Справа: № 2а-17372/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом?янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фасад ХХІ» до Державної податкової інспекції у Солом?янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У грудні 2009 року Приватне підприємство «Фасад ХХІ»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом?янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач неправомірно визначив суму податкового боргу позивача, у зв'язку з чим спірне податкове рішення-повідомлення є необгрунтованим, оскільки борг по ПДВ виник з вини банку, який належним чином не здійснив перерахування відповідних коштів, сплачених вчасно позивачем.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0036741504 від 06.10.2009 року Державної податкової інспекції у Солом?янському районі м. Києві. Визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Солом?янському районі м. Києва по накладенню штрафних санкцій на Приватне підприємство «Фасад ХХІ».
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Солом?янському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Державною податковою інспекцією у Солом?янському районі м. Києва було проведено перевірку дотримання платіжної дисципліни позивача, за результатами якої складено акт від 05.10.2009 року № 11777/15-2-3110890, яким встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
На підставі зазначеного акту було прийнято рішення-повідомлення від 06.10.2009 року № 0036741504/0, за змістом якого встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов?язання з податку на додану вартість та визначено штраф у розмірі 20 %, що становить 8084,00 грн.
Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що борг позивача виник не з вини платника, а з вини банківської установи.
З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року позивачем визначено до сплати ПДВ у розмірі 69924,00 грн.
Крім цього, було встановлено, що позивачем з метою сплати вказаних узгоджених податкових зобов?язань було подано до АКБ «Київ»платіжне доручення № 400 від 20.01.2009 року з зазначенням в графі «призначення платежу»- «ПДВ за грудень 2008 року. Перераховується повністю. Строк сплати 29.01.2009 року». Банком було прийнято до виконання зазначене доручення.
Також було встановлено, що позивач неодноразово звертався з листами до відповідача з приводу невиконання АКБ «Київ»своїх зобов'язані та роз'яснення ситуації що склалася.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно преамбули вказаного Закону цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 цього ж Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 зазначеної статті нарахування пені платнику податку, збору закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.
Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету зобов'язань по орендній платі у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній звітності.
Правова позиція по спірним правовідносинам викладена Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 06.09.2007 року.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та про наявність підстав для задоволення заявленого позову.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом?янському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович