Справа № 420/2264/24
30 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому, просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 16 (шістнадцять) років, без включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні,індексації грошового забезпечення, виплати за бойове чергування та додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та щодо безпідставного обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні не з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 (шістнадцять) років календарної військової служби з включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, виплати за бойове чергування та індексації грошового забезпечення, та обчислити одноразову грошову допомогу при звільненні з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сумі з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що позивач наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2023 № 688-ОС був виключено зі списків особового складу військової частини з 14.12.2023 року. Позивач неодноразово звертався до відповідача з рапортами щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у день звільнення з включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення, розміру посадового окладу та окладу за військове звання, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704, щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, яка виплачувалась мені відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 та сум отримуваної мною індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення». Після звільнення позивач, не отримавши жодної відповіді на рапорти, 26 грудня 2023 року подав заяву командиру військової частини НОМЕР_1 з вимогою надати відповідь на рапорти. 11 січня 2024 року позивач отримав письмову відповідь від відповідача, в якій не були надані розрахунки, та зазначено, що все виплачено згідно чинного законодавства. Проаналізувавши картки грошового забезпечення за 2022 та 2023 роки і суму виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 278168,00 гривень, позивач вважає, що відповідачем безпідставно не включено до одноразової грошової допомоги при звільненні індексацію грошового забезпечення, виплату за бойове чергування та додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та безпідставно не обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», оскільки зазначені три виплати він отримував щомісячно. З огляду на вказане та вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду з даним позовом.
12.02.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову та вказуючи, зокрема, у Постанові від 30.08.2017 № 704, до 20.05.2023 чітко визначалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а з 20.05.2023 розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, тому дії відповідача є правомірними і нарахування спірних виплат здійснювалось відповідно до норм чинного законодавства. Також позивачем не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (яка набрала чинності 20.05.2023) внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме виклавши абзац перший в такій редакції:« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Тобто, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, розраховуються шляхом множення на 1762 грн., а не на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Щодо питання чи є передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. винагородою, яка має постійний характер та чи підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення, то відповідач вказує, що відповідно до пункту 1 Постанови №168 вказана додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто виплата винагороди залежить від певних умов та виплачується лише в означений період, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) у відповідній сумі, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. При цьому, вказує, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним. Також, відповідач не згідний з вимогами позивача, стосовно включення до одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення та винагороди за бойове чергування, адже ці складові, у відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ взагалі не входять до складу грошового забезпечення позивача та не мають також постійного характеру, як це обумовлено нормативним поняттям грошового забезпечення. Ці виплати теж залежать від певних факторів та умов їх виплати та не мають постійно сталу суму виплат, тому й до грошового забезпечення, відповідно до визначеного законодавством порядку вони не входять. До того ж, одноразова грошова допомога при звільненні розраховується та виплачується на підставі останнього грошового забезпечення військовослужбовця, а відповідно до п. 3 Перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинити на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" У додатку 9 до позовної заяви відсутня графа щодо виплати індексації позивачу за 2023 рік та врахування її до грошового забезпечення, адже на момент звільнення зупинено в дії Закон України "Про індексацію грошових доходів населення". Відповідно, в ПК України чітко визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Отже, передбачено що компенсацію втрати доходів виплачуються за грошове забезпечення, грошові винагороди та інших виплат, одержані військовослужбовцями у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. ОСОБА_1 звільнений з військової служби та не отримує грошового забезпечення, а у відповідності до норм ПК України та Порядку № 44, виплата грошової компенсації здійснюється військовослужбовцям одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та таке грошове забезпечення повинно бути одержано військовослужбовцями у зв'язку з виконанням ними обов'язків під час проходження служби, тому позивач не має права на виплату їй грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб.
14.02.2024 року позивачем надані заперечення на відзив на позов, додатково вказуючи, що у відзиві Відповідач не надав обґрунтованих доказів та аргументів стосовно його позовних вимог. Відповідно до редакції пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Аналогічна правова позиція відображена у рішенні Верховного Суду від 17.12.2019, викладеним за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19. Щодо винагороди за бойове чергування, то відповідно до особистої картки грошового забезпечення за 2023 рік винагорода за бойове чергування була нарахована за березень 2023: 704 гривні; жовтень 2023 р. - 528 гривень; листопад 2023 р. - 704 гривні. Отже, винагорода за бойове чергування носить систематичний, щомісячний характер, належить до додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підлягає врахуванню під час обчислення пенсії. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 24.06.2020 по справі №640/4032/18. Щодо грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то відповідно до норм Порядку №44 грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Отже, компенсація втрати частини доходів, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати праці підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. При виборі та застосуванні норм права судом має бути врахована правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 29.07.2020 у справі №814/142/17.
19.02.2024 року відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягає на тому, що у Постанові від 30.08.2017 № 704 чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, тому дії відповідача є правомірними і нарахування спірних виплат здійснювалось відповідно до норм чинного законодавства, а невнесення змін до Постанови від 30.08.2017 № 704. Посилання позивача на п. 2 Порядку № 44, що компенсація виплачується громадянам України звільненим зі служби для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення не може братися судом до уваги, адже п. 168.5 ст. 168 ПК України має вищу юридичну силу за норми Порядку № 44 і в ПК України не зазначено, що компенсація виплачується звільненим з військової служби громадянам України.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 24 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов'язано відповідача разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії документів, а саме, інформацію, у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів щодо нарахованої та виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені з нормативно-правовим обґрунтуванням підстав її нарахування.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі - Відповідач), військове звання - капітан.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14.12.2023 №728-ОС «Про особовий склад» капітана ОСОБА_1 , начальника групи матеріально-технічного забезпечення зв'язку та інформаційних систем, звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я)) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 14.12.2023 р. Станом на день звільнення відповідно вислуга років становить: календарна військова 21 років 06 місяця 26 днів, пільгова військова 06 років 03 місяців 21 дн.; всього військова - 27 років 10 місяця 17 днів. Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років служби.( а.с. 19)
27.11.2023 року у зв'язку зі звільненням з військової служби за контрактом у запас ЗСУ позивач через начальника групи матеріально-технічного забезпечення зв'язку відділення зв'язку та інформаційних систем звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з рапортом нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 16 (шістнадцять) років, у день виключення зі списків особового складу військової частини відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (зі. змінами), обчисленої з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб: рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з включенням в розрахунок місячного грошового забезпечення згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців: та членів їх сімей» щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, яка виплачувалась відповідно до Постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового т начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 та сум отримуваної індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення». ( а.с. 20).
13.12.2023 р. позивач повторно через начальника групи матеріально-технічного забезпечення зв'язку відділення зв'язку та інформаційних систем звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з рапортом провести нарахування та виплату йому, серед іншого, одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44 до дня виключення зі списків особового складу з наданням розрахунків по кожній виплаті та відповідь на раніше поданий рапорт. ( а.с. 21)
26.12.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати письмову відповідь на його рапорт про надання детальних розрахунків по кожній виплаті в розділенням по видам виплат та з наданням математичних розрахунків (з вказанням окремо, яка сума компенсації по кожній виплаті, яким чином були отримані самі ці суми, які щомісячні виплати брались в розрахунок розміру місячного грошового забезпечення, яким чином був отриманий розмір суми місячного грошового розрахунку, що брався за основу) відповідно до рапорту від 13.12.2023 №28/30832/23 Вн, завірену належним чином копію особистої картки грошового забезпечення за 2008 рік, а в разі її відсутності - надати мені письмову відповідь з вказанням державного органу, в якому вона знаходиться та завірену належним чином копію моєї особистої картки грошового забезпечення за 2023 рік. ( а.с. 22-24)
09.01.2024 року відповідач листом за № 09-К-233-7 на заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 року повідомив, що розрахунки належних видів, грошового забезпечення проведені залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації у відповідності до вимог Інструкції про: порядок виплати Грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України,, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306. Для узагальнення інформації про розмір виплаченого грошового забезпечення за 2023 рік, надав належним чином завірений підтверджуючий документ, а саме, Особиста картка на грошове забезпечення за 2023 рік).( а.с.25)
Відповідно до Архівної відомості № 1 за період з січня 2023 по грудень 2023 року ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 278 168,00 грн. ( а.с. 27 зв.)
