Справа № 420/22845/24
30 серпня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса: вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091) про визнання протиправними та скасування постанов, визнання постанови такою, що не підлягає виконанню, зобов'язання вчинити певні дії, -
22 липня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (сформований в системі «Електронний суд» 19.07.2024 року) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому представник позивача просить суд (ст.287 КАС України):
визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП №75510763 від 10.07.2024 року;
визнати протиправною і скасувати постанову №75510763 від 10.07.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 269,00 грн.;
визнати протиправною і скасувати постанову №75510763 від 10.07.2024 року про арешт коштів боржника;
визнати такою, що не підлягає виконанню постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 48821779 від 11.11.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору;
зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №75510763 винести Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку зі спливом строку пред'явлення виконавчого документа (постанови № 48821779 від 11.11.2015 року) до виконання.
стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ, призначено судове засідання на 08.08.2024р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, визнання постанови такою, що не підлягає виконанню, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП №75510763 від 10.07.2024 року.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №75510763 від 10.07.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 269,00грн.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №75510763 від 10.07.2024 року про арешт коштів боржника
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення ухвалено в порядку письмового провадження.
20.08.2024 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить суд ухвалити у справі № 420/22845/24 додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000,00 грн. 29.08.2024 року представником позивача подано заяву про приєднання до матеріалів заяви копій документів.
Копія заяви доставлена до «Електронного кабінету» відповідача 20.08.2024 року, заперечення на заяву Відділом не подані суду.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Заява представника позивача розглядається судом в письмовому провадженні.
Дослідивши у порядку письмового провадження матеріали заяви та справи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2024 р. між адвокатом Алієвим Айдином Тапдигалі Огли (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги №18/07/24, за яким Адвокат зобов'язався надати Клієнту правничу допомогу.
Згідно додаткової угоди №1 від 18.07.2024 року до Договору №18/07/24 за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату 24000грн. не пізніше 18.07.2024 року.
13.08.2024 року сторонами був складений Акт приймання наданих послуг до Договору №18/07/24, за яким вони підтвердили, що адвокат ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 наступні послуги:
- усна консультація та аналіз документів - 2 години;
- складання та відправлення адвокатського запиту - 2 години;
- ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень у ДВС - 3 години;
- підготовка та складання позовної заяви - 10 годин;
- відправлення копії позовної заяви іншим учасникам справи - 1 година;
- подання позовної заяви через електронний суд - 1 година;
- складання відповіді на відзив та подання до суду - 5 годин;
участь у судовому засіданні - 2 години.
Вартість послуг складає 24000грн.
18.07.2024 року ОСОБА_1 сплатила адвокату в якості гонорару 24000грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового ордеру №7 від 18.07.2024 року.
Вирішуючи заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У п. 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
У даній справі позивач просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 24000грн.
Досліджуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що вартісна оцінка послуг адвоката та визначений розмір гонорару не відповідає критерію пропорційності.
Суд констатує, що відповідачем не висловлено зауважень на цю заяву, не доведено те, що заявлена вартість правничої допомоги є неспівмірною, хоча заява від 20.08.2024 року Відділом була отримано в Електронний кабінет у цей же день.
Проте це не позбавляє суд можливості та права при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати критерії, встановлені ч.9 ст.139 КАС України.
В цьому контексті суд зазначає, що такі послуги з правничої допомоги (зазначені в Акті від 13.08.2024 року) як усна консультація та аналіз документів, відправлення копії позовної заяви іншим учасникам справи, подання позовної заяви через «Електронний суд», участь у судовому засіданні, складання та подання відповіді на відзив не є необхідними та обов'язковими для розгляду даної справи в суді, частина з них охоплюється обов'язками адвоката, що випливають з його повноважень за ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а подання відповіді на відзив, виходячи з положень ч.1 ст.269 КАС України взагалі не є обов'язковим.
Суд вважає, що для цілей розподілу між сторонами понесених позивачем судових витрат слід визначити, що понесені позивачем витрати у сумі 24000грн. не є пропорційними; з огляду на зміст наданих послуг, враховуючи пов'язаність витрат на послуги адвоката з розглядом справи, розгляд справи в порядку письмового провадження, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5000грн. і така сума до відшкодування є пропорційною та пов'язаною із вчиненими адвокатом діями, що були необхідними для розгляду справи в суді.
На підставі ч. 1 ст.139 КАС України, суд покладає ці витрати на відповідача у сумі 3000грн. з їх відшкодуванням позивачу, вважаючи, що витрати на правничу допомогу в такій сумі є необхідними та розумними у даній справі.
Решта витрат на правничу допомогу покладається судом на позивача.
Керуючись ст.ст.134, 139, 143,241-246, 252, 255, 294-297 КАС України, суд, -
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса: вул. Розумовська, 37, м.Одеса, 65091) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000(п'ять тисяч)грн. 00 коп.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в апеляційному порядку згідно ст.ст.295, 297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Аракелян