не була нарахована та виплачена додаткова винагорода в сумі 100 000 з розрахунку на місяць.
Інші періоди у зв'язку із відсутністю апеляційної скарги позивача судом апеляційної інстанції не переглядаються.
Із урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що обидві умови, необхідні для виплати позивачу збільшеної до 100 000 грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, які визначені Постановою № 168, дотримані та підтверджуються вказаними довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також наявними в матеріалах справи копіями первинної медичної документації позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за час перебування позивача на лікуванні за період з 14.03.2023 по 31.05.2023 позивачу мала бути виплачена збільшена до 100000 грн. додаткова винагорода пропорційно часу такого лікування, оскільки травми, внаслідок яких позивач перебував на лікуванні у вказаний період, пов'язані з захистом Батьківщини, тому позивач має право на вказану виплату саме за період з 14.03.2023 по 31.05.2023, зважаючи на положення Постанови №168.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні законні підстави щодо нарахування та виплати позивачеві додаткової грошової допомоги в розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць за період з 14.03.2023 по 31.05.2023, оскільки ним не надано підтверджуючих документів щодо перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за вказаний період, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Аргументи апеляційної скарги спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- випискою з історії хвороби №1010 (а.с. 24), якою підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у КНП "Кобеляцька міська лікарня" у період з 14.03.2023 по 13.04.2023;
- випискою з історії хвороби №1404 (а.с. 24 зі звороту), якою підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у КНП "Кобеляцька міська лікарня" у період з 14.04.2023 по 15.05.2023;
- випискою з історії хвороби №1832 (а.с. 25), якою підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у КНП "Кобеляцька міська лікарня" у період з 16.05.2023 по 15.06.2023.
Доводи апеляційної скарги не містять міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч.1ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 440/17913/23 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло