28 серпня 2024 р.Справа № 520/10738/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 27.06.24 року по справі № 520/10738/19
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №520/10738/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі №520/10738/19 адміністративний позов задоволено частково, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірі 86% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_2 недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018.
На виконання рішення суду від 06.12.2019 у справі №520/10738/19, яке набрало законної сили 09.01.2020, судом виготовлені виконавчі листи у справі №520/10738/19.
До Харківського окружного адміністративного суду 10.11.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про заміну стягувача, в якій остання просить суд замінити стягувача ОСОБА_2 у виконавчому листі (у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження) з виконання рішення суду від 06 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, на його правонаступника ОСОБА_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі у справі №520/10738/19 - відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм права, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 скасувати та ухвалити рішення, яким замінити стягувача у виконавчому листі №520/10738/19.
В обгрунтування апеляційної скарги заявник вказує, що суд першої інстанції фактично, при наявності законних підстав, залишив заявника без судового захисту, оскільки задоволення заяви про заміну стягувача відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, з підстав зазначених в апеляційній скарзі та замінити стягувача у виконавчому листі у справі №520/10738/19.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 379 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 07.08.1975 укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулась із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, мотивуючи її тим, що як дружина померлого пенсіонера, який отримував пенсію за вислугу років, є його правонаступником в частині отримання неодержаних за життя стягувача пенсійних виплат.
Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Заміна сторони виконавчого провадження відбувається у разі вибуття однієї зі сторін (стягувача або боржника), зокрема, внаслідок смерті або реорганізації. Заміна сторони полягає у вступі на її місце правонаступника (спадкоємця).
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно із частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Отже, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до пункту 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1) заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Зміст статті 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується із положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, за змістом статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Таким чином, вимоги зобов'язального характеру, заявлені ОСОБА_1 у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявниці.
Своєю чергою, письмова відмова пенсійного органу у виплаті ОСОБА_1 таких сум може бути підставою для звернення останньої до суду із позовом за захистом своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/25417/21, від 11.04.2024 у справі № 280/737/19, від 10.07.2024 по справі №420/10899/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також приймаючи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання не може бути вирішене за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони у виконавчому провадженні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну стагувача у виконавчому листі.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 по справі № 520/10738/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило
Повний текст постанови складено 29.08.2024 року