30 серпня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 369/12821/23
Головуючий у першій інстанції - Янченко А.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14272/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення авансу за попереднім договором та відшкодування моральної шкоди, -
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року цивільну справу № 369/12821/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення авансу за попереднім договором та відшкодування моральної шкоди - передано на розгляд до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри), де перебуває справа 911/2308/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність(а.с. 113-116).
Повний текст виготовлено 17 червня 2024 року.
Не погодившись з ухвалою районного суду, 03 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Козир С.В. направив безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу (а.с. 130-165).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2024 року витребувано матеріали даної справи (а.с. 167).
08 серпня 2024 року зазначена справа отримана Київським апеляційним судом та 26 серпня 2024 року передана судді-доповідачу.
Згідно з ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали суду.
Безпосередньо в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Козир С.В. порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали та зазначив, що повний текс оскаржуваної ухвали отримано 18 червня 2024 року (а.с. 131).
В матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документу до електронного кабінету Козира С.В. (а.с. 117), відтак, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки апеляційна скарга подана відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 354ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Козир С.В. заявив клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору (а.с. 132-134). В обґрунтування клопотання представник зазначав, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за 2023 рік, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору від 19 лютого 2024 року № 2655-24-00716.Окрім цього, вказував, що постановою від 09 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 накладено арешт на грошові кошти та все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 20 лютого 2024 року. Також відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників і станом на 20 лютого 2024 року щодо неї відкрито 66 виконавчих проваджень.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а з підстав, визначених частиною 1 цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналіз змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що відповідачі у справі не є суб'єктами, на яких поширюється дія цієї правової норми, оскільки вона стосується лише позивачів.
Водночас відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Враховуючи наведене, відповідач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом. Тобто за вказаних обставин, з метою забезпечення права особи на судовий захист ст. 8 Закону України «Про судовий збір» може бути застосована за аналогією закону (ч. 9 ст.10 ЦПК України) до іншої сторони спору.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах.
Для уникнення створення особі перешкод для доступу до правосуддя у вигляді неможливості сплати судового збору законодавством передбачено описаний вище процесуальний механізм забезпечення судового розгляду поданих особами процесуальних документів у випадку складності для таких осіб оплатити визначену законом суму судового збору повністю: відстрочення сплати судових витрат, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру необхідних до сплати судових витрат, звільнення від його сплати.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
На підтвердження вказаних у клопотанні обставин представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Козир С.В. надав копії постанов про арешт коштів та майна боржника ОСОБА_1 від 09 лютого 2024 року ВП № НОМЕР_1, з яких вбачається, що на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках ОСОБА_1 накладено арешт (а.с. 154-155).
Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 19 лютого 2024 року, за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року відсутня інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору щодо ОСОБА_1 (а.с. 139).
Також, на підтвердження майнового стану долучено наступні документи: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с. 140-146), довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду України із відомостями за звітні періоди 1998-2004, 2014-2015 роки (а.с. 147-148), Інформацію з Єдиного реєстру боржників (а.с. 161-165), оголошення та повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , справа №911/2308/23, дата публікації - 14 лютого 2024 року (а.с. 153), копію ухвали Господарського суду Київської області від 14 лютого 2024 року у справі №911/2308/23, згідно якої відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (а.с. 158-160).
Враховуючи те, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, і приймаючи до уваги те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Враховуючи, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги складає 605,60 грн., що є неспіврозмірним з фінансовим становищем відповідача ОСОБА_1 та перевищує 5% розміру її річного доходу, а тому розмір судового збору обмежує право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, відтак, наявні підстави для задоволення клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга відповідає вимогам ст.ст. 354, 356 ЦПК України, тому апеляційне провадження підлягає відкриттю апеляційним судом.
Відповідно до вимог ст. 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
У порядку ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити: найменування суду апеляційної інстанції; ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявності; обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; перелік матеріалів, що додаються.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Також, виходячи з положень ч. 4 ст. 360 ЦПК України, відзив та додані до нього документи має бути направлений іншим учасникам справи, а докази відправлення мають бути долучені до відзиву для пред'явлення суду.
У порядку підготовки справи до розгляду, з метою перевірки заявлених апелянтом у скарзі доводів, необхідно виконати дії, передбачені ст.ст. 361, 365 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 359, 361, 365 ЦПК України, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року.
Направити учасникам справи копію цієї ухвали та копію апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами.
Відзив на апеляційну скаргу може бути подано до 16 вересня 2024 року.
Виконати дії, передбачені ст. 365 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Г.М. Кирилюк
І.М. Рейнарт