Справа: № 2а-1323/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Аліменко В.О.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Кучми А.Ю
Данилової М.В.
при секретарі: Комісаренко В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМКО»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Управління державного казначейства у м. Вінниці про визнання протиправною бездіяльність суб'єктів владних повноважень,
ТОВ «ОМКО»звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у місті Вінниця, Управління державного казначейства у м. Вінниці про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає в невиконанні вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Вінниці, яка полягає в невиконанні ними вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у місті Вінниця подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року у частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до результатів господарської діяльності та даних податкового обліку щодо сум податку на додану вартість за грудень 2007 року, січень-березень 2008 року та березень 2009 року у товариства з обмеженою відповідальністю «ОМКО» сума податкового кредиту перевищувала суми податкових зобов'язань, внаслідок чого в податковій звітності відображено бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за вказані періоди, яке підлягає перерахуванню на поточний рахунок товариства.
Державною податковою інспекцією у місті Вінниця було проведено перевірку та складено акт від 4 червня 2008 року №1173/2330/33209344 «про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «ОМКО» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, відповідно до якого підтверджено відображену позивачем у декларації суму бюджетного відшкодування.
Залишено не перерахованими до 29 березня 2009 року кошти бюджетного рахунку на поточний рахунок позивача в сумі 21220 грн., в тому числі за грудень 2007 року - 20462 грн. І за березень 2008 року - 758 грн.
21 квітня 2009 року ТОВ «ОМКО»подало ДПІ у місті Вінниця податкову декларацію з податку на додану вартість та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій зазначено, що відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування в сумі 223384 грн.
ДПІ у місті Вінниця було проведено перевірку та складено акт від 9 червня 2009 року №36/2340/33209344 «про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «ОМКО»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунку платника у банку за період з 01.04.2008 року по 01.04.2009 року, в якому підтверджено суму бюджетного відшкодування в сумі 223384 грн.
Однак підтверджена в акті сума бюджетного відшкодування 223384грн. на поточний рахунок підприємства не перерахована.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.
Згідно з підпунктами 7.7.5 та 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
В порушення вищевказаних вимог ДПІ у м. Вінниці у зазначений п'ятиденний термін після закінчення перевірки по акту від 4 червня 2008 року №1173/2330/33209344 та акту від 9 червня 2009 року №36/2340/33209344 не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, ДПІ у місті Вінниці здійснило бездіяльність, яка полягає в невиконанні вимог пункту 7.7статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
Відповідач утримався від виконання дій, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», тобто надання належним чином оформленого висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу державного казначейства, або відмова у наданні бюджетного відшкодування, що, як наслідок спричинило звернення позивача за судовим захистом.
Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов'язання ДПІ у місті Вінниці надати органу Державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є вимогою про підтвердження наявності факту, що має юридичне значення і така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість на отримання бюджетного відшкодування з цього податку. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволенню позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає в невиконанні вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.
Ухвалу складено в повному обсязі - 29.10.2010 р.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: