Справа № 308/2141/24
06 серпня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачука О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкаря В.П.
представника позивача - адвоката Цебрика Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 632881 від 26.01.2024 року
Позивачка звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним позовом в якому зазначає, що 26.01.2024 року рядовий поліції УПП в Закарпатській області ДПП Дубінчак В.М. виніс постанову у якій зазначив, що 26.01.2024 року о 03 год. 38 хв. ОСОБА_1 перебувала у громадському місці, а саме: у під'їзді по АДРЕСА_1 , у п'яному вигляді та своєю поведінкою ображала людську гідність та громадську мораль, що виражалося у розхитуванні даної особи при ходьбі із сторони в сторону, неохайному та брудному одязі з неприємним запахом. Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП постановив притягти позивача до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.
Уважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки позивачка не вчинила жодного адміністративного правопорушення, поліцейський не роз"яснив права позивачу, не склав протокол про адміністративне правопорушення, не мотивовано наклав стягнення, крім того порушив порядок притягнення позивача до відповідальності.
Вказує, що сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17. Посилання у постанові на припущення, що позивач нібито був нетверезим, будь-якими доказами не підтверджується (освідування за допомогою технічних засобів не проводилось, покази свідків відсутні). Саме по собі розхитування при ходьбі у сторони у темний час доби без наявного вуличного освітлення не може свідчити про те, що позивач перебував у стані сп'яніння. Зазначене розхитування може бути наслідком втоми, наявності травми або захворювання, обережності в умовах недостатнього освітлення з метою попередження травмування тощо. Позивач була одягнена в охайний та чистий одяг, і від неї пахло парфумами. Крім того, не підтверджується будь-якими доказами, що позивач своєю поведінкою ображала людську гідність і громадську мораль, а також, що вона перебувала у неохайному та брудному одязі із неприємним запахом, що само по собі є суб"єктивно-оціночним поняттям.
Зазначає, що статтею 178 КУпАП передбачено, що поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідач не пояснив у постанові чому ним обрано саме максимальний розмір штрафу - п"ять неоподатковуваних мінімумів громадян за відсутності обтяжуючих обставин, передбачених ст. 35 КУпАП.
Тлумачення диспозиції ст. 178 КУпАП свідчить, що доведення наявності об'єктивної сторони даного правопорушення полягає у встановленні перебування особи в стані алкогольного сп'яніння не на око і суб'активно, а шляхом застосування технічних засобів. В українському законодавстві немає визначення «п'яний вигляд», «людська гідність» і «громадська мораль». Крім того, для встановлення об'активної сторони правопорушення недостатнього мати п'яний вигляд, потрібно щоб такий вигляд ображав людську гідність і громадську мораль. Водночас, позивач не перебувала у стані алкогольного сп'яніння, мала пристойний вигляд, не п'яний, і її вигляд не міг ображати людську гідність і громадську мораль. У відповідача відсутні докази, на підставі яких можна достовірно встановити, що позивач перебувала у стані сп'яніння. Аналіз фактичних обставин змісту події, що стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, з огляду на обсяг можливих доказів, не дозволяє дійти об'єктивного висновку поза розумним сумнівом, що позивач 26.01.2024 року йдучи під'їздом в орендовану нею квартиру перебувала у п'яному вигляді.
А тому позивачка просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ГАБ № 632881 від 26.01.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП рядовим поліції Дубінчаком В.М. про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов, з наведених у такому підстав.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Згідно поданого відзиву на позов Департамент патрульної поліції просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що інспектори патрульної поліції діяли відповідно до вимог чинного законодавства, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною. Також в якості доказу відповідач долучив до матеріалів справи диск з відеозаписом події.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Положеннями ч.1 ст. 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом, 26.01.2024 поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП рядовим поліції Дубінчак В.М. винесено постанову серії ГАБ № 632881, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ч.1 ст.178 КУпАП, відповідальність настає за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, полягає у розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях і появі в громадських місцях у п'яному вигляді.
Відповідно до визначення наданого у ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під'їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.
Поява в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп'яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав'язливе ставлення до громадян тощо;, коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг, тощо); через сп'яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п'яний повністю безпорадний (у непритомному стані).
При цьому п'яний вигляд - це зовнішня ознака, яка є наслідком уживання алкогольних напоїв, і на відміну від поняття «стан сп'яніння» не потребує проведення огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з приписами ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до положень ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 26.01.2024 року о 03 год. 41 хв. знаходиться у під"їді будинку, у п"яному вигляді, що зокрема, вбачається з поведінки ОСОБА_1 та її розмови зі співробітниками поліції.
Згідно зі ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями ст. 75,73 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на вищенаведене суд уважає, що надані суду відеозаписи є належними, допустими, достовірними та достатніми доказами, зібраними відповідно до норм чинного законодавства, які повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у інкримінованому їй адміністративному правопорушенні.
При цьому при вирішенні даної справи щодо посилання на допущені процедурні порушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд враховує, висновки Верховного Суду у яких він наголошує, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Відтак ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків», і на противагу йому принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
У постановах від 23.04.2020 у справа №813/1790/18 та від 22.05.2020 року № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Судом не встановлено допущення суб'єктом владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП таких процедурних порушень, які б могли кардинально вплинути на прийняте рішення.
Що стосується посилання позивача на необхідність складання протоколу суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення передбачені частинами перша і друга статті 178 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до вимог ч. 4 та 6 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є
Також, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису події, наданого відповідачем убачається, що ОСОБА_1 були роз"яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оспорювала допущене порушення за ч.1 ст. 178 КУпАП і адміністративне стягнення, що на неї накладається, а навпаки висловлювала готовність оплатити штраф на місці. Разом з тим,, позивача було ознайомлено зі змістом постанови та під підпис запропоновано отримати її копію, на що позивач відмовилася.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З огляду на вищевикладене, суд доходить переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови рядовий поліції УПП в Закарпатській області ДПП Дубінчак В.М. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 20, 77, 121, 159 242, 286, 294 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 632881 від 26.01.2024 року - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Придачук