29 серпня 2024 року
м. Рівне
Справа № 566/1226/23
Провадження № 22-ц/4815/789/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2024 року у справі за позовом ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання споживчого кредиту,
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2024 року позов ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання споживчого кредиту задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №3934624 від 02.04.2021 року в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійки, з яких 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплачений судовий збір в розмірі 813 (вісімсот тринадцять) гривень 79 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правничу допомогу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідачки не погоджується з ухваленим рішенням в частині стягнення витрат на правничу допомогу, вважає, що стягнута сума судових витрат є значно завищеною, неспівмірною, не відповідає критеріям розумності розміру та справедливості, визначена без врахування фінансового стану сторін.
Від представника відповідача надійшли письмові пояснення, у яких він заперечує доводи апеляційної скарги. Вказує на законність та обґрунтованість рішення в оскарженій частині, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), на яку як на підставу касаційного перегляду посилався заявник, зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Встановивши, що надані представником позивача докази понесення витрат на правову допомогу є належними, допустимими та достатніми, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення цих витрат з відповідачки.
Разом з цим колегія суддів не може погодитись з визначеним розміром витрат, які підлягають до стягнення з відповідача.
Пунктом третім частини другої статті 141 ЦПК України закріплено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 65970 гривень 95 копійок.
Позов задоволено частково та стягнуто 20000 гривень, тобто позовні вимоги задоволені на 30.32%
Відтак з заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу підлягало до стягнення 5154 гривень 40 копійок пропорційно задоволеним вимогам.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 726/1142/22.
Враховуючи наведене вище, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також заперечень відповідача, керуючись принципом співмірності, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача підлягало до стягнення 2000 гривень витрат понесених на правничу допомогу.
При цьому колегія суддів виходить з того, що справа не є складною, не потребувала значного часу для аналізу нормативно-правового регулювання та судової практики. Фактичні обставини, які підлягали встановленню також не потребували надмірних трудових затрат для їх доказування.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши їх розмір до 2000 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.