Справа: № 10/386 Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
"26" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2009 у справі за позовом страхового товариства з додатковою відповідальністю «Авіва»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -
04.09.2008 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30.07.2008 № 0000272201/0.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2009 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.07.2001 між позивачем та Українсько-американським страховим товариством з додатковою відповідальністю «РСТ»було укладено Договір про співробітництво у сфері перестрахування (ретроцесіях) № 03-КЕ, відповідно до умов якого позивач («Перестрахувальник») передав ризик (частку ризику), а («Перестраховик») прийняв ризик (частку ризику) за відповідними договорами страхування.
Згідно п. 3 вказаного договору позивач зобов'язався перерахувати УА СТДВ «РСТ»протягом трьох банківських днів після підписання ковер-нота (договору перестрахування) перестраховочну премію.
В подальшому, 04.01.2005 між позивачем та УА СТДВ «РСТ»було укладено Договір про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11, на підставі якого здійснювалися взаєморозрахунки, починаючи з першого кварталу 2005 року.
28.07.2005 між позивачем та УА СТДВ «РСТ»було укладено Додаток № 1 до Договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування від 04.01.2005 № 11, у відповідності до якого сторони дійшли згоди про те, що позивач будеперераховувати належні УА СТДВ «РСТ»кошти на рахунок Благодійної установи «РСТД»(код ЄДРПОУ 33295240).
Відповідність договору від 04.01.2005 № 11 та додаткової угоди від 28.07.2005 № 1 чинному законодавству була предметом судового розгляду у справі № 46/284-А Господарського суду м. Києва за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до СТДВ «АВІВА», УА СТДВ «РСТ»та БУ «РСТ»про визнання недійсним договору № 11 від 04.01.2005 та додаткової угоди № 1 від 28.07.2005 та стягнення коштів, отриманих за даними угодами на користь держави. При цьому, постановою Господарського суду м. Києва від 15.06.2007 у справі № 46/284-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007, встановлено законність та правомірність дій позивача та його контрагентів щодо укладання вказаного договору та додаткової угоди до нього, а також відповідність договору від 04.01.2005 № 11 та додаткової угоди від 28.07.2005 № 1 вимогам чинного законодавства України, в зв'язку з чим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у задоволенні позову відмовлено.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку СТДВ «АВІВА»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2006 та за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 18.07.2008 № 288/1-22-01-30518702, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 та п.п. 11.3.2. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого останнім занижено скоригований валовий дохід страховика за перевірений період на загальну суму 119837265,19 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2008 № 0000272201/0, яким позивачу згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій в сумі 7154758,00 грн., в тому числі 3577379,00 грн. - основного платежу та 3577379,00 грн. - штрафних санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних повідомлень-рішень, зокрема, того, що посадові особи відповідача діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо, пропорційно - з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Доводи апелянта полягають у тому, що благодійна установа «РСТд» та Професійна спілка «Профсоюз»відповідно до норм Державного Класифікатору України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання»є, відповідно, благодійною установою та професійною спілкою. Отже, так як благодійна установа «РСТд»та Професійна спілка «Профсоюз»не є страховиками, то страхове товариство «Авіва»не може з ними укладати договори перестрахування (договір № 11 від 04.01.2005 та додаткову угоду № 1 від 28,07.2005), згідно яких перерахування коштів Благодійній установі «РСТд» та професійній спілці «Профсоюз»не можуть бути оплатою операцій перестрахування страховикам, так як одержані кошти не є страховими.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування -це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Починаючи з 28.07.2005 на виконання договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005, укладеного між позивачем та УА СТДВ «РСТ»та додатку № 1 від 28.07.2005 до даного договору, позивач перерахував кошти на рахунок благодійної установи «РСТД».
Факт перерахування позивачем коштів у сумі 119837265,19 грн. на розрахунковий рахунок БУ «РСТД»(код ЄДРПОУ 33295240) на виконання договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005, укладеного між позивачем та УА СТДВ «РСТ», та Додаткової угоди № 1 від 28.07.2005 до цього договору підтверджується виписками з банківського рахунку позивача у Київській філії АКБ «Укрсоцбанк»та відповідними договорами перестрахування (ковер-нотами), копії яких наявні в матеріалах справи.
Крім того, постановою Господарського суду м. Києва від 02.02.2007 у справі № 11/629-а за позовом СТДВ «Авіва»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.06.2006 № 0000242201/1, від 08.09.2006 № 0000242201/2 та від 20.11.2006 № 0000242201/3, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2007, встановлено, що кошти, які перераховувалися позивачем починаючи з 28.07.2005 на рахунок благодійної установи «РСТД»є коштами, які перераховувалися на виконання договору № 11 від 04.01.2005 та додаткової угоди № 1 від 28.07.2005, укладених між позивачем та УА СТДВ «РСТ», та є у розумінні пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сумою страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.
Законність договору № 11 від 04.01.2005 , та додаткової угоди №1 від 28.07.2005 підтверджується також наступними судовими рішеннями:
- рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2006 у справі № 2/67, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог СТДВ «Авіва»№ до УА СТАВ «РСТ»про визнання договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005 недійсним;
- ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2007 у справі № 22а-7233/2007, якою залишено без змін постанову Господарського суду м. Києва від 15.06.2007 у справі № 46/284-А, якою в свою чергу відмовлено в задоволенні позовних вимог ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Авіва», Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ», Благодійної установи «РСТд»про визнання договору № 11 від 04.01.2005 та додаткової угоди № 1 від 28.07.2005 недійсним.
Вказані обставини, відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не потребують доказування при розгляді даної справи, оскільки встановлені судовим рішенням в господарський справі, що набрало законної сили, участь у якій брали ті самі особи, що і в даній справі.
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування та перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.
Враховуючи той факт, що сума фактично сплачених позивачем страхових внесків (премій) за договорами перестрахування за перевірений період у розмірі 119837265,19 грн. співпадає з сумою страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених позивачем за договорами перестрахування, яка була вказана позивачем в декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за цей період, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно донарахував позивачу податок на прибуток у сумі 3577379,00 грн.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями відповідача про те, що перераховуючи кошти на рахунок Благодійної установи «РСТд», позивач порушив вимоги ст. ст. 2, 12 Закону України «Про страхування», оскільки як вже зазначалося вище, кошти перераховувалися на виконання договору №11 від 04.01.2005 та додаткової угоди №1 від 28.07.2005, укладених між позивачем та УА СТДВ «РСТ».
Крім цього, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач перераховував кошти на рахунок незалежної місцевої професійної спілки «Трудовий союз»з призначенням платежу «надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування», оскільки згідно банківських виписок позивач в дійсності перераховував кошти з призначенням платежу «згідно угоди № 05-к від 03.12.2005», предметом якої є купівля-продаж цінних паперів, а не надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування.
Безпідставними є й доводи апелянта про відсутність ліцензії у УА СТДВ «РСТ», так як пунктами 1.3, 1.5, 1.6, 1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 та пп. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено, що прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань за результатами перевірок платника податків можливе виключно у випадку порушення таким платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства, наявність якого встановлена перевіркою та зазначена у відповідному акті перевірки.
Як встановлено судом, акт від 18.07.2008 № 288/1-22-01-30518702 не містить жодних посилань на відсутність ліцензії у УА СТДВ «РСТ», що свідчить про те, що даний факт не досліджувався відповідачем під час перевірки та не був підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Посилання відповідача на те, що згідно рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за № 212-л від 14.04.2006 дію ліцензій позивача на здійснення страхової діяльності було зупинено, а рішенням за № 385-л від 31.07.2006 дані ліцензії були анульовані, судом першої інстанції були правомірно відхилено, оскільки дані факти також не досліджувались відповідачем під час перевірки СТДВ «АВІВА», про що свідчить відсутність відповідних посилань у акті перевірки від 18.07.2008 № 288/1-22-01-30518702, а отже, не були підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Крім того, вищевказані рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України були визнані нечинними та скасовані постановою господарського суду м. Києва від 08.11.2006 у справі № 39/286-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007.
Колегія суддів також критично ставиться до висновку судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 9202/9203 від 11.09.2008, проведеної в рамках кримінальної справи № 71-00163, оскільки даним висновком не спростовуються факти, наведені вище.
Також, як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої був складений акт перевірки від 18.07.2008 №288/1-22-01-30518702, була постанова слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, винесена в рамках кримінальної справи № 71-00163.
В свою чергу, додатковим доказом, що спростовує факт ухилення від сплати податків директора страхового товариства з додатковою відповідальністю «Авіва»ОСОБА_2, є постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2010 про скасування постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18.09.2008 про порушення кримінальної справи за ч. 3 ст. 212 КК України відносно ОСОБА_2
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Згідно п. 7 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у випадку, якщо стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків.
З аналізу наведених норм вбачається, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові перевірки, які є виключно виїзними.
Відповідно до ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»позапланова виїзна перевірка здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.
В матеріалах справи містяться накази начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.06.2008 № 639 про проведення позапланової виїзної перевірки СТДВ «АВІВА»та від 07.07.2008 № 647 про продовження позапланової виїзної перевірки СТДВ «АВІВА»на п'ять робочих днів.
При цьому, в матеріалах справи міститься складений співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва акт від 20.06.2008 про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки позивача у зв'язку з не допуском представників відповідача до перевірки, що свідчить про те, що відповідачем в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»фактично проведено перевірку без відвідування перевіряємого підприємства та без дослідження всіх первинних документів, що обумовили проведення вищенаведених господарських операцій.
Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 6/152(2а-11694/08), яка набрала законної сили на момент розгляду даної справи (справи 10/386 (2-а-10057/08)), залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2010 у справі № 6/152(2а-11694/08), якою зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва внести зміни до назви актів перевірки від 15 травня 2008 року № 185/1-22-10-30518702 та від 18 липня 2008 року № 288/1-22-01-30518702 відповідно до фактичної форми їх проведення, вказавши в обох назвах «невиїзна документальна перевірка», замість «невиїзна позапланова перевірка»в акті від 15 травня 2008 року та «виїзна позапланова перевірка»в акті від 18 липня 2008 року.
Частиною 3 ст. 70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Отже, акт перевірки від 18.07.2008 № 288/1-22-01-30518702 та прийняте на його підставі оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправними.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3577379,00 грн. є необгрунтованим та безпідставним. Отже, застосування спірним податковим повідомленням-рішенням до останнього штрафних санкцій у розмірі 3577379 грн. згідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також є неправомірним.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що всупереч вимогам п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачеві, фактично складає 100 % від суми основного податкового зобов'язання, що вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовується апелянтом.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не наведено у апеляційній скарзі правомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30.07.2008 № 0000272201/0.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2009 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 01.11.2010.