Справа № 420/8368/24
30 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача ВП №73542031 від 01.03.2024 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі № 420/7278/23, залишеного без зміни постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023, ОСОБА_1 проведено нарахування заборгованості з пенсії, що підлягала виплаті чоловіку ОСОБА_2 , на виконання судових рішень № 420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21, та 420/7231/22. Сума доплати з урахуванням фактично виплачених сум склала 60 082,78 грн., та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії в сумі 60 082,78 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що судове рішення пенсійним управлінням виконано частково, а саме в частині проведення перерахунку пенсії. Водночас, нарахована сума, за твердженням пенсійного органу, залишається невиплаченою, у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень. Отже, боржник не виконує судове рішення в частині безпосередньої виплати пенсії без поважних причин, у зв'язку із чим на останнього правомірно накладено штраф за невиконання судового рішення..
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору надала до суду письмові пояснення згідно яких зазначила, що окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду відд 15.04.2024 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року, а саме проведення нарахування ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що підлягала виплаті чоловіку - ОСОБА_2 , на виконання судових рішень №№ 420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21, та 420/7231/22 у розмірі 60082,78 грн., без урахування суми заборгованості 547 347,28 грн., яка виникла в результаті виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року у справі №420/7231/22; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у 60-ти денний строк з моменту отримання цієї ухвали надати до Одеського окружного адміністративного суду докази на підтвердження виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/7278/23.
Ухвалою суду від 01.04.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також ухвалою суду від 01.04.2024 року зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати до Одеського окружного адміністративного суду (65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14) протягом п'яти робочих днів з дня отримання цієї ухвали суду належним чином засвідчені копії матеріалів ВП №73542031.
Ухвалою суду від 01.04.2024 року провадження у справі було зупинено та поновлено 03.05.2024 року.
Ухвалою суду від 03.05.2024 року провадження у адміністративній справі №420/8368/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу зупинити до набрання законної сили рішенням у справі №420/2683/24.
Ухвалою суду від 30.08.2024 року провадження у справі поновлено.
Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі № 420/7278/23, залишеного без зміни постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що підлягала виплаті чоловіку - ОСОБА_2 , на виконання судових рішень у справах №№420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21 та 420/7231/22. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що підлягала виплаті чоловіку - ОСОБА_2 , на виконання судових рішень у справах №№420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21 та 420/7231/22.
Рішення набрало законної сили 26 жовтня 2023 року, та на підставі вказаного рішення, 17 листопада 2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.
07.12.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І., прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73542031, з примусового виконання виконавчого листа № 420/7278/23 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що підлягала виплаті чоловіку - ОСОБА_2 , на виконання судових рішень у справах №№420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21 та 420/7231/22. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 20.12.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про виконання рішення суду у справі № 420/7278/23, та зазначило, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі № 420/7278/21, залишеного без зміни постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023, ОСОБА_1 проведено нарахування заборгованості з пенсії, що підлягала виплаті чоловіку ОСОБА_2 , на виконання судових рішень №№ 420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21, та 420/7231/22. Сума доплати з урахуванням фактично виплачених сум склала 60 082,78 грн., та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії в сумі 60 082,78 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
11.01.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І. прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., за невиконання виконавчого листа у справі № 420/7278/23 виданого 17.11.2023.
03.03.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І. прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн., за невиконання виконавчого листа у справі № 420/7278/23 виданого 17.11.2023
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон України №1404- VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Статтею 18 Закону встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною 1 ст. 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Суд акцентує увагу на тому, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова про накладення на боржника штрафу винесена відповідачем на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", саме із мотивів невиконання судового рішення без поважних причин.
Додатково слід наголосити, що відповідно до оскаржуваної постанови відповідач зауважив, що «.. на адресу відділу не надано жодної інформації та підтверджуючих документів (розрахунків на доплату пенсії) щодо заборгованості з пенсії, яка виникла внаслідок проведеного перерахунку пенсії після виконання рішення по справі № 420/7231/22.
З наданих на адресу відділу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розрахунків на доплату пенсії ОСОБА_2 вбачається, що в них відображена неправдива інформація щодо суми заборгованості з пенсії ОСОБА_2 .
Так, згідно листа ГУ ПФУ в Одеській області від 20.12.2023 №1500-0505-5/180399 та додатків до нього, який надійшов до відділу 25.12.2023 сума доплати з урахуванням фактично виплачених сум склала нібито 60 082, 78 грн., при цьому, з наданої на адресу відділу заяви стягувача та додатків до неї вбачається, що загальний розмір заборгованості з пенсії ОСОБА_2 складає 607 430, 06 грн.
Тобто, боржником на адресу відділу надано документи, що містять неправдиві відомості щодо загального розміру заборгованості з пенсії ОСОБА_2 , розмір якої фактично у десять раз менший від тієї суми, яка насправді підлягає виплаті.
З огляду на викладене вище слід дійти висновку, що боржник умисно, неправдиво та зухвало стверджує про виконання рішення суду, при цьому надає виконавцю недостовірні відомості».
Також суд враховує, що невиконання рішення суду по справі № 420/7231/22 підтверджується і окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2024, якою визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023, а саме проведення нарахування ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що підлягала виплаті чоловіку - ОСОБА_2 , на виконання судових рішень №№ 420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21, та 420/7231/22 y розмірі 60 082,78грн, без урахування суми заборгованості 547 347,28 грн, яка виникла в результаті виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі №420/7231/22.
Суд зауважує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що станом на час винесення останньої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не виконано рішення суду справі № 420/7278/23 та боржником на адресу відділу надано документи, що містять недостовірні відомості щодо загального розміру заборгованості з пенсії ОСОБА_2 , розмір якої фактично у десять раз менший від тієї суми, яка насправді підлягає виплаті.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналіз визначених правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України “Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Водночас, суд вказує, що рішення по справі № 420/7278/23 не є виконаним, оскільки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі № 420/7278/23 Головним управлінням ПФУ в Одеській області сформовано суму доплати з урахуванням фактично виплачених сум, яка склала 60 082,78 грн., та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
На підтвердження окресленого боржником державному виконавцю було надано розрахунки на доплату (виплату, утримання) пенсії по справам № 420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21, та 420/7231/22.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що нарахування доплати шляхом включення до перерахунку доплати у розмірі 60 082,78 гривень із одночасним існуванням заборгованості у розмірі 607 430,06 грн, не свідчить про поважність причин невиконання судового рішення.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналогічний правовий підхід викладено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", в якому Суд зазначив, шо, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) вказано, що “належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України».
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Таким чином, прийнята в рамках виконавчого провадження № 73542031 постанова про накладення штрафу в розмірі 10200, 00 грн від 01.03.2024 є обґрунтованою, правомірною та скасуванню не підлягає.
Водночас судом також враховано те, що позивач оскаржував постанову відповідача про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 11.01.2024 року. Та позивачу постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 року по справі №420/2683/24 було відмовлено у задоволенні його позову з підстав аналогічних вищенаведеним обставинам.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Враховуюче висновки суду щодо відмови у задоволенні позову підстав для проведення розподілу судових витрат немає.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 241-246, 255, 257, 258, 262, 287, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч.6, 293, 295КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Відповідач - Відділ Примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ).
Суддя Іванов Е.А.
.