Рівненський апеляційний суд
Іменем України
29 серпня 2024 року м. Рівне
Справа № 569/10680/22
Провадження № 11-кп/4815/543/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15 серпня 2024 року про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022180000000097 від 27.07.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.263 КК України, -
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 13 жовтня 2024 року без визначення розміру застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконно та такою, що прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що прокурором не доведено ризиків переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження та вчинити інше чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, а посилання на ймовірне їх вчинення не є достатніми для продовження найсуворішого запобіжного заходу. Наголошує, що ОСОБА_7 близько двох років перебуває у місцях попереднього ув'язнення, що, враховуючи його вік, негативно впливає на стан здоров'я, який і до ув'язнення не був задовільним, зокрема, в обвинуваченого наявні гострий пієлонефрит, а також його турбують болі в хребті, однак належних умов та лікування в умовах слідчого ізолятора останній не отримує. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, велику та люблячу сім'ю, з якими підтримує соціально-корисні зв'язки та отримує від них посилки, також має бездоганну репутацію перед громадськістю, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався.
Просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15 серпня 2024 року та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 , або інший альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник, будучи повідомлена про місце, час та дату апеляційного розгляду справи, який був призначений в режимі відеоконференції за її клопотанням, на відеоконференцзв'язок не вийшла, на телефонні дзвінки не відповідала, тому враховуючи положення ст.422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності захисника ОСОБА_6 ..
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст.263 КК України.
Ухвалою Рівненського міського суду від 15 серпня 2024 року строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 13 жовтня 2024 року включно.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Положеннями ст.194 КПК України передбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Висунуте ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.263 КК України, які є особливо тяжким та тяжким злочинами, в тому числі вчинене проти основ національної безпеки України, свідчать про підвищену суспільну небезпеку цього діяння, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, в разі доведення вини ОСОБА_7 , вказують на обґрунтованість висновків суду про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та необхідності продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в апеляційній скарзі не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення судом попередніх ухвал про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Зокрема, на думку апеляційного суду, на даний час продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини, оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_7 до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримував зв'язки з особами, які є військовослужбовцями збройних сил рф та які проводять підривну діяльність проти України, тому також зацікавлені в уникненні обвинуваченим кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини. Крім того, він раніше тривалий період часу проживав на території російської федерації у зв'язку з проходженням навчання, що дає підстави вважати про наявність у нього зв'язків в сусідній державі.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Разом з тим, апеляційний суд враховує і на те, що на даний час в Україні введено режим воєнного стану, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочинів, у яких він обвинувачується, додатково свідчить про правильність висновків суду. При цьому, характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , зокрема проти основ національної безпеки України у тісній співпраці із представниками держави-агресора, свідчать про високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої вказує на те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей та інтересів суспільства.
Міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність родини, бездоганна репутація перед громадськістю, стан здоров'я, а також відсутність судимостей, на які посилався захисник в апеляційні скарзі, не спростовують правильності висновків суду з врахуванням вищевказаних обставин. До того ж захисником не надано апеляційному суду доказів про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд також враховує положення ч.6 ст.176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.111 КК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому доводи апеляційної скарги захисту про відсутність підстав для продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не ґрунтуються на вимогах закону.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду колегія суддів не знаходить.
За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою, винесена у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15 серпня 2024 року про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022180000000097 від 27.07.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.263 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3