Справа: № 2а-7294/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
"03" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Мацедонської В.Е.
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез»до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення №100000030/2009/115388/1 від 09.12.2009 року щодо визначення митної вартості товарів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Київська регіональна митниця подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Апеляційна інстанція не може погодитись з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.09 р. до відділу митного оформлення №7 суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ „НВП „Укроргсинтез" була подана вантажна митна декларація від 09.12.09 р. № 100000022/2009/349935 з метою здійснення митного оформлення товару: „Сполуки, що містять функціональну нітрильну групу, інші - хімічний реагент - ацетонітрил (САS 75-05-8) відповідної хроматографічної чистоти для ВЕРХ, виробник “VWR International GmbH”,PL”.
Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, пункту 10. Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні грунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі.
Згідно із частиною першою статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями митного Кодексу.
Як вбачається з частини другої статті 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
За змістом статті 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Враховуючи викладене, при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митного органу виникли сумніви стосовно прийнятності заявленої декларантом ціни товару, а саме: відповідно до статті 265 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару. Крім того, декларантом не подано додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товарів.
На підставі зазначеного митний орган прийняв рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються для цілей митної оцінки.
Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000030/2009/115388/1 від 09.12.09 р. прийнято із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - метод № 3 (стаття 269 Митного кодексу України).
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод № 2) не використовувався, оскільки, відповідно до вимог частини 2 статті 268 Митного кодексу України, при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
Застосовуючи метод № 3, митний орган виходив з наступного: порівняння з митною вартістю ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, що підтверджується інформацією, яка міститься у базі даних єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (додається), де митна вартість при ввезені в Україну ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за попередні три місяці становила 21,98 EUR/кг (32,48USD/кг). Тоді як митна вартість товару, заявлена до оформлення у інвойсах на умовах поставки ВБІІ м. Київ згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2000», становила 8,47 EUR /кг (12,52 USD /кг);
Додаткова документація, що вимагалася митним органом згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством), надана не була, про що свідчить запис на декларації митної вартості.
Також до митного органу не було надано висновку Держзовнішінформу Міністерства економіки України, на який посилається позивач у своїй позовній заяві, що документально засвідчено записом декларанта про відмову надання додаткових документів на декларації митної вартості.
Крім того, відповідно до ЄАІС ДМСУ, використання якої передбачено наказом Державної митної служби України від 17.05.02 № 257 «Про затвердження Структури, джерел та критеріїв формування бази середньоконтрактних цін», наявна інформація стосовно митного оформлення товарів, які ввозив позивач за митною вартістю значно більше заявленої.
Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 23.04.08 № 720/100/13-08, факт заниження митної вартості товару підтверджується витягом з цінової бази даних ЄАІС Держмитслужби, яка формується автоматично в постійному режимі і складається з результатів митного оформлення товарів, отриманих з електронних копій ВМД.
З наведеного вбачається, що працівники Київської регіональної митниці при здійсненні митного оформлення товару, що ввозився на митну територію України ТОВ „НВП „Укроргсинтез", діяли на підставі та в межах повноважень наданих митним законодавством України.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про законність та обґрунтованість позовних вимог, встановивши правові обставини для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового про відмову в позові.
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2010 року та постановлення нової.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 99, 100,101, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2010 року -скасувати, постановивши нову постанову, якою в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2010 року.