30.08.2024
Справа № 642/4063/24
Провадження 1-кс/642/2663/24
30 серпня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про часткову відмову у визнанні потерпілим, -
До Ленінського районного суду м. Харкова надійшла дана скарга в якій ОСОБА_3 просив скасувати постанову старшого слідчого Другого СВ ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві від 30.07.2024р. ОСОБА_4 , в частині відмови у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62024170020004296.
Також просив зобов'язати старшого слідчого Другого СВ ТУ ДБР розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_4 , повторно розглянути його заяву від 28 червня 2024 року про залучення його до кримінального провадження №62024170020004296 як потерпілого.
На обґрунтування скарги зазначено, що заявником повідомлено про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.162 КК України 13 жовтня 2021 р. дільничними офіцерами поліції Харківського РУП №3 ГУНП в Х/О ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також 26 жовтня 2021р. офіцерами патрульної поліції Управління патрульної поліції в Х/О Департаменту патрульної поліції МВС України ОСОБА_7 , та подана заява від 28.06.2024р. про залучення заявника в якості потерпілого. З 26 жовтня 2021р. заявник не має доступу до квартири, яка належить його неповнолітньому синові на підставі договору дарування, де він постійно проживав і зареєстрований з 01.07.2014р. в якій зберігається дорогоцінне майно, доступу до якого він не має у зв'язку з перебуванням у квартирі найнятих колишньою дружиною осіб. Постановою Харківського апеляційного суду від 14.03.2024р. задоволено позов заявника до колишньої дружини ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, і в зазначеному рішенні зроблений висновок, що ОСОБА_3 виселений з квартири з порушенням встановленого порядку. 30 липня 2024р. зазначене судове рішення про вселення ОСОБА_3 було реально виконане Шевченківським ВДВС м. Харкова.
Незаконне проникнення ОСОБА_8 за допомогою та активної участі співробітників національної поліції у житлове приміщення проти волі заявника, фізичне перешкоджання проживання в квартирі і користування майном, яке належить на праві власності лише заявнику порушує житлові права щодо недоторканості житла, що передбачено ч.2 ст.162 та ч.2 ст.364 КК України. Вказані злочини підтверджуються відеозаписами з камери внутрішнього спостереження подій 13 та 16 жовтня 2021 р. Заявнику спричинена значна матеріальна шкода, а відмова слідчого у визнанні заявника потерпілим порушує його право на захист і унеможливлює реалізацію передбачених ст.56 КПК України процесуальних прав, які має лише потерпілий.
Заявник 29.08.2024р. подав до суду клопотання про розгляд скарги на постанову слідчого ОСОБА_4 від 30 липня 2024 року про відмову у визнанні потерпілим без його участі, та надав заперечення на заяву слідчого від 27.08.2024р, у яких зазначив, що слідчим винесено постанову без врахування постанови Харківського апеляційного суду від 14.03.2024р., де встановлено факти його незаконного виселення. Крім того, зазначив про примусове вселення його Шевченківським ВДВС м. Харкова 30.07.2024р. в межах виконавчого провадження. Станом на 29.08.2024р. він слідчим не допитаний, не з'ясовано на якій підставі були залучені працівники поліції до незаконних дій, щодо порушення його прав та за відсутності рішення, яке набрало законної сили. Однак при цьому слідчий зазначає про відсутність завданої шкоди діями правоохоронців. Слідчий відмовляючи у визнанні його потерпілим свідомо не допускає його до кримінального провадження, у зв'язку з чим він позбавлений реалізувати свої права у кримінальному процесі.
Слідчий ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві (з дислокацією в м. Харкові), ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, 27.08.2024р. надав заяву до суду про розгляд скарги без його участі, у зв'язку із службовою зайнятістю, при цьому у своїй заяві у задоволенні скарги просив відмовити, зазначив, що на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві, внесено відомості за фактам викладеними у заяві ОСОБА_3 від 12.02.2024 про вчинення кримінального правопорушення і здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170020004296 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, також 30.08.2024р. надав матеріали кримінального провадження №62024170020004296 від 13.06.2023р.
До Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, 27.07.2024р. надійшла ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова про скасування постанови від 03.07.2024р., яка зареєстрована за вх. №20792-24/п, та якою зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про залучення до кримінального провадження №62024170020004296 як потерпілого.
30.07.2024 старшим слідчим винесено постанову про часткову відмову у задоволенні клопотання. ОСОБА_3 у своїй заяві від 03.04.2023 зазначає про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, а саме порушення недоторканності житла квартири АДРЕСА_1 співробітниками служби дільничних офіцерів поліції Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а також офіцерами патрульної поліції УПП в Харківській області ОСОБА_9 . Виходячи зі змісту первинної заяви поданої ОСОБА_3 співробітники служби дільничних офіцерів поліції Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а також офіцери патрульної поліції УПП в Харківській області ОСОБА_10 діяли за дозволом ОСОБА_8 , яка в свою чергу діяла із законних підстав.
Відповідно свідоцтва про шлюб від 10.08.2013 між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, який було розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.2019.
За інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , свідоцтво про НОМЕР_2 , серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 11.06.2014. Підставою виникнення права приватної власності на вищевказану квартиру був договір дарування, серія та номер: 1037, виданий 29.09.2016.
Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.10.2021 було визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до постанови Полтавського апеляційного суду від 20.04.2023 за розглядом апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2021 року, вищевказане рішення в зазначеній вище частині залишено без змін.
Згідно вимог статті 177 Сімейного кодексу України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною зазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.
Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Таким чином, законні підстави проникати до житла, яке належить на праві власності малолітньому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мала та діяла як його законний представник.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. У той же час, ч. 2 ст. 55 КПК України встановлює, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
В основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупністю таких умов: фактичної - завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди та формальної - подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Відповідні обставини перевіряються у ході досудового розслідування.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню у тому числі вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Слід зазначити, що «очевидність і достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбаченого ч. 1 ст. 55 КПК України; неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінальної характеристики кримінального правопорушення.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвели до погіршання або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршання відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 23.05.2001 року № 6- рп процесуальні акти і дії суддів, які стосуються, зокрема, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ та прийняття по ним судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
З огляду на те, що неможливо стверджувати на цій стадії досудового розслідування про наявність у заявника майнової шкоди або моральної шкоди, та відповідно про наявність підстав для визнання його потерпілою особою не має.
Також, при розгляді скарги просив врахувати постанову про часткову відмову у задоволенні клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №62024170020004296 від 13.06.2023р. приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником може бути оскаржено рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
У провадженні слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження №62024170020004296 від 13.06.2023р.
28.06.2024р. ОСОБА_3 подав заяву до Другого СВ (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві про залучення його в якості потерпілого та вручення пам'ятки пам'ятки про процесуальні права і обов'язки.
03.07.2024р. постановою слідчого Другого СВ (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління ДБР ОСОБА_4 було відмовлено у визнанні потерпілим, із посиланням на те, що на даний час відсутні підстави для визнання ОСОБА_3 потерпілим у даному кримінальному провадженні та врученні пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
17.07.2024р. слідчим в порядку ст.40,41 КПК України доручено співробітникам Харківського управління ДВБ НП України провести слідчі (розшукові) дії по встановленню осіб, які можливо причетні до вчинення вказаних дій, можливих свідків та інших обставин скоєння даного злочину і отримання інших фактичних даних, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
25.07.2024р. ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого від 03.07.2024р. про часткову відмову у визнанні потерпілим, якою зобов'язано слідчого повторно розглянути клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим.
30.07.2024р. постановою слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР ОСОБА_4 було відмовлено у визнанні потерпілим, із посиланням на те, що на даний час відсутні підстави для визнання ОСОБА_3 потерпілим у даному кримінальному провадженні та врученні пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Ухвалою слідчого судді від 23.08.2024р. було відкрито провадження по скарзі, від слідчого 27.08.2024р. надійшли заперечення на скаргу, 29.08.2024р. від заявника ОСОБА_3 надійшли спростування на заперечення слідчого від 27.08.2024р., також слідчим 30.08.2024р. надано матеріали кримінального провадження №62024170020004296 від 13.06.2023р.
Частиною 4 статті 38 КПК України передбачений обов'язок органу досудового розслідування застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
В контексті ч.1,2 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення нею кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно 3 ст.55 КПК України потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Частиною 5 ст.55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до ст.7 КПК України однією з загальних засад кримінального провадження є законність, яка згідно положень ч. 2 ст. 9 КПК України полягає в обов'язку прокурора, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до норм КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
З постанови слідчого від 30.07.2024р. вбачається, що ОСОБА_3 не був опитаний у жодному процесуальному статусі та не надав власних пояснень, у тому числі й з приводу можливого спричинення йому шкоди в т.ч. в контексті постанови Харківського апеляційного суду від 14.03.2024р.
Також слідчий суддя зазначає, що події на які вказує ОСОБА_3 у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення відбувалися до набрання законної сили рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.05.2019р.
Підсумовуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що постанова слідчого від 30.07.2024р. про часткову відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим прийнята передчасно, а тому скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 110, 303, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про часткову відмову у визнанні потерпілим - задовольнити.
Постанову слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 30.07.2024р. про часткову відмову визнання потерпілим ОСОБА_3 - скасувати.
Зобов'язати слідчого повторно розглянути клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1