29 серпня 2024 року
м. Київ
справа №990/39/23
адміністративне провадження №П/990/39/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,
розглянувши заяви ОСОБА_1 про відводи у справі №990/39/23 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,
6 березня 2023 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Президента України, у якому просив Верховний Суд:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду звернення голови Комісії при Президентові України з питань громадянства;
- зобов'язати Президента України розглянути звернення голови Комісії при Президентові України з питань громадянства.
17 червня 2024 року ОСОБА_1 заявив відвід усій колегії суддів з мотивів незабезпечення йому прав на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою від 17 червня 2024 року Суд визнав цю заяву необґрунтованою й передав її для розгляду іншому судді. Ухвалою від 18 червня 2024 року у задоволенні цього відводу було відмовлено.
18 червня 2024 року Верховний Суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.
24 червня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Цю заяву ОСОБА_1 обґрунтував тим, що Суд не розглянув подане позивачем клопотання про постановлення стосовно Комісії при Президентові України з питань громадянства окремої ухвали. Суд відмовив у задоволенні вказаної заяви ухвалою від 28 червня 2024 року.
28 червня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід колегії суддів з мотивів непостановлення судом окремої ухвали за його клопотанням. Ухвалою від 1 липня 2024 року Суд визнав цю заяву необґрунтованою й передав її для розгляду іншому судді. Ухвалою від 3 липня 2024 року у задоволенні цього відводу було відмовлено.
29 червня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення. На цей момент указана заява Судом не вирішена.
1 липня 2024 року ОСОБА_1 подав дві заяви про відвід судді ОСОБА_2., мотивуючи тим, що суддя незаконна відмовила у відкритті касаційного провадження у справі №440/14238/23. Ухвалою від 2 липня 2024 року Суд визнав ці заяви необґрунтованими й передав їх для розгляду іншому судді. Ухвалою від 4 липня 2024 року у задоволенні цих відводів було відмовлено.
3 липня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід суддів Мартинюк Н.М., Єресько Л.О., Жука А.В., ОСОБА_2., Мельник-Томенко Ж.М. (вх. №П/990/39/23-Д29 від 3 липня 2024 року, зареєстрована о 10 год 21 хв). У цій заяві ОСОБА_1 зазначив, що ухвалою від 2 липня 2024 року Суд визнав необґрунтованою його попередню заяву про відвід судді ОСОБА_2. Позивач вважає, що Суд не надав належної правової оцінки його аргументам з метою приховати обставини заяви про відвід судді. Покликаючись на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України, позивач зазначив, що ці обставини викликають у нього сумнів у неупередженості й об'єктивності суддів.
3 липня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді ОСОБА_2. (вх. №П/990/39/23-Д30, зареєстрована о 14 год 03 хв). На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що він подав скаргу на суддю ОСОБА_2 , яка зареєстрована у Вищій раді правосуддя 1 липня 2024 року. Позивач стверджує, що на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя ОСОБА_2. підлягає відводу від розгляду справи №990/39/23.
3 липня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про повернення судового збору (вх. №П/990/39/23-Д31 від 4 липня 2024 року). На обґрунтування заяви ОСОБА_1 послався на те, що при зверненні до суду він сплатив судовий збір у сумі: 1073,60 грн, а належало сплатити 858,88 грн, оскільки позов був поданий в електронній формі. На цій основі позивач просить повернути йому 215,40 грн помилково сплаченого судового збору. На цей момент указана заява Судом не вирішена.
У зв'язку з перебуванням суддів у відрядженні 3- 7 липня 2024 року (наказ від 2 липня 2024 року № 16-в), перебуванням головуючої судді Мартинюк Н.М. у відпустці з 8 до 26 липня 2024 року (наказ від 24 червня 2024 року №409-кв), перебуванням судді Єресько у відпустці з 15 липня 2024 року до 12 серпня 2024 року (наказ від 1 липня 2024 року №249-к), перебуванням судді Мельник-Томенко Ж.М. у відпустці з 7 до 28 серпня 2024 року (наказ №334/0/51-24 від 24 липня 2024 року), заяви про відвід вирішуються з урахуванням строків повернення судів з відрядження та виходу з відпусток.
Розглядаючи обидві заяви про відвід від 3 липня 2024 року, Суд виходить з такого.
Згідно з пунктами 1, 2, 9 частини третьої статті 2 КАС України верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є одними з основних принципів адміністративного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п'ятої статті 44 КАС України).
Положенням частини першої статті 45 КАС України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Пункт 1 частини другої статті 45 КАС України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Головною метою принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами є гарантування добросовісного використання учасниками справи своїх процесуальних прав, тобто з метою, для якої ці права надані, та у спосіб, визначений процесуальним законодавством, а також добросовісного виконання обов'язків, визначених законом або судом. Противагою добросовісності є зловживання процесуальними правами, яке має різні форми прояву та у кожному конкретному випадку потребує надання оцінки судом. Зловживанням процесуальними правами можуть бути визнані дії або бездіяльність учасника справи, які характеризуються ознакою видимої юридичної правомірності, однак використовуються з метою, що є протилежною або не відповідає тій, яку має переслідувати реалізація відповідного процесуального права або виконання обов'язку, визначеного законом або судом; сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій (бездіяльності), які складають зміст наданого процесуальним законодавством права (покладеного обов'язку), недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права або умисне використання процесуального права у спосіб, який суперечить завданню адміністративного судочинства, з метою обмеження можливості реалізації прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду або підриву довіри до судової гілки влади.
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, то він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним.
У цьому контексті Суд враховує, що рішенням від 18 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
До ухвалення рішення та після цього позивач уже тричі подавав заяви про відвід колегії суддів та судді ОСОБА_2. Усі ці заяви були залишені без задоволення.
Четверту заяву про відвід (колегії суддів) позивач мотивував доводами, які фактично зводяться до незгоди з рішенням від 18 червня 2024 року, ухваленим за результатом розгляду справи, та ухвалою від 2 липня 2024 року про визнання необґрунтованою заяви про відвід судді ОСОБА_2., поданою ним 28 червня 2024 року, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
П'яту заяву про відвід (судді ОСОБА_2.) мотивував доводами, які не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу, оскільки у цій справі факт наявності дисциплінарної скарги позивача у Вищій раді правосуддя на суддю ОСОБА_2 не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у судді особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті справи або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості та/або об'єктивності при розгляді адміністративної справи.
Рада суддів України у рішенні від 8 червня 2017 року №34 роз'яснила, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя, відкриття/відмова у відкритті дисциплінарного провадження за такою скаргою не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Наявність правовідносин між суддею та органами суддівського врядування (Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України) не породжує конфлікту інтересів.
Отже, обидві заяви про відвід від 3 липня 2024 року є безпідставними.
Крім цього, Суд зауважує, що за правилами частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У цьому контексті Суд враховує, що розгляд справи по суті завершився ухваленням рішення від 18 червня 2024 року. Виняткові випадки заявлення відводів, про які йдеться в частині третій статті 39 КАС України, відсутні.
Також Суд зазначає, що за правилами статей 132, 252 КАС України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» розгляд заяв про ухвалення додаткового судового рішення чи повернення судового збору здійснює Суд у складі, який ухвалив судове рішення.
Зрештою Суд зауважує, що позивач створює невмотивовані підстави для заявлення відводів, що перешкоджає розгляду поданих ним заяв про ухвалення додаткового судового рішення і повернення судового збору.
З урахуванням наведених обставин Суд констатує, що подані позивачем заяви про відвід від 3 липня 2024 року є безпідставними та свідчить про зловживання ним наданими законом процесуальними правами.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 45 КАС України).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 45 КАС України).
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення вказаних заяв без розгляду.
Керуючись статтею 45, 248, 256 КАС України,
Визнати зловживанням процесуальними правами подання позивачем заяв про відвід від 3 липня 2024 року та залишити їх без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
...........................
..........................
Н.М. Мартинюк
Л.О. Єресько
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
О.Р. Радишевська,
Судді Верховного Суду