апеляційне провадження №22-ц/824/13025/2024
справа №753/9881/24
30 серпня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою адвоката Кислощук Яни Сергіївни, яка діє в інтересах Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Колесника О.М.,
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу, -
У травні 2024 року до суду звернулось ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послугу з розподілу природного газу.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу.
Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Кислощук Я.С., яка діє в інтересах Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції помилково вирішив, що до заяви не долучено доказів наявності договірних відносин між Товариством та ОСОБА_1 з огляду на наступне.
ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи для задоволення потреб споживачів природного газу, відповідно до отриманих від газотранспортних організацій поставлених обсягів.
Відносини між Оператором газорозподільної системи та споживачами регулюються, зокрема, Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) 30.09.2015 року за № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1379/27824, на підставі Типового договору розподілу природного газу, форма якого затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829 (далі - Договір).
Вказує, що такий договір має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Пунктом 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Між заявником та ОСОБА_1 (споживач) укладено публічний договір №0800869820 розподілу природнього газу, за умовами якого заявник зобов'язується надавати споживачу послугу з розподілу природнього газу за адресою: АДРЕСА_1 ; споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та своєчасно оплачувати заявнику вартість природнього газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Щодо приєднання споживача до публічного договору шляхом фактичного споживання природнього газу посилається на постанову Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №717/341/21.
Мотивуючи наведеним, просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд вказав, що заявником не додано доказів наявності договірних відносин, які склалися між сторонами, зокрема письмового договору. Суд послався на пункт 8 частини 1 статті 165 ЦПК України, якою передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Суд вказав, що із матеріалів поданої заяви не убачається безспірність вимог заявника.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Установлено, що до суду звернулось ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послугу з розподілу природного газу.
Заяву мотивовано тим, що між заявником та ОСОБА_1 (споживач) укладено публічний договір №0800869820 розподілу природнього газу, за умовами якого заявник зобов'язується надавати споживачу послугу з розподілу природнього газу за адресою: АДРЕСА_1 ; споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та своєчасно оплачувати заявнику вартість природнього газу у розмірі, строки на порядку, що визначені договором.
Вказує, що у ОСОБА_1 за період з вересня 2023 року по березень 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 1979,12 грн.
В іншому доводи заяви про видачу судового наказу дублюють доводи апеляційної скарги та викладені вище.
До заяви про видачу судового наказу долучено документи:
- довідку про фінансовий стан споживача, рахунок НОМЕР_1, ідентифікаційний код 2101207335, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , за період з вересня 2023 року по березень 2024 року;
- інформацію про обсяги газу, які були розподілені за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , р/ НОМЕР_1 , за період з вересня 2023 року по березень 2024 року;
- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (сформовано в 2017 році), з якої убачається, що власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
За положеннями частини 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу. Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини 6 статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;
4) наявні обставини, передбачені частиною 1 статті 186 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 цієї статті;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
В частині 1 статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно пункту 3 цієї частини судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
В статті 163 ЦПК України визначено перелік документів, які додаються до зави про видачу судового наказу. Зокрема, згідно пункту 3 частини 3 цієї статті, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Отже, законодавець визначив, що при зверненні особи до суду з вимогами, визначеними у частині 1 статті 161 ЦПК України, в наказному провадженні, до заяви необхідно долучити договір, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
В апеляційній скарзі скаржник з посиланням на пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ вказує про те, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. На підтвердження фактичного споживання ОСОБА_1 послуг з розподілу природного газу посилається на інформацію, долучену до заяви, про обсяги газу, які були розподілені за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , р/ НОМЕР_1 , за період з вересня 2023 року по березень 2024 року.
Такий довід апеляційної скарги відхиляється апеляційним судом з огляду на наступне.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року затверджено Кодекс газорозподільних систем. Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
За приписами пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
За приписами пункту 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Цим кодексом у пункті 3 визначено, що заява-приєднання - складена за встановленою формою письмова заява споживача, що засвідчує його волевиявлення на приєднання до договору розподілу природного газу та містить персоніфіковані дані споживача та його об'єкта.
Аналіз наведених даних дозволяє зробити висновок, що формою первинного волевиявлення будь-якого споживача щодо отримання послуг з розподілу природного газу є підписання заяви-приєднання споживача до умов відповідного договору розподілу природного газу, розміщеного публічно.
При цьому довід заявника щодо наявності укладеного між заявником та ОСОБА_1 публічного договору №0800869820 розподілу природнього газу не підтверджується поданими разом із заявою документами, а посилання заявника на долучену до заяви інформацію про обсяги газу, які були розподілені за рахунком НОМЕР_1, за період з вересня 2023 року по березень 2024 року, не свідчить про волевиявлення споживача ОСОБА_1 щодо наміру укладення відповідного договору про розподіл природнього газу.
Із поданих заявником документів убачається лише наявність заборгованості у вказаний період за об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який станом на 2017 рік на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , тоді як установити факт наявності між заявником та ОСОБА_2 договірних відносин щодо розподілу природнього газу із поданих документів не убачається можливим.
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість установити наявність договірних відносин, які склалися між заявником та ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням останнім яких між сторонами виникла заявлена заборгованість.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Кислощук Яни Сергіївни, яка діє в інтересах Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова