Справа: № 2а-14960/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"27" жовтня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач Закрите акціонерне товариство «Мульті Весте Україна 3»(далі ЗАТ «Мульті Весте Україна 3») звернулося до суду з позовом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі ДПІ у Шевченківському районі, відповідач) №0003322309/2 від 02.10.2009 року, №№0003322309/1 від 21.07.2009 року, №0003322309/0 від 04.06.2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення - рішення №0003322309/0 від 04.06.2009 року, №0003322309/1 від 21.07.2009 року, №0003322309/2 від 02.10.2009 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представника ДПІ у Шевченківському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства ЗАТ «Муль-Україна 3»за період з 29.11.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами складений акт від 21.05.2009 року №809/23-09/35575330.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003322309/0 від 04.06.2009 року, яким, згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення пункту 5.1 статті 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 448865 грн., в тому числі 374054 грн. основного платежу та 74811 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами апеляційного оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, сума зобов'язань була залишена без змін, а скарги позивача - без задоволення у зв'язку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №№0003322305 21.07.2009 року та №0003322309/2 від 02.10.2009 року.
Прийняття вищезазначених повідомлень - рішень мотивовано висновками перевірки про те, що в період з 29.11.07 по 31.12.08 року ЗАТ «Мульті Весте Україна 3»здійснювало операцію з придбання земельної ділянки та об'єкту незавершеного будівництва, в процесі якої підприємство понесло витрати на юридичні та консультаційні послуги та включило їх до складу валових витрат у IV кварталі 2008 року в сумі 1496214 грн.
В акті перевірки зазначено, що оскільки у періоді, що перевірявся «Мульті Весте Україна 3»іншої діяльності, крім придбання земельних ділянок та послуг, пов'язаних з придбанням земельних ділянок не здійснювалось, підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати у розмірі 1496214 грн., пов'язані з отриманням юридичних, маркетингових та бухгалтерських послуг, зокрема: юридичні послуги TOB «Саланс»згідно договору №114-Д-08/105 від 03.01.2008 року - 967285,98 грн. консультаційні послуги, надані TOB «Малті Девелопмент Юкрейн»за договором від 01.09.2008 року згідно акту виконаних робіт без номеру від 29.12.2008р. на загальну cyму 170,42 грн.,
Актом перевірки встановлено, що в порушення п.п п.8.4 та п.п. 8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, занижено податок на загальну суму 374054 грн., в т.ч. по періодам: IV квартал 2008 року -374054 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не правомірно прийняв спірні рішення, так як пов'язав витрати позивача на закупівлю юридичних та маркетингових послуг з купівлею чи продажем земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.
У відповідності до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст. 8 і ст. 9 та .9.4 п. 7.9 ст. 7 цього Закону, до складу валових витрат не відносяться.
Згідно до п.п.8.9.1. п 8.9. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.
Зі статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі підприємства.
На підставі викладеного, суд доходить висновків, що обмеження щодо віднесення складу валових витрат застосовуються лише щодо конкретної операції з продажу або купівлі землі, а не щодо всіх витрат, які тим чи іншим чином можна пов'язати з придбанням земельної ділянки.
З матеріалів справи слідує що замовлення до договору, за яким позивачу надавало юридичні послуги ТОВ «Саланс»№114-Д-08/105 від 03.01.2008 року, витяги з електронних звітів вказаного підприємства, витяг зі звіту ТОВ «Малті Девелопмент Юкрейн»складений за умовами договору від 01.09.2008 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що зазначені витрати не є витратами прямо пов'язаними з придбанням земельної ділянки, оскільки відсутні посилання на купівлю чи продаж земельної ділянки в текстах зазначених документів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено ні переліку витрат, пов'язаних з купівлею земельних ділянок, ні права на встановлення такого переліку.
Через що відсутня можливості реалізації законодавчо встановленої заборони відносити до складу валових витрат витрати, пов'язані з купівлею земельної ділянки, крім прямих витрат на таку господарську операцію.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ЗАТ «Мульті Весте Україна 3»підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 жовтня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
І.Й.Петрик