Справа № 162/131/24 Головуючий у 1 інстанції: Савич А. С.
Провадження № 22-ц/802/745/24 Доповідач: Киця С. I.
22 серпня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів аліментів на повнолітню дочку, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 13 травня 2024 року
Позивач ОСОБА_1 у лютому 2024 року звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є дочкою відповідача ОСОБА_2 . Рішенням Любешівського районного суду від 26 листопада 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення її повноліття. 10 лютого 2024 року їй виповнилося 18 років, і з відповідача припинилося стягнення аліментів в користь ОСОБА_3 . З 24 липня 2023 року вона навчається у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Згідно з довідкою вищого навчального закладу від 18 вересня 2023 року термін навчання становить 4 роки на денній (очній) формі навчання. Вона як курсант поставлена на всі види забезпечення у навчальному закладі. Стипендія становить 600 грн та заробітна плата 2350 грн. В академії вона снідає і обідає. На час навчання перебуває у скрутному матеріальному становищі та потребує матеріальної допомоги. Вона винаймає квартиру за яку сплачує 5000 грн щомісяця. Має витрати на проїзд в середньому 2100 грн на місяць; витрати на харчування - 5000 грн, побутові товари - 2000 грн, інтернет - 250 грн та мобільний телефон - 180 грн. Додатково несе витрати на форму і взуття курсанта, в середньому щомісяця біля 1000 грн та інші витрати. Відповідач проходить військову службу. Його заробітна плата є високою, через що він має фінансову спроможність надавати їй матеріальну допомогу на період навчання. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. Стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати свою повнолітню дочку. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь повнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, з 14 лютого 2024 року, і до закінчення навчання ОСОБА_1 , але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 13 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає, що суд не повністю з'ясував обставини справи, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права. Рішення є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що дружина відповідача не перебуває на його утриманні, оскільки є працевлаштованою, що підтверджується рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 07 березня 2024 року в справі № 522/10686/23. Суд не врахував, що середня заробітна плата відповідача становить 56 297 грн на місяць. Мати щомісяця надає їй допомогу у розмірі 3000 - 4000 гривень, однак враховуючи розмір її заробітної плати (15 000 - 16 000 гривень щомісячно), їй також доводиться орендувати житло за 8000 грн щомісяця. Після припинення сплати аліментів, 10 лютого 2024 року, відповідач допоміг їй фінаносово лише у березні 2024 року, перерахувавши на картковий рахунок 3000 грн. Винаймає житло без договору оренди спільно з подругою та сплачувала щомісячно 5000 грн. Наразі винаймає житло ближче до академії, за яке вона сплачує 4250 грн щомісячно, і вират на таксі не несе. Вважає недоцільним приєднувати до матеріалів справи чеки на підтвердження несення нею витрат на харчування, оскільки їх багато, а ще деякі продукти придбаваютьтся на ринку. В академії вона снідає та обідає, один раз або двічі на місяць дозволяє собі дозвілля, що потребує витрат. Про це у позові не зазначала, оскільки вказала виключно орієнтовні витрати на харчування, як і на білизну, побутові товари. Надає разом із апеляційною скаргою для приєднання до матеріалів справи копії електронних доказів: платіжної інструкції про переказ ОСОБА_3 1363 грн від 17 березня 2023 року, платіжної інструкції про переказ ОСОБА_3 1889 грн від 12 березня 2023 року; двох переписок з батьківської групи (про централізовану закупівлю форми та одягу). Суд першої інстанції проігнорував та не вивчив джерела її доходів та чи має можливість її матір надавати їй достатні кошти на утримання, як і витрати та можливість батька надавати матеріальну допомогу. Вона потребує матеріальної допомоги батька, бо продовжує навчання, не працює та є незаміжньою. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 заперечила доводи апеляційної скарги. Вказала, що жодного обґрунтування розміру, як і доказів заявлених вимог, позивач суду не надала. Позивач не надала пояснень на обґрунтування неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції. Приєднані нові докази вважає недопустимими. Справа на розгляді в суді перебувала тривалий час, позивач користувалась професійною правничою допомогою адвоката, який неодноразово на запитання суду щодо надання підтвердження обставинам, зазначеним у позовній заяві, пояснював, що вони відсутні, але вважав, що достатньо пояснення наведеного у позовній заяві та посилання за загально прийняту практику найму житла без укладення договору, що є правовим нігілізмом. Якщо позивач не отримує чогось із гарантованого державою забезпечення, вимоги необхідно адресувати закладу. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до звдоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок про те, що недоведення позивачем існування усіх юридичних фактів, якими вона обґрунтовує позовні вимоги, та перебування її на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету, у сукупності не надають їй право претендувати на аліменти на підставі ст. 199 СК України.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 26 листопада 2010 року у справі № 2-345/10 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягувалися аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31 серпня 2010 року і до досягнення повноліття.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою відповідача ОСОБА_2 . На час вирішення спору є повнолітньою. Позивач ОСОБА_1 зарахована на навчання 24 липня 2023 року наказом ректора № 729-ос від 24 липня 2023 року у Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, що підтверджується довідкою № 12/1340 від 18 вересня 2023 року, виданою начальником відділу кадрів Національною академією Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Згідно з умовами прийому до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького підготовка офіцерських кадрів здійснюється терміном навчання 4 роки на денній (очній) формі навчання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Статтею 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на утримання повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Вимогами ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку/сина, які навчаються, виникає за сукупності таких фактів: досягнення дочкою/сином 18 років, але менше 23 років; навчання; потребують у зв'язку із цим матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надавати таку матеріальну допомогу.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд враховувує всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов'язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено саме на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України)
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ст. 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 80 ЦПК України).
Позивач не надала до суду першої інстанції доказів на підтвердження своїх доходів, витрат на проживання в м. Хмельницьвому, придбання їжі, одягу тощо. Доведення позовних вимог зведено до посилання на загальновідомість необхідності несення таких витрат під час навчання, що не відповідає принципу доказування, встановленого ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Позивач не звільнена від доказування заявлених нею обставин на підставі ч. 3 ст. 82 ЦПК України, оскільки понесення нею витрат на проживання, харчування, дозвілля, одяг тощо, оскільки вони є індивідуальними, та невідомі широкому колу осіб, в тому числі і відповідачу, і суду, та не є очевидними.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недостовірність вказаних позивачем обставин у зв'язку із неподанням нею будь-яких письмових доказів на підтвердження понесення таких витрат, які стосуються попереднього періоду.
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд та отримуючи професійну правничу допомогу адвоката, з часу подачі цього позову до суду та упродовж всього часу розгляду справи у суді першої інстанції (4 місяці) не скористалася своїм правом на подання належних та достатніх доказів обґрунтованості позовних вимог (у тому числі, витребування доказів).
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_5 про долучення доказів у справі в апеляційному суді, оскільки останнім в силу статті 367 ЦПК України належним чином не доведено неможливість подання таких до суду першої інстанції з незалежних від нього причин (у тому числі враховуючи представництво ним позивача в суді першої інстанції з часу подачі позову) або безпідставної відмови прийняття цих доказів судом першої інстанції.
Позивач ОСОБА_1 , яка є дочкою відповідача у цій справі, на день звернення до суду не досягла 23 років, навчається (солдат) у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Навчання на денній формі вказаного учбового закладу передбачає перебування курсанта на всіх видах забезпечення: продовольчому, речовому, фінансовому, житловому, медичному забезпечення за рахунок державного бюджету.
Відповідно до п. 189 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» - особи, зараховані на навчання до вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, включаються до списку особового складу та ставляться на всі види забезпечення у навчальному закладів з дня їх призначення на посади курсантів.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги ту обставину, що у позовній заяві позивач стверджувала про отримання нею стипендії у розмірі 620 грн та заробітної плати у розмірі 2350 грн. Такий дохід є самостійним доходом позивача і посилання в апеляційній скарзі на те, що на період навчання вона немає заробітку, не заслуговує на увагу.
Аліменти стягуються у випадку навчання повнолітньої особи, тільки тоді коли вона саме з цієї підстави потербує матеріальної допомоги. У данному випадку, держава взяла на себе повне матеріальне утримання позивача на час її навчання.
Колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність стягнення на її користь аліментів саме у зв'язку із навчанням у закладі вищої освіти, перебуваючи на повному державному утриманні. Доводи позивача щодо потреб у матеріальній допомозі на період навчання є недостатніми та непереконливими в контексті положень ст. 199 СК України
Судом не встановлено потребу ОСОБА_1 у матеріальній допомозі сааме з боку відповідача.
Колегія суддів ураховує наявність у відповідача неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку він зобов'язаний утримувати та чий матеріальний стан, у порівнянні з повнолітньою дитиною, є більш залежним від відповідача.
Сторонами не надано доказів, з яких можна було б установити розмір доходу відповідача за період з 11 лютого 2024 року (день досягнення позивачем повноліття) по день звернення до суду із цим позовом. Розмір доходу відповідача за 2022 рік, який було встановлено рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 07 березня 2024 року в справі № 522/10686/23, не є доходом відповідача за період виникнення спірних правовідносин, а тому не може бути узятий судом до уваги.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позову та наявність підстав для відмови в його задоволенні. Рішення суду ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права іпідлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 13 травня 2024 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 30 серпня 2024 року.
Головуючий - суддя
Судді