Справа № 161/10997/19 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/718/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.
27 серпня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Черняк О. В.,
з участю:
державного виконавця - Голод Н. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голод Надії Петрівни, за апеляційною скаргою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голод Надії Петрівни на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії, бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДВС у місті Луцьку) Голод Н. П., яку обґрунтував тим, що 15 квітня 2024 року головним державним виконавцем ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голод Н. П. по виконавчому провадженню № 64311090 при примусовому виконанні рішення суду про стягнення коштів за неповернутим банківським кредитом було накладено арешт на його картковий рахунок IBAN: НОМЕР_1 в АТ АКБ «Львів», який має цільове призначення - для пенсійних виплат.
Вказує, що пенсія є його єдиним джерелом існування, а на утриманні він має неповнолітнього сина.
ОСОБА_1 також зазначав, що він подавав заяву до виконавчої служби про зняття арешту з його пенсійних коштів з додаванням письмових доказів, які вказують про цільовий характер коштів на зазначеному рахунку. Однак державний виконавець це проігнорував і повідомив йому про те, що оскільки банк не повідомив про статус цих коштів, а отже вони не є пенсійними коштами і арешт знятий не буде.
Покликаючись на зазначені обставини, заявник просив скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голод Н. П. по виконавчому провадженню № 64311090 про накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 IBAN: НОМЕР_1 в АТ АКБ «Львів».
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Постановлено скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голод Н. П. у виконавчому провадженні № 64311090 від 15 квітня 2024 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку, відкритому в АК АКБ «Львів» для виплати пенсійних коштів.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням державний виконавець подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Заслухавши пояснення державного виконавця та вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина 1 статті 447 ЦПК України).
Згідно з частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судом за матеріалами справи встановлено, що 15 квітня 2024 року головним державним виконавцем ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голод Н. П. по виконавчому провадженню № 64311090 при примусовому виконанні виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/10997/19 від 16 лютого 2021 року та виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/15585/18 від 05 жовтня 2020 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а. с. 3).
Судом крім того встановлено, що на ім?я ОСОБА_1 був відкритий рахунок IBAN: НОМЕР_1 в АТ АКБ «Львів» для зарахування пенсії (а. с. 4-6, 12).
Пенсійний Фонд України підтвердив, що боржник ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 23 610,00 грн на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ АКБ «Львів» (а. с. 11).
Про те, що на вказаний рахунок надходять пенсійні виплати для ОСОБА_1 , підтверджується також випискою по рахунку АТ АКБ «Львів» за період з 12 лютого 2024 року по 16 квітня 2024 року (а. с.7-10).
Боржник ОСОБА_1 подав до відділу державної виконавчої служби заяву, в якій просив зняти арешт з його рахунку, на що державний виконавець повідомила останнього про неможливість зняття арешту у зв'язку з тим, що рахунок НОМЕР_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо) та набули статусу вкладу (а. с. 31).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно з частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (пункт 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
26 березня 2022 року набрав чинності Закон України 2129-ІХ від 15 березня 2022 року, яким розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно із яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Таким чином, за положеннями закону арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Водночас пункт 10 -2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» встановлено тимчасову, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України заборону звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації). При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника таке обмеження не розповсюджується.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Наведене узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20, провадження № 14-218цс21.
Натомість пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у наведеній редакції на підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності лише 06 травня 2023 року.
Отже, на цей час тимчасове обмеження щодо звернення стягнення стосується лише пенсії та стипендії, тоді як в попередній редакції Закону (правила якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин станом на момент вчинення оскаржуваних дій державного виконавця) обмеження стосувалося також заробітної плати та інших доходів боржника. Також це обмеження, окрім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації, як передбачалося в попередній редакції Закону, нині не поширюється й на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.
Натомість державний виконавець 15 квітня 2024 року звернув стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 , хоча за положеннями абзацу 9 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» такі дії є неправомірними.
Аналогічна позиція викладена в постанові першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 23 вересня 2023 року у справі № 462/1268/17.
Відповідно до частини 2 статті 59 вказаного Закону виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Зазначене рішення державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти прийнято на підставі та в межах повноважень, наданих державному виконавцеві.
Тобто державний виконавець, виконуючи свої професійні обов'язки та діючи в межах чинного законодавства, вчинив дії щодо виконання боржником рішення суду.
У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою (стипендією, пенсією тощо) боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Таким чином, судом встановлено, що державному виконавцю було стало відомо про правовий статус грошових коштів боржника ОСОБА_1 , які знаходилися на рахунку в АТ АКБ «Львів», сам боржник подав державному виконавцю заяву про зняття арешту з його рахунку із відповідними доказами про правову природу цих грошових коштів.
Проте державний виконавець повідомив боржника ОСОБА_1 про те, що зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 на дії, бездіяльність державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність судового рішення.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голод Надії Петрівни залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді