Справа: № 2а-6675/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"03" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Мацедонської В.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання списати безнадійний борг в сумі 4939,50 грн. з карток особових рахунків позивача та внести відповідні зміни в картки особових рахунків.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва вчинити дії із списання безнадійного боргу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку ОСОБА_2
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення та постановити нову про відмову у позові.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не повністю відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець 07 квітня 1994 року Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією. Взятий на податковий облік в державній податковій інспекції у Голосіївському районі міста Києва.
09.02.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва з заявою про списання його податкового боргу, а саме списання боргу з адміністративних штрафів та інших санкцій на суму 4939, 50 гривень, які виникли 31 липня 2001 року; податку на додану вартість в сумі 7 405,36 гривень, який виник 01 квітня 2001 року; збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в сумі 835,78 гривень, який виник 31 березня 2001 року.
Листом від 09 березня 2010 року №515/М/24-012 ДПІ у Голосіївському районі міста Києва повідомлено, що рішенням від 22.02.2010 №24/0017912659 йому списано безнадійний податковий борг з податку на додану вартість та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. При цьому, в списанні заборгованості зі штрафних санкцій та інших санкцій було відмовлено.
На заяву ОСОБА_2 від 03.03.2010 про списання як безнадійного боргу із штрафних санкцій у сумі 4939, 50 гривень, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва своїм листом від 06.04.2010 №1052/14/24-012 повідомили, що заборгованість із сплати штрафних санкцій не є податковим боргом, обліковується за іншими, ніж податковий борг, платежами, а тому не підлягає списанню.
Порядок списання безнадійного податкового боргу визначається статтею 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Підпунктом 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 названого Закону визначено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.
При цьому, згідно підпункту «в»підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»під терміном «безнадійний»слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.
Строки позовної давності для стягнення податкового боргу, відповідно до статті 15 зазначеного Закону, становлять 1095 днів.
Рішенням ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 22.02.1010 №24/0017912659 визнано безнадійним та списано лише борг з податку на додану вартість та збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.
З картки особового рахунку ОСОБА_2 вбачається, що за останнім обліковується заборгованість у сумі 4 939,50 грн. з 31.07.2001 р. Зазначена заборгованість є адміністративно-господарською санкцією.
Відповідно до статей 238, 241 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності
Строки давності для застосування адміністративно-господарських санкцій визначені статтею 250 Господарського кодексу України, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі міста Києва не надано доказів щодо вжиття з 2001 року органом державної податкової служби заходів із стягнення нарахованих ОСОБА_2 адміністративно-господарських санкцій.
Через неналежне виконання ДПІ у Голосіївському районі міста Києва своїх контрольних функцій із здійснення контролю за повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), та інших платежів, за ОСОБА_2 станом на 2010 рік обліковувалась заборгованість з податкових платежів та адміністративно-господарських санкцій.
Проте, строки давності щодо стягнення цієї заборгованості пропущено. Податковий борг з податку на додану вартість та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства визнано безнадійним та списано.
За посиланням ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, нормативно-правовими актами не визначено порядку списання боргу зі штрафних санкцій, який фактично є безнадійним.
Ч. 4 ст. 8 КАС України визначено, що забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно ч. 7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Враховуючи дані положення КАС України, суд першої інстанції цілком правомірно застосував аналогію закону, а саме підпункту «в»підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»щодо визнання безнадійним та списання боргу із адміністративно-господарських санкцій, які застосовано до ОСОБА_2 у 2001 році, не стягнуті та за якими минув строк позовної давності.
Разом з тим, Окружним адміністративним судом м. Києва правильно враховано, що позовна вимога про зобов'язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва внести зміни в картку особового рахунку ДРФО 1931600039 є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про необхідність часткового задоволення позову.
Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 03.11.2010 року.