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не врахування розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704, індексації грошового забезпечення, винагороди за бойове чергування та додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України від 03.04.2003 № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" ( далі- Закон № 661-IV), зокрема
- умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством. ( стаття 16 Закону № 661-IV);
- військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства. Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором. ( частини 3 та 4 статті 25 Закону № 661-IV)
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема, -
- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII );
- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );
- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII );
- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
- військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. ( ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII).
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова КМУ № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 р., якою, серед іншого,
- затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2 ( пункт 1 Постанови КМУ № 704);
- установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. ( пункт 2 Постанови КМУ № 704);
- виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи). ( пункт 3 Постанови КМУ № 704);
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 липня 2018 р. за № 854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України ( далі - Інструкція № 558), якою, серед іншого, передбачено
- у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). ( пункт 2 розділу І Інструкції № 558)
- грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. ). ( пункт 3 розділу І Інструкції № 558)
- грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. ( пункт 7 розділу І Інструкції № 558)
- військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу. ( пункт 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558);
- військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: 1) для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) ( підпункт 1 пункту 6 глави 9 розділу V Інструкції № 558)
VI. Оцінка суду.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку свідчить, що грошове забезпечення військовослужбовцям визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно вищевказаних положень Інструкції №558, військовослужбовцям виплачуться одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу
При отриманні одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: 1) для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, позивач проходив військову службу у відповідача та з 14 грудня 2023 року був виключений з особового складу військової частини.
При звільненні зі служби позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 278 168,00 грн. з розрахунку 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ( за 16 років)
З Архівної відомості № 1 за період з січня 2023 по грудень 2023 року ОСОБА_1 вбачається, одноразова грошова допомогу при звільненні в сумі 278 168,00 грн. ( 16 * 34 771,00/2), нарахована з розрахунку 50 % місячного грошового забезпечення, зокрема, посадовий оклад - 4930,00 грн., оклад за спеціальним званням - 1270,00 грн., надбавки за вислугу років - 2790,00 грн., надбавка за класифікацію - 3596,00 грн., премія - 22 185,00 грн., всього - 34 771,00 грн. (а.с.27 зв.).
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні позивача, посадовий оклад та оклад за військовим званням, розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, індексації грошового забезпечення, винагороди за бойове чергування та додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Щодо правомірності не включення відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, посадовий оклад та оклад за військовим званням, розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, суд зазначає наступне.
За позицією відповідача, у Постанові КМУ від 30.08.2017 № 704, до 20.05.2023 чітко визначалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а з 20.05.2023 розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, тому дії відповідача є правомірними і нарахування спірних виплат здійснювалось відповідно до норм чинного законодавства.
Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд враховує наступне.
Пунктом 1 розділу І Глави I Інструкції № 558 передбачено, що розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (далі - постанова № 704).
Як зазначалось вище, 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова КМУ № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 р.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень ( примітка Додатку 14 до Постанови №704).
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку свідчить, що станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Тобто з 30 січня 2020 року було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, та практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною, тому правові позиції Верховного Суду підлягають застосуванню при вирішенні даних спірних правовідносин відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Так, Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; .
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Аналогічні висновки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21, від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23, від 25 квітня 2024 року по справі №240/16735/21.
Крім того, правовий висновок Верховного Суду у вищевказаних справа свідчить про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Повертаючись до обставин цією справи відповідачем не заперечується, що до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні посадовий оклад, оклад за військовим званням позивача обчислювались, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» в сумі 1762 гривні.
Проте, враховуючи існуючу чисельну та сталу позиція Верховного Суду до спірних правовідносин слід застосовувати з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103. з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2684,00 грн.
Суд також при розгляді справи вважає за необхідне наголосити, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом з тим зазначені зміни були відсутні на час виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі.
Жодним із положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» не надано зворотної дії в часі застосування її приписів.
Отже, відповідачем протиправно не враховано до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, а тому такі дії є протиправними.
Щодо правомірності не включення відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством. ( пункт 9 розділу І Інструкції № 558)
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII ( далі - Закон № 1282-XII)
Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. (абз.2 статті 1 Закону № 1282-XII)
Згідно абз.4 частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, суми індексації грошового забезпечення не нараховувались.
У відзиві на позов відповідач вказує, що індексація грошового забезпечення згідно ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ не входить до складу грошового забезпечення позивача та не має постійного характеру взагалі, як це обумовлено нормативним поняттям грошового забезпечення, а тому не включається до одноразової грошової допомоги при звільненні.
Суд не погоджується з вказаним доводом відповідача, оскільки індексація грошового забезпечення військовослужбовців прямо передбачена положеннями ч. 3 ст. 9 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Виходячи з наведених вище приписів законодавства України, індексація грошового забезпечення має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії, оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічний правовий висновок щодо включення індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, висловлений Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2021 року по справі № 620/561/20.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем протиправно не врахована індексація грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, допустивши тим самим протиправні дії.
Щодо правомірності не врахування відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, винагороди за бойове чергування, суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, пунктом 6 глави 9 розділу V Інструкції № 558 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються - для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
Тобто, вказаною Інструкцією встановлено обмеження щодо включення до складу грошового забезпечення винагород.
Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З наведеного вбачається, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, Законом №2011-ХІІ не встановлено обмеження щодо включення до складу грошового забезпечення винагород.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 7 КАС України, щодо застосування судами правового акту, який має вищу юридичну силу, при виникненні колізії між нормами правових актів, суд в даному випадку, вирішуючи питання щодо включення до складу грошового забезпечення винагород, вважає перевагу віддати положенням Закону №2011-ХІІ, як акту права вищої юридичної сили.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону №2011-ХІІ.
Згідно підпункту 1 пункту 2 глави 3 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям, які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, передбачених Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року № 1261, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1391/27836; екіпажів літаків, вертольотів, кораблів, катерів, що виконують завдання з охорони державного кордону територіального моря та виключної (морської) економічної зони України, за час бойового чергування (бойової служби) виплачується винагорода в розмірі до 20 відсотків посадового окладу, обчисленого в установленому порядку за 13 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до постанови № 704 на місяць.
Винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідного начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Підставою для видання наказу є рапорти відповідних начальників (командирів) підрозділів, у яких зазначаються посада, прізвище та ініціали військовослужбовців, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби), кількість чергувань (вилітів) та загальний відсоток для встановлення розміру винагороди. (пункт 3 глави 3 розділу IV Інструкції № 558)
Судовим розглядом встановлено та підтверджується Архівною відомістю № 1 за період з січня 2023 по грудень 2023 року ОСОБА_1 , що винагорода за бойове чергування у 2023 році виплачувалась тричі - у березні, жовтні, листопаді 2023 року.
Отже, судом встановлено, що перед звільненням виплата позивачу винагороди за бойове чергування не мала постійного характеру, а тому, на переконання суду, така складова не може вважатись одноразовою.
З огляду на вищевказане, відсутні підстави для визнання протиправними дії відповідача у вказаній частині позовних вимог.
Щодо правомірності не врахування відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, суд зазначає наступне.
Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - постанова № 168).
Згідно з приписами п.1 цієї Постанови №168 (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, виходячи з наведеного змісту п.1 Постанови №168, яким безпосередньо регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що в сукупності свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Таке тлумачення вказаної норми підтверджується й подальшим підходом законодавця до вказаної виплати.
Зокрема, наказом Міністерства оборони України «Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25.01.2023р. за №44, перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.
Тобто, Постановою КМУ №168 була запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер, оскільки запроваджена на період воєнного стану, та жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, додаткової винагороди, встановленої Постановою №168.
З огляду на вищевикладені норми законодавства, суд вважає, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168, виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому відповідні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, суд зазначає про таке.
Так, згідно пункту 1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, при перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивача має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно Постанови КМУ №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 (шістнадцять) років календарної військової служби шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно Постанови КМУ №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сумі з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна