Справа: № 2а-12491/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"03" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Мацедонської В.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2010 року по справі за його позовом до Міністерства оборони України, треті особи: Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов'язання вчинити дії, -
30.08.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адмінпозовом до Міністерства оборони України, треті особи: Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов'язання Міністерства оборони України провести зміну причини захворювання, визначену в 2006 році та зобов'язання Пенсійного фонду України провести доплату до пенсії за профзахворювання, яке перейшло в повну інвалідність, і які були отримані при виконанні обов'язків військової служби на льотній роботі в 1988 році.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2010 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції та постановити постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на незаконність та необ'єктивність оскаржуваного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2006 року Кіровоградською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивача визнано інвалідом другої групи за захворюванням, яке пов'язане з проходженням військової служби. Причина інвалідності була встановлена на підставі свідоцтва про хворобу № 596/13 від 27.05.1988 року. Проте позивач вважає, що йому невірно визначено причину захворювання, на його думку, є ознаки професійного захворювання, отриманого ним на льотній роботі. Також посилається на те, що на період його звільнення із Міністерства оборони СРСР в 1988 році була чинна норма закону, яка передбачала статус інваліда Радянської армії у зв'язку із чим він має право на доплату до пенсії.
Вважаючи, що такими діями порушено його права, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Суд першої інстанції встановив, що позивачем було порушено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 99 КАС України. Зазначив, що заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач не подав, і прийшов до обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 просить винести рішення про зміну причин захворювання в ЦВЛК МО України, яке не вірно було визначеним при звільненні з військової служби в 1988 році. З позовом до суду ОСОБА_2 звернувся 30 серпня 2010 року, тобто пропустив місячний строк звернення до суду. З заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач не звертався.
Апелянт вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду та наголошує на тих обставинах, що після встановлення йому інвалідності 22.08.2006 року Кіровоградською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 він неодноразово звертався до Міністерства оборони України, Президента України, Голови Верховної Ради України щодо зміни причинного зв'язку захворювання та відновлення статусу інваліда Збройних Сил України.
Колегія суддів не може погодитися з такими доводами апелянта та прийняти їх, з огляду на наступне.
Ч. 5 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З аналізу звернень позивача вбачається, що він звертався до посадових осіб в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян»від 2 жовтня 1992 року N 393/96-ВР.
Судовий захист прав, свобод та інтересів осіб здійснюється у формі судочинства.
Якщо особа за захистом своїх прав, свобод або інтересів звертається до суду, вона зобов'язана дотри муватися встановленого процесуальним правом порядку звернення.
Відповідно до п.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання правил, встановле них законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом»означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
30 липня 2010 року набрав чинності Закон України N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яким внесені зміни в положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтю 99 КАС України доповнено частиною п'ятою, якою встановлено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку (стаття 100 КАС України в редакції від 7 липня 2010 року).
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права. Тому, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2010 року по справі за його позовом до Міністерства оборони України, треті особи: Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов'язання вчинити дії, необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції -без змін.
Керуючись, ст. ст. 160, 165, 195, 196, 199, 205, 206 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 03.11.2010 року.