Справа: № 2а-2703/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
"02" листопада 2010 р. м. Київ
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі - Горяіновій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ТОВ «Автомобільна група Каділлак, Шевролє», ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року в справі за позовом ТОВ «Автомобільна група Каділлак, Шевролє»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування рішення,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 року № 17002308 в розмірі 58381712,35 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року позов задоволений частково: скасоване рішення про застосування штрафних санкцій в частині застосування суми 41 643 487,85 грн., а в решті позовних вимог відмовленою.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а також відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
28 жовтня 2009 року працівниками відділу оперативного контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено перевірку господарської одиниці -магазину СТО ТОВ «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє». За результатами перевірки складено акт від 28.10.2009 року № 265518272308.
Зазначеним актом перевірки було встановлено, що касові чеки, надруковані реєстратором розрахункових операцій позивача при проведенні розрахунків за реалізовані товари та послуги у період з 01.11.2007 року по 28.10.2009 року на загальну суму 11676342,47 грн., не містять таких обов'язкових реквізитів, як назва господарської одиниці, в якій використовується РРО, чим, на думку відповідача порушено п.3.2 ст. 3 Наказу ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614 «Про затвердження нормативно -правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 105/5296, п.1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, відповідачем 13.11.2009 року прийнято рішення № 17002308, яким до позивача застосовано санкцію, передбачену п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»з розрахунку 11676342,47 грн. х 5 = 58381712,35 грн.
Згідно з абзацом п'ятнадцятим статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахунковий документ -документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Абзацом двадцять другим названої правової норми визначено, що фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
Згідно зі статтею 8 цього Закону, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
На виконання зазначеного положення, наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів, згідно з яким господарська одиниця - стаціонарний або пересувний об'єкт, у т.ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції; назва господарської одиниці -назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).
Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що нормативно встановленою назвою господарською одиниці, яка має міститися у розрахунковому документів, є назва, визначена саме в одному з вищезазначених документів.
Позивач був зобов'язаний внести відповідну інформацію до звітного документу шляхом надання замовлення на відповідне програмування РРО організації, яка проводить обслуговування реєстратора розрахункових операцій позивача.
Невиконання цього обов'язку позбавляє статусу звітного документу чек РРО, виданий позивачем.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції застосував наслідки -строки передбачені ст. 250 ГК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно -господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 238 ГКУ, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно -господарські санкції, тобто заходи організаційно -правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Учасниками відносин у сфері господарювання поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією (ст.2 ГК України).
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ДПІ в районах, містах без районного поділу, районах у містах, здійснюють, зокрема, контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі.
Враховуючи вищевикладене, орган ДПІ не є суб'єктом, який наділений господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно -господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Крім цього як визначено статтею 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Отже, в даних правовідносинах ДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно -господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання та обмеження строками застосування, передбачені ст. 250 ГК України, не стосуються застосування щодо штрафних (фінансових) санкцій.
Таким чином застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно -господарською санкцією у розумінні норм ГКУ, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 вказаного Кодексу.
При цьому слід зазначити, що позивач не посилався на застосування цього строку, а тому застосування цього строку самостійно судом першої інстанції є порушенням правил диспозитивності та змагальності сторін, а тому є порушенням норм процесуального права, а саме положень ст. 11 КАС України.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що стало наслідком прийняття неправильного рішення, а тому є всі підстави для його часткового скасування з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ТОВ «Автомобільна група Каділлак, Шевролє»залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року скасувати, в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.11.2009 року № 17002308 щодо застосування суми 41643487,85 грн. штрафних санкцій, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Постанова складена та підписана в повному обсязі 08 листопада 2010 року.