21 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/3817/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 р. (суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі №160/3817/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області, старшого інспектора сектору протидії домашнього насильства Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Щудро Андрія Євгеновича, про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №359213, що складений 04 лютою 2024 р. старшим інспектором сектору протидії домашнього насильства Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначалось, що спірним приписом встановлена заборона в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_3 строком на 10 діб з 11 год. 00 хв. 04.02.2024 року до 11 год. 00 хв. 14.02.2024 року. Позивач вважав, що при складанні припису не було дотримано вимог, передбачених Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству", чим порушені його права на спілкування з малолітнім сином, які визначені остаточним судовим рішенням.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позовної заяви відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що між позивачем та його колишньою дружиною ОСОБА_3 існує довготривалий конфлікт, пов'язаний із виконанням судового рішення щодо усунення перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачу у спілкуванні із сином. 04.02.2024 вона вчинила у громадському місці галас, викликала поліцію, якій повідомила неправдиву інформацію щодо існування насилля з боку позивача. Поліцейські винесли заборонний припис без будь-яких доказів існування небезпеки життю чи здоров'ю ОСОБА_3 , без отримання і врахування пояснень позивача, без врахування надання ОСОБА_3 неправдивої інформації щодо батьківства позивача, без дослідження запису з відеореєстратора, про який поліцейські були обізнані. Відсутність доказів психологічного насильства унеможливлює застосування заборони спірним приписом.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, вказуючи на те, що підставою для прийняття спірного припису стала обставина переслідування позивачем 04.04.2024 колишньої дружини, яка пішла з місця зустрічі через небажання сина спілкуватися з батьком (позивач). Старший інспектор СПДН ВП Дніпровського районного управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Щудро А.Є. виніс спірний припис в межах своїх повноважень та на підставі оцінки ризиків, наданої безпосередньо на місці події.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2016 року у справі № 202/8409/15-ц усунуто перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні ОСОБА_1 з його сином ОСОБА_4 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 не чинити цьому перешкод; визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з його сином. На виконання вищевказаного рішення суду позивач, 04 лютого 2024 року прибув на зустріч із сином ОСОБА_4 , якого на місце зустрічі супроводжувала мати дитини ОСОБА_3 . 04 лютого 2024 року до чергової частини ВП № 2 ДРУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення ОСОБА_3 , що за адресою АДРЕСА_1 колишній чоловік, гр. ОСОБА_1 ображає заявницю (а.с. 53). 04.02.2024 старшим інспектором СПДН ВП Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Щудро А.Є. відносно ОСОБА_1 складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА N 359213 від 04.02.2024, який заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 10 діб з 11 год. 00 хв. 04.02.2024 до 11 год. 00 хв. 14.02.2024.
Позивач оскаржив цей припис до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірного припису.
Колегія суддів зазначає наступне.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII ( Закон № 2229-VIII). У частині першій статті 1 цього Закону наведено наступні визначення понять: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3); кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6); особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (пункт 8); психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 14); терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства (пункт 16).
Колегією суддів досліджений відеозапис подій 04.02.2024, на якому зафіксовані наступні обставини:
10:03:43 - зустріч позивача із колишньою дружиною та сином. Позивач привітався з ними і спросив: «Ви, як завжди, бігаєте?»
10:03:58 - дитина звернулась до матері і сказала: «Мама, я хочу додому!»
10:03:59 - 10:13:10 - позивач переслідував колишню дружину і сина, які намагалися уникнути спілкування і покинули місце зустрічі. Дитина намагалась сховатися за мати, всіляко уникала контакту із позивачем.
10:41:40 - на запитання поліцейського щодо перешкод у спілкуванні позивача із сином, дитина відповіла: «Я не хочу з ним спілкуватися!»
10:47:27 - під час спілкування з поліцейським дитина повідомила, що не хоче спілкуватися з позивачем наодинці, боїться, тому, що позивач її ображає
10:47:45 поліцейський роз'яснив позивачу можливість організації зустрічей із сином у присутності психолога або відповідної служби, яка займається захистом інтересів дітей.
Колегія суддів звертає увагу, що поведінка дитини (сина) свідчить про очевидне небажання спілкування із позивачем в той момент. Переслідування позивачем позивачки та дитини, яке зафіксовано на відео, є очевидним проявом психологічного насильства, що призвело до стресового стану дитини із ознаками страху, невпевненості та потреби у захисті (постійно ховався за мати). Питання позивача до колишньої дружини: «Ви, як завжди, бігаєте?» свідчить про системність характеру таких зустрічей, які не призводять до позитивного спілкування.
Колегія суддів вважає, що наявність судового рішення, яким встановлені часи спілкування позивача із своїм сином, не означає обов'язковість такого спілкування поза волею дитини. У випадку неможливості досягнення згоди, такі зустрічі мають відбуватися в присутності спеціаліста - дитячого психолога, оскільки, в протилежному випадку, існує вірогідність завдання психологічної травми самій дитині.
Відповідно до статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно з частинами 1, 2, 4-6, 9, 11 статті 25 Закону №2229-VIII терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків. Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Колегія суддів вважає, що винесений працівником поліції терміновий заборонний припис, який оскаржений позивачем, відповідав обставинам подій, був спрямований на запобігання завданню шкоди (у тому числі психологічної) позивачці та дитині. Термін дії встановленої заборони на контактування з позивачкою протягом 10 діб (з 04.02.2024 до 14.02.2024) не впливає на можливість подальшого спілкування позивача із дитиною, тому його права на реалізацію батьківських обов'язків щодо виховання не порушує.
На переконання колегії суддів, заборонний припис дозволяє сторонам конфлікту уникнути його загострення та врегулювати спірні питання після усунення загрози настання ненегативних наслідків, з метою досягнення балансу між забезпеченням реалізації прав позивача (як батька) та волевиявленням дитини.
Колегія суддів вважає, що спірний терміновий заборонний припис прийнятий на підставі повноважень та у спосіб, що встановлений Законом №2229-VIII, є правомірним і скасуванню не підлягає.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 р. в адміністративній справі №160/3817/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили 21 серпня 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Т.І. Ясенова
суддя О.О. Круговий