26 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5749/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року
у справі № 160/5749/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а саме, за періоди стаціонарного лікування: з 22.08.2023 по 04.09.2023 та з 13.11.2023 по 06.12.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, пов'язаного із захистом Батьківщини, а саме, за періоди стаціонарного лікування: з 22.08.2023 по 04.09.2023 та з 13.11.2023 по 06.12.2023.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 160/5749/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Судом зазначено, що військовою частиною неправомірно відмовлено позивачу у нарахуванні та виплаті збільшеної грошової винагороди за час перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 160/5749/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує, що спірна виплата позивачу додаткової винагороди згідно приписів Постанови №168 не може бути здійснена, оскільки травма позивача пов'язана з проходженням військової служби, а не захистом Батьківщини. Крім того, скаржник зазначає, що виплата додаткової винагороди позивачу згідно приписів Постанови №168 за час його перебування на стаціонарному лікування не може бути здійснена, оскільки позивач має поранення легкого ступеню.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 08.12.2023 року позивач звернувся до командира 2 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 з рапортом про нарахування і виплату винагороди у розмірі 100 000грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання поранення.
Рапорт від 08.12.2023 зареєстровано військовою частиною НОМЕР_1 за вх. № 558.
ТВО начальником медичної служби - начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 08.12.2023 року складено рапорт, яким викладено клопотання до Командира військової частини НОМЕР_1 по суті рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1
21.12.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 розглянуто рапорт позивача та повідомлено, що відповідно до наданої до рапорту копії довідки Військово - лікарської комісії від 28.09.2022р. № 2144, отримане ним поранення, згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007р. кваліфікується, як поранення легкого ступеню. Враховуючи вищевикладене відмовлено у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022р. за час перебування на стаціонарному лікування, оскільки позивачем отримано поранення легкого ступеню.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у нарахуванні грошової винагороди не в повному обсязі та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами з ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ встановлено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Приписами п.1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) визначено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
Згідно п.1-2 Постанови відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відтак, колегія суддів зазначає, що для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди необхідне існування умов, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Як правильно дослідив суд першої інстанції зі змісту матеріалів справи, 28.09.2022 військово-медичним клінічним центром СР (в/ч НОМЕР_2 ) Міністерства оборони України проведено огляд позивача, що перебував на стаціонарному лікуванні з 15.09.2022 по 28.09.2022 з діагнозом: МВТ від 14.09.2022 множинні вогнепальні поранення м/т правого плеча. Акуборотравматичне ураження вух з пошкодженням барабанних перетинок гострої сенсоневральної припухловатості. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Астено-неврологічний синдром. Гіпертонічна хвороба і СНО. Виписним (перевідним) епікризом №10434 у в/ч НОМЕР_3 на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб встановлено потребу у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Згідно довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 , проведено медичний огляд ВЛК позивача в/ч НОМЕР_2 28 вересня 2022 року.
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми, поранення, контузії, каліцтва: стан після МВТ від 14.09.2022 множинні вогнепальні поранення м/т правого плеча. Акуборотравматичне ураження вух з пошкодженням барабанних перетинок гострої сенсоневральної припухловатості. ЗЧМТ. Струс головного мозку зі стійким астено- невротичним синдромом. (Згідно Наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 поранення легкого ступеню).
Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
23.10.2023 року військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 складено довідку № 2602 в тому, що проведено медичний позивача. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки мінно- вибухової травми (14.09.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді стійкого незначного цефалічного, астено-невротичного, вести було-атактичного синдромів; акубаротравматичного ураження вух без травматичної перфорації барабанних перетинок у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови до 5 метрів на обидва вуха. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 року № 370 травма легкого ступеню.
Травма, ТАК, пов'язана із проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана.
Розлад адаптації, тривожно депресивний синдром з помірними короткотривалими хворобливими проявами (F 43.2). Гіпертонічна хвороба ІІ стадії (потовщення КІМ ЗСА ( 1,0 зліва), атеросклероз МАГ, атероматозні бляшки МАГ). С-0.
Захворювання, ТАК, пов'язані із проходженням військової служби.
На підставі статті 75в, 17в, 39в графи ІІ Розкладу хвороб, обмежено придатний до військової служби.
Випискою № 1118 із медичної карти стаціонарного хворого підтверджується перебування на стаціонарному лікуванні позивача з 22.08.2023 року по 04.09.2023 року в реабілітаційному центрі ТОВ «Санаторій Сонячний», з діагнозом вогнищева травма головного мозку.
Відповідно до виписного епікризу КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради», медична карта стаціонарного хворого № 3755/888, позивач проходив стаціонарне лікування з 13.11.2023 року по 06.12.2023 року наслідків мінно-вибухової травми (14.09.2022р.).
Крім того, зі змісту матеріалів справи вбачається, що 09.10.2022 Військовою частиною НОМЕР_4 складено довідку №101 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодшого сержанта ОСОБА_1 , в тому що він 14.09.2022 року отримав поранення за обставин: під час захисту Батьківщини, внаслідок умисних протиправних дій з боку збройних сил російської федерації, а саме під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, знаходячись на 2,5 км півд. Зах. Времівка Донецької області в наслідок обстрілу з боку збройних сил рф із застосуванням міномета (калібр не встановлено) отримав поранення.
Під час обстрілу перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом). Поранення не пов'язане із вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Таким чином, апеляційний суд встановив, що отримана позивачем 14.09.2022 року травма пов'язана із захистом Батьківщини, а тому перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок цієї травми з 22.08.2023 по 04.09.2023 та з 13.11.2023 по 06.12.2023 є підставою для нарахування та виплати йому збільшеної грошової винагороди згідно приписів Постанови №168. Натомість, зворотні доводи скаржника свого підтвердження не знайшли.
Також, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника стосовно ступеня поранення позивача, адже в спірному випадку умовою нарахування та виплати позивачу збільшеної грошової винагороди згідно Постанови №168 є, зокрема, його перебування на стаціонарному лікуванні, а не перебування у відпустці для лікування.
Відтак, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно відмовлено у нарахуванні та виплаті збільшеної грошової винагороди позивачу за час перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 160/5749/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко