справа № 761/12284/24
провадження № 33/824/4324/2024
30 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Ан Ірини Миколаївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року в складі судді Трубнікова А. В., в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
встановив:
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладеного на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позабавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
16.08.2024 захисник ОСОБА_1 - адвокат Ан І. М. подала апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що сторона захисту дізналась про наявність судового рішення по справі 13.08.2024, а саме після отримання розсилки процесуальних документів від Шевченківського районного суду м. Києва. Вважає, що підзахисний з поважних причин не мав можливості скористатись своїм правом на апеляційне оскарження у строк, встановлений законом.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи, що діючим законодавством перебіг строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення пов'язаний не з моментом отримання її копії, а з днем винесення постанови суду, то причини пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення, на які посилається захисник ОСОБА_1 - адвокат Ан І. М., не можуть розцінюватись судом апеляційної інстанції як поважні, оскільки встановлені у даній справі обставини не є такими, що об'єктивно свідчать про пропуск цього строку з поважної причини.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, адвокат Ан І. М. була присутня в судовому засіданні, просила закрити провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . За результатами розгляду справи 31 липня 2024 року була винесена оскаржувана постанова.
Наведене свідчить про те, що адвокат Ан І. М. приймала безпосередню участь при розгляді справи, знала про прийняте рішення, строк і порядок оскарження постанови суду першої інстанції, тому мала вжити заходів для своєчасного оскарження судового рішення.
Твердження апелянта про те, що про наявність судового рішення вона дізналась 13.08.2024, а тому підзахисний з поважних причин не мав можливості скористатись своїм правом на апеляційне оскарження у строк, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки суперечать положенням ч. 2 ст. 294 КУпАП, які обраховують початок строку на апеляційну оскарження з дня винесення місцевим судом постанови.
З огляду на те, що оскаржувана постанова була винесена 31.07.2024, кінцевим строком для подання апеляційної скарги було 12.08.2024. З апеляційною скаргою адвокат Ан І. М. звернулась 16.08.2024, тобто поза межами строку, визначеного статтею 294 КУпАП, положення якої пов'язують обчислення строку на оскарження саме з днем винесення постанови, а не з днем, коли особа дізналась про її існування чи отримання копії оскаржуваного рішення.
Причини пропуску строку оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду не містить посилань на обставини, які б переконливо свідчили, що скаржник був позбавлений можливості протягом встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП строку отримати копію оскаржуваної постанови в суді першої інстанції та реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Суду не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, захисником ОСОБА_1 - адвокатом Ан І. М. не зазначені поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, тому клопотання задоволенню не підлягає.
Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційна скарга разом із доданими до неї матеріалами підлягає поверненню особі, що її подала.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 294 КУпАП, суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Ан Ірині Миколаївні взадоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